СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
01.10.2008 |
Справа № 22а-214/08 Попередня справа № 2а-205/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Ланчева Г.Є.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідачів: Чуксіна Євгенія Володимирівна (посвідчення №131 від 01.06.07). довіреність № 21 від 21.04.08 (Головне управління ПФУ в АР Крим);
не з'явився (Головне управління МВС України в м.Севастополі);
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м.Сімферополя (суддя Кукта М.В.) від 16.05.08 по справі № 2а-205/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Б. Хмельницького, б. 4, м.Сімферополь, 95000)
Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул.К.Лібкнехта, б.3, м.Сімферополь, 95000)
про визнання бездіяльності відповідача незаконною, перерахунок пенсії та стягнення суми моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського районного суду м.Сімферополя від 16.05.2008 в задоволенні позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що діючим законодавством не передбачений перерахунок пенсії, виходячи з максимальної надбавки, за умови попереднього встановлення наказом відповідача позивачу фіксованого розміру спірної надбавки, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог про необхідність застосування саме максимального розміру надбавки -50%, в той час як йому вона встановлена при звільненні у мінімальному розмірі -25%.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_1, 26.05.2008 звернувся з заявою про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга на постанову надійшла 16.06.2008 (згідно штампу на конверті). Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову про задоволення позовних вимог.
Заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення не повністю з'ясував обставини, що мають істотне значення до справи, неправильно застосував норми матеріального права, в результаті чого висновки суду не відповідають обставинам справи, посилаючись на те, що відповідач зобов'язаний був перерахувати та збільшити йому пенсію з урахуванням 50% пенсійної надбавки.
Ухвалою суду від 02.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 05.09.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 01.10.2008.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач -Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права; відомості про новий розмір грошового забезпечення у зв'язку зі зміною розміру пенсійної доплати відповідачу не надходило, тому розмір пенсії визначений вірно, відповідно до норм діючого законодавства та наданих документів.
Позивач та відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.130, 131), позивач надав телеграму про розгляд справи у відсутність його представників (арк.с.137), відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, яки беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, позивач просить розглянути справу у його відсутність, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Позивач звернувся з наступними позовними вимогами після двох уточнень, просив: визнати неправомірними дії відповідача, який не включив всі передбачені законодавством України види грошового забезпечення в розрахунок його пенсії, а саме пенсійної надбавки в розмірі 50%, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням доплати в розмірі 50% від суми пенсії, передбаченої пунктом 3 Указу Президента України № 926 від 01.01.2005; стягнути на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн., з посиланням на статті 23, 1166, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 04.12.2001 наказом № 86 л/с позивач звільнений з органів міністерства внутрішніх справ у відставку згідно пункту 65 «а»(за віком) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України» з посади інспектора-чергового чергової частини роти міліції охорони «Титан»міжрайонного відділу Державної служби охорони при Центральному районному відділі Сімферопольського міського управління з 05.12.2001, вислуга років на день звільнення визначена 22 роки та 7 днів (арк.с.5).
Позивачу з 06.12.2001 призначена пенсія за вислугу років в розмірі 242,68 грн. (арк..с.65). З 01.01.2005 здійснено перерахунок пенсії з урахуванням змін, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992, що складає 967,50 грн. -50% - 483,75 грн., а з 22.03.2005 -в розмірі 1281,90 грн. -50% -640,95 грн. (арк.с. 67).
Позивач вважає, що перерахунок пенсії станом на 01.01.2005 йому здійснено не в повному обсязі, без зміни розміру пенсійної надбавки до 50%, передбаченої та запровадженої Указом Президента України № 926 від 04.10.1996, яка була встановлена в розмірі 25%.
Правовідносини сторін регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992.
Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004.
Умови та особливості пенсійного забезпечення публічних службовців, якими є також особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ відмінні від загального обов'язкового державного пенсійного страхування і визначаються в даних правовідносинах Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992, в редакції Закону України «Про *********» № 1769-ІV від 15.06.2004, який набрав чинності з 01.01.2005.
Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців» № 452 від 06.04.1998, не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватись при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Таким чином, для правильного вирішення спорів за позовами осіб звільнених з публічної служби щодо призначення та/або перерахунку пенсій необхідно враховувати положення законодавства, яким були врегульовані спірні правовідносини на час виникнення спору.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»№ 2262-ХІІ від 09.04.1992, в редакції, що набрала чинності з 01.01.2005 та діяла на момент звернення позивача до суду, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Пунктами 6, 7 Постанови Кабінету Міністрів № 393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду, встановлено, що пенсії, які призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, обчислюються із суми грошового забезпечення, що виплачується цим військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ на день звільнення зі служби. Пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- окладу за військове або спеціальне звання;
- процентної надбавки за вислугу років;
- додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
Розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі.
Середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці і за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 календарні місяці служби підряд (перед зверненням за пенсією) чи за 60 календарних місяців служби підряд (протягом всієї служби) відповідно на 24 і 60.
Таким чином, зазначеними нормами права визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб складається з основних видів (окладу за штатною посадою, окладу за військове або спеціальне звання та процентної надбавки за вислугу років) і додаткових, що надаються щомісячно (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
При призначенні пенсії основні види грошового забезпечення враховуються в установленому розмірі за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, а додаткові види грошового забезпечення -середньомісячної їх суми за 24 або 60 календарних днів.
Указом Президенту України №926 від 10.04.1996 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»(далі -Указ Президента України № 926 від 10.04.1996) затверджені схеми посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та оклади грошового утримання курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України згідно з додатками. Пунктом 3 цього Указу надано право керівникам внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, встановлювати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем позивачу в грудні 2002 року було здійснено донарахування вихідної допомоги з урахуванням, зокрема, пенсійної надбавки в розмірі 25% (арк.с.56).
Надбавка, встановлена Указом Президенту України №926 від 10.04.1996, не є підвищенням грошового забезпечення, з якого позивачу нарахована пенсія, а є додатковим видом грошового забезпечення, який позивач під час його служби в органах внутрішніх справ отримував в розмірі 25%, а не 50%, тому ця надбавка в розмірі більше фактично отриманої, а саме: 50%, не може бути врахована позивачу при перерахунку пенсії з 01.01.2005.
Підстави для перерахунку пенсії з врахуванням 50% надбавки відсутні, так як щомісячні надбавки, запроваджені Указом Президента України № 926 від 04.10.1996 належать до додаткових видів грошового забезпечення і враховуються при нарахуванні пенсії військовослужбовцям, які отримували їх під час проходження служби і були звільнені зі служби після їх запровадження, в порядку, визначеному пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 в редакції, чинній на час призначення пенсії.
Діючим пенсійним законодавством не передбачений перерахунок пенсій військовослужбовцям виходячи з максимальної надбавки, яку позивач не отримував.
Позивачу наказом відповідача встановлений конкретний фіксований розмір надбавки, який підлягав врахуванню при перерахунку пенсій, призначених до 01.01.2005.
Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992, в редакції, що набрала чинності з 01.01.2005, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних видів грошового забезпечення та надбавок за минулий час, задоволенню не підлягає.
Таким чином, відсутні підстави для перерахунку позивачу пенсії з урахуванням розміру надбавки, яку позивач не отримував.
Відповідно не має підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м.Сімферополя (суддя Кукта М.В.) від 16.05.08 по справі № 2а-205/08 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського районного суду м.Сімферополя (суддя Кукта М.В.) від 16.05.08 по справі № 2а-205/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна
Судді М.А.Санакоєва
О.А.Щепанська