СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
06.10.2008 |
Справа № 22-а-232/08 Попередній № справи 2-а-452/07 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Ковальчук К.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 виданий ЦентральнимРВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 05.01.2001 року Управління ПФУ у Центральному районі м. Сімферополя,
представник відповідача не з'явився Управління ПФУ у Центральному районі м. Сімферополя,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Благодатна О.Ю. ) від 25.12.07 у справі №2-а-452/07
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління ПФУ у Центральному районі м. Сімферополя (вул. Леніна 17,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95001)
про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя ( суддя Благодатна О.Ю. ) від 25 грудня 2007 року у справі № 2а-452/07 ( 22-а-232/08 ) у позові ОСОБА_1до Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Сімферополя про визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 25 грудня 2007 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом у неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року у справі № 6-рп/2007 та статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У судовому засіданні 06 жовтня 2008 року позивач підтримав апеляційну скаргу.
Представник Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Сімферополя у судове засідання 06 жовтня 2008 року не з'явився. Причина неявки суду невідома. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Центральним районним судом м. Сімферополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1(а.с.7 ) та прирівняний до дітей війни, що підтверджується цім посвідченням, наданим Управлінням праці та соціального захисту населення Центрального районну м. Сімферополя. Цей факт не спростовується відповідачем.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1V із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року так як має відповідний статус.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судова колегія не приймає до уваги те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України згідно до якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Сімферополя.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.3 ст. 198, 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя від 25 грудня 2007 року у справі № 2-а-452/07 (№ 22а-232/08) скасувати.
Постановити нову постанову.
Позов ОСОБА_1задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Сімферополя щодо відмови ОСОБА_1у підвищенні пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Центральному районі м. Сімферополя щомісячно підвищувати ОСОБА_1пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року.
Постанова набирає чинність з моменту оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту оголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Н.П.Горошко
Г.М. Іщенко