Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
22.10.2008 |
Справа № 22а-151/08 Попередній № справи 2а-164/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання: Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третіх осіб: не з'явився (Феодосійське міське управління земельних ресурсів),
не з'явився (ОСОБА_2),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Військового апеляційного суду ВМС ЗС України апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1та його представника - ОСОБА_3 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лошакова Т.А.) від 22.07.08 у справі № 2а-164/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Феодосійської міської Ради (вул. Земська, б.4, м.Феодосія, 98100)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
Феодосійське міське управління земельних ресурсів (вул. Галерейна, б.7, м.Феодосія, 98100)
ОСОБА_2(АДРЕСА_2)
про визнання рішень неправомірними,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірним та скасування рішення Феодосійської міської Ради 19 сесії 23 скликання № 606 від 31.03.2000 "Про надання земельної ділянки для будівництва" та п.25 рішення Феодосійської міської Ради 34 сесії 23 скликання № 1352 від 28.09.2001 "Про надання земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України" в частині передачі безоплатно в приватну власність ОСОБА_2земельної ділянки по вул.Войкова (район житлового будинку № 35), площею 0,0387 га, для обслуговування житлового будинку, згідно Додатку № 1.
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 в задоволенні позову ОСОБА_1до Феодосійської міської Ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Феодосійське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_2 про визнання рішень неправомірними відмовлено.
Постанова мотивована тим, що ДП «Феодосійський судномеханічний завод»Міністерства оборони України передана у користування для обслуговування житлових будинків земельна ділянка в межах розташування будинків по вул. Радянська, 13, 15 та вул.Войкова, 22 у м.Феодосії, прибудинкова територія не визначалась; коли відповідачем приймались рішення щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки, позивач не мав ніяких прав на приміщення будинку № 15 по вул. Радянська у м.Феодосії, так як став власником нежитлового приміщення, розташованого у будинку № 15 по вул.Радянська у м.Феодосії тільки 06.04.2005 на підставі рішення суду, тому ці рішення не могли вплинути на його інтерес у сфері публічно-правових відносин.
Також суд першої інстанції в постанові посилається на те, що позовна заява подана з пропуском встановленого річного строку для звернення до суду, оскільки позов на рішення відповідача від 31.03.2000 та 28.09.2001 надійшов лише 10.09.2007, а представник позивача не надав суду доказів поважної причини пропуску цього строку, а представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до суду, як підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3, 31.07.2008 звернулись з заявою про апеляційне оскарження, апеляційна скарга надійшла 14.08.2008. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нову, задовольнити позовні вимоги.
Апеляція мотивована тим, що в позові не оспорюється право приватної особи отримати земельну ділянку у власність, а оспорюється законність виділення спірної земельної ділянки з земель житлового фонду; суд не зазначив в постанові з якого часу розпочався перебіг позовної давності, оскільки, на думку позивача, строк позовної давності не розповсюджується на спірні правовідносини, з посиланням на статті 268, 293 Цивільного процесуального кодексу України; позивач дізнався про порушення свого права після придбання права власності на нежитлові приміщення, спірна земельна ділянка не містить будь-яких будівель по теперішній час і не містить межових знаків, які б свідчили про її освоєння будь-ким. Крім того, відповідач не наполягав на застосуванні строку позовної давності.
Ухвалою суду від 02.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі позивача - ОСОБА_1та його представника - ОСОБА_3.
Ухвалою суду від 03.09.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 24.09.2008.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Третя особа - Феодосійське міське управління земельних ресурсів в письмових поясненнях на апеляційну скаргу (вх.№607) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить в її задоволенні відмовити (арк.с.131).
В судове засідання, призначене на 22.10.2008, позивач, відповідач та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.139,144-155), позивач в заяві вх.№1238 просить розглянути справу у його відсутність (арк.с.156), відповідач та третя особа - ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомили.
Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістка вручається під розписку. Особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи. Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання. У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду.
Відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач, відповідач та треті особи викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, позивач та третя особа - Феодосійське міське управління земельних ресурсів просять розглянути справу у відсутність їх представників, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача, відповідача та третіх осіб.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів.
Відповідно до частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення сторін про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.
Постанова суду не відповідає зазначеним вимогам закону та ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Феодосійської міської Ради № 606 від 31.03.2000 ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 0,0387 га по вул. Войкова (напроти будинку № 35) у м.Феодосії для будівництва індивідуального житлового будинку (арк.с.11).
Рішенням Феодосійської міської Ради № 1352 від 28.09.2001 ОСОБА_2 передана безкоштовно в приватну власність для обслуговування житлового будинку земельна ділянка площею 0,039 га по вул. Войкова (напроти будинку № 35) у м.Феодосії (арк.с.12, 14).
Як вбачається з Акту встановлення меж ділянки в натурі та викопіювання з чергового кадастрового плану району земельної ділянки по вул.Войкова, земельна ділянка, надана ОСОБА_2, розташована по вул. Войкова (район будинку № 15) (арк.с.85, 86).
Житлові будинки №№ 13, 15 по вул. Радянська та № 22 по вул. Войкова в м.Феодосія входили до житлового фонду ДП «Феодосійський судномеханічний завод»Міністерства оборони України, в 1999 році проведена інвентаризація земельних ділянок, що зайняті заводом, для одержання державного акту на постійне користування землею. По фактичному використанню площа земельних ділянок для обслуговування житлового фонду по вул. Радянська -вул. Войкова становить 1,986га, межі ділянок проходять по огородженню, бордюру та по вимощенню будинків (арк.с.7).
Згідно Акту встановлення меж ділянок в натурі від 25.01.1999 межі земельної ділянки загальною площею 1,986 га виділені в натурі, у тому числі ділянка № 2 площею 0,485 (вул. Радянська, б.13, 15, вул. Войкова, 22), межовими знаками земельні ділянки не закріплювались (арк.с.8).
ДП «Феодосійський судномеханічний завод»Міністерства оборони України передана у користування для обслуговування житлових будинків земельна ділянка в межах розташування будинків, прибудинкова територія не визначалась.
Рішенням Феодосійської міської Ради № 622 від 28.02.2003 «Про вилучення земельних ділянок у ДП «Феодосійський судномеханічний завод»Міністерства оборони України»земельні ділянки, розташовані в м.Феодосії по вул.Радянська, 13, 15 та вул.Войкова, 22 площею 0,495 га зараховані в землі житлової та громадської забудови комунальної власності та надано дозвіл Комунальному підприємству «ЖЕК-1»на складання проектів відводів земельних ділянок для обслуговування житлового фонду (арк.с.15).
Таким чином, рішення про передачу земельних ділянок ОСОБА_2 прийняті раніше, ніж ці земельні ділянки передані в комунальну власність.
Правовідносини сторін регулюються статтею 13 Конституції України, статтями 12, 42, 125 Земельного кодексу України, статтею 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.92 № 2482-XII.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.92 № 2482-XII власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_4 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Правилами та порядком розподілу території житлового кварталу (мікрорайону), затвердженими наказом Держбуду України від 16.09.1999 № 228 які введені в дію з 01.10.1999 та втратили чинність згідно з наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 26.08.2005 №146, в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, встановлено, що прибудинкова територія - це встановлена за проектом розподілу території житлового кварталу (мікрорайону) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо). В разі, якщо в житловому будинку розміщуються вбудовано-прибудовані об'єкти або нежитлові приміщення торговельного, культурно-побутового, офісного, іншого громадського призначення (в тому числі в підвалі), то нормативну площу прибудинкової території цих приміщень або об'єктів визначають з урахуванням нормальних умов експлуатації згідно з державними або відомчими нормами. У випадку, коли нормативні вимоги до площі земельної ділянки таких об'єктів в чинних нормативно-правових актах не визначені, земельну долю нежитлових приміщень встановлюють пропорційно до долі їх загальної площі від загальної площі житлового будинку (пункти 1.3, 2.3.3 Порядку та правил).
Відповідно до пункту Правил утримання жилих будинків та прибудникових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Згідно Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, зареєстрованого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Фонду державного майна України від 05.04.1996 № 31/30/53/396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.04.1996 за № 203/1228, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Фонду державного майна України від 13.12.2005 № 383/13/3161, в редакції що діяла на час прийняття спірних рішень, межі земельних ділянок прибудинкових територій встановлюються за проектами відведення цих ділянок відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно-технічної документації. Затверджений відповідними органами місцевого самоврядування за місцем розташування цих ділянок проект поділу території мікрорайону (кварталу), групи будинків є підставою для розробки проектів відведення земельних ділянок прибудинкових територій будинку (будинків) цього мікрорайону (кварталу). Замовниками проекту поділу території мікрорайону, кварталу виступають, як правило, відповідні органи місцевого самоврядування. Передача прибудинкових територій (земельних ділянок) у користування чи власність Об'єднанням власників будинків здійснюється за їх зверненням до відповідних органів місцевого самоврядування. Дозвіл на підготовку проекту відведення прибудинкової території видається відповідними органами місцевого самоврядування на підставі затвердженого проекту поділу території мікрорайону (кварталу, групи будинків). Прибудинкові території (земельні ділянки) передаються у власність або надаються в користування відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі на умовах оренди, Об'єднанням власників будинків, для обслуговування існуючого житлового будинку (будинків) відповідно до земельного законодавства. Суб'єктами права власності (користування) на земельні ділянки прибудинкових територій можуть виступати об'єднання власників багатоквартирних житлових, допоміжних та нежитлових приміщень, у тому числі вбудовано-прибудованих, багатоквартирних житлових будинків згідно з чинним законодавством. Право власності (користування) на прибудинкову територію (земельну ділянку) кожного співвласника будинку визначається у свідоцтві про право власності на частину будинку у вигляді відповідної частки. Прибудинкові території членами об'єднань (товариств) власників багатоквартирних житлових будинків використовуються за цільовим призначенням (пункти 2.4, 2.5, 2.6, 4.1, 4.2, 4.4, 5.1 Положення).
Згідно зі статтею 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
В пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 роз'яснено, що при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»від 19.06.92 № 2482-XII здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 Земельного кодексу України.
Межі прибудинкової території визначаються відповідно до Положення про склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження проекту розподілу території кварталу (мікрорайону), затвердженого наказом Держбуду від 19.03.2001 № 59, у генеральному плані населеного пункту, який затверджується рішенням органу місцевого самоврядування.
Прибудинкова територія може бути, за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, передана у власність або надана в користування власникам приміщень у багатоквартирному житловому будинку лише в разі створення ними об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку (стаття 42 Земельного кодексу України).
Дозвіл на будівництво споруд на прибудинковій території надається за рішенням органів місцевого самоврядування і за погодженням органів містобудування та архітектури, санітарних і протипожежних служб. Проектна документація обов'язково має бути погоджена з місцевими органами державного нагляду.
На день прийняття рішення і по теперішній час не створено об'єднання співвласників, не визначений розмір земельних ділянок та не закріплена прибудинкова територія, не оформлено право на безоплатну передачу у власність або оренду земельної ділянки для обслуговування житлового будинку № 35 вул.Войкова відповідно до статті 42 Земельного кодексу України, статті 10 «Закону України про приватизацію державного житлового фонду».
Але враховуючи, що чинним законодавством України не встановлено обмежень по строку на реалізацію цього права для фізичних та юридичних осіб, право співвласників багатоквартирного будинку, в тому числі позивача, не може бути реалізовано в порядку, встановленому законом, при наявності оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, чим порушуються права позивача.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 у справі № 1-7/2005, згідно з яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення, та пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року N 563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Зі змісту статей 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 327 Цивільного кодексу України вбачається, що компетенція місцевих рад поширюється на розпорядження майном, яке є власністю територіальної громади, але не власністю громадян або їх об'єднань.
Оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм цивільного законодавства та Закону України «Про власність»та за межами компетенції, наданої йому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
В матеріалах справи відсутній письмовий відзив та заява відповідача про застосування положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, інші заперечення на позов, які б спростовували доводи позивача, в порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо непорушення оскаржуваними рішеннями прав позивача оскільки вони були прийняті до того, як він набув права власності на нежитлове приміщення, розташоване у будинку № 15 по вул.Радянська у м.Феодосії тільки 06.04.2005 на підставі рішення суду, є безпідставним.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
На підставі викладеного, оскаржувані рішення підлягають визнанню неправомірними та скасуванню.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки оскаржувані рішення не оприлюднювались засобами масової інформації, співвласники не були про нього повідомлені, будівництво на ділянці не здійснювалось, позивач про порушення свого права дізнався лише наприкінці березня 2007 року, про що позивачем зазначалось в адміністративному позові.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є обґрунтованими.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтею 2, частиною третьою статті 24, статтями 35, 40, 99, 100, 160, 162, 167, частиною першою статті 195, частиною четвертою статті 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 1, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1та його представника - ОСОБА_3 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лошакова Т.А.) від 22.07.08 у справі № 2а-164/08 задовольнити.
2. Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лошакова Т.А.) від 22.07.08 у справі № 2а-164/08 скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. Позовні вимоги ОСОБА_1до Феодосійської міської Ради задовольнити повністю.
5. Визнати неправомірним та скасувати рішення Феодосійської міської Ради 19 сесії 23 скликання № 606 від 31.03.2000 "Про надання земельної ділянки для будівництва".
6. Визнати неправомірним та скасувати п.25 рішення Феодосійської міської Ради 34 сесії 23 скликання № 1352 від 28.09.2001 "Про надання земельних ділянок безоплатно у приватну власність громадянам України" в частині передачі безоплатно в приватну власність ОСОБА_2земельної ділянки по вул.Войкова (район житлового будинку № 35), площею 0,0387 га, для обслуговування житлового будинку, згідно Додатку № 1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Бендус