АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2007 року Судова колегія в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Приндюк М. В.
суддів Дембовського С. Г., Ґонти Л.С.
з участю прокурора Рабінчук Ті.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2007 року, яким -
ОСОБА_1 яродженець м. Києва, громадянин України, проживає в АДРЕСА_1, раніше судимий 15.03.2007 року Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 185 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду
Справа № 11 -а-2086/2007 Категорія ст. 186 ч. 2 КК України.
Головуючий в суді 1 -ї інстанції Дзюба О.А. Доповідач Приндюк М. В.
2
м. Києва за ст. 185 ч. 1 КК України і остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 2 квітня 2007 року приблизно о 24 год. 00 хв. перебували в квартирі АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_2 Коли ОСОБА_1 побачив в руках у ОСОБА_3 мобільний телефон марки „Нокіа-2610", який належить ОСОБА_2, у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 повторно відкрито заволодів чужим телефоном, після чого з викраденим з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляції засуджений просить вирок суду змінити, пом'якшити покарання, посилаючись на те, що суд при призначенні йому покарання не врахував дані про його особу, а саме те, що на його утриманні перебуває хвора мати та сестри. Також засуджений вважає, що суд не врахував обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, відповідають фактичним обставинам справи і не оспорюються засудженим в апеляції.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України.
Доводи засудженого про те, що суд призначив йому надто суворе покарання, є необгрунтованими.
Як вбачається з вироку, суд при призначенні покарання ОСОБА_1 за даний злочин та за сукупністю вироків врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а саме те, що він раніше судимий, злочин скоїв під час перебування на іспитовому строку, а також обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 в ізоляції від суспільства і призначив йому покарання за вчинений злочин у виді
3
позбавлення волі, але не в максимальних межах санкції статті, за якою він притягається до відповідальності.
Те, що на утриманні засудженого перебуває хвора мати та сестри, не є достатньою підставою для пом'якшення йому покарання.
За таких обставин, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 за вчинений злочин та за сукупністю вироків немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 16 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого - без задоволення.