Справа № 761/25707/13-ц

Провадження №2-о/761/465/2013

У Х В А Л А

іменем України

07 жовтня 2013 року м. Київ

Суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Заявник звернувся до Шевченківського району м. Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в якій просить встановити факт наявності трьох окремих новоутворених квартир (кв. 2 (№2), № 2а (№10), № 2б (№12) внаслідок реконструкції з переплануванням квартири АДРЕСА_1 та збереження цих квартир у перебудованому та перепланованому стані, з реєстрацією цих трьох квартир в Рєстраційній службі м. Києва та з отриманням трьох свідоцтв власності на ці квартири.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддя, вивчивши вказану заяву та перевіривши її відповідність вимогам ст.ст. 256-258 Цивільного процесуального кодексу України приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 06 вересня 2013 року, вбачається що Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом із тим, згідно положень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року, факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справа заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу на право власності та про те, що на підставі цього документа жилий будинок належав йому на праві власності.

Заяви про встановлення факту володіння будинком на праві власності не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, якщо будівництво не було закінчено і будинок не був прийнятий в експлуатацію або його було збудовано самовільно (ст. 105 ЦК України) чи зареєстровано за іншою особою.

Отже, як вбачається з заяви про встановлення факту вбачається спір про право.

Крім цього, згідно ст. 258 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено: «причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази що підтверджують факт». До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

При дослідженні судом матеріалів справи, вбачається відсутність будь-яких відомостей про наявність підтверджуючих матеріалів про причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази що підтверджують факт, так як заявник ОСОБА_1 разом із заявою про встановлення факту не надала докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, та йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливо лише тобі, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб.

Вказані вимоги підлягають розгляду у порядку позовного провадження зі сплатою судового збору відповідно до ціни позиву, визначеної відповідно до ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України, і з дотриманням правил підсудності за ст. 114 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 06 вересня 2013 року, положеннями Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року, ст.ст. 234, 256, 257, 258 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя А.А. Осаулов (