АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2007 року колегія судців судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючої Полтавцевої Г.А.
суддів Вдовіченка С. Л., Журавля О.О.
прокурорів Карпука Ю.А. та Манелюка Ю.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією скаржника ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 року.
Цією постановою скарга ОСОБА_1 на дії прокурора м. Києва залишена без задоволення.
Своє рішення суд мотивував тим, що оскільки скаржник в порядку ст. 236-2 КПК звернувся до суду із скаргою про скасування не постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а відповіді прокурора Кузьміна P.P. від 28.10.2004 року за № 05/1-37-04/1742з, яка була йому надана останнім відповідно до Закону України «Про звернення громадян», то дія вказаної статті на порядок розгляду його скарги не поширюється.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, а матеріали скарги направити до того ж суду на новий судовий розгляд, посилаючись на невідцовідність прийнятого судом рішення вимогам діючого законодавства.
Справа № 11-а-2165/2007 Головуючий у 1 інстанції Ґуль В.В.
Категорія ст. 236 КПК Доповідач Полтавцева Г.А.
2
Заслухавши доповідача, пояснення прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали по скарзі, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню.
Конституція України встановлює лише загальні норми та принципи судочинства в Україні, а конкретизуються вони у кримінально-процесуальному кодексі України, а саме, в ст. ст. 236, 236-1, - 236-8 КПК України, як правильно зазначив визнав суд першої інстанції.
Крім того, Конституційний суд України своїм рішенням від 30 січня 2003 року № З-рп/2003 визнав неконституційними положення ч.3 ст. 236 КПК України щодо унеможливлення розгляду судом на стадії досудового слідства скарг на постанови прокурора стосовно приводів, підстав і порядку зрушення кримінальної справи щодо певної особи.
Положення вказаної правової норми щодо розгляду скарг на постанови прокурора пре притягнення як обвинуваченого при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті цим же рішенням визнано конституційним.
Статтями 236-1 - 236-8 кримінально-процесуального закону передбачені права учасників процесу та зацікавлених осіб оскаржувати до суду процесуальні документи органів дізнання та досудового слідства, а саме постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи, про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину або відносно конкретних осіб.
Але оскарження дій органу дізнання чи досудового слідства, пов'язані з порушенням кримінальної справи, без оскарження самого процесуального документу, чинним кримінально-процесуальним кодексом не передбачено.
Уточнивши вимоги скаржника і з'ясувавши, що він в порядку ст. 236-2 КПК оскаржує відповідь прокурора на його скаргу, а не процесуальний документ, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки вона не може бути предметом розгляду в кримінально-процесуальному порядку.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає аргументованим і з ним погоджується, а тому підстав для задоволення апеляції не вбачає.
На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2007 року, якою скарга ОСОБА_1 на дії прокурора м. Києва залишена без задоволення, залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.