СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
29.09.2008 |
Справа № 22а-25/08 Попередній № справи 2а-81/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Ковальчук К.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1паспорт НОМЕР_1виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 30.10.1998 ,
представник відповідача не з`явився Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської місдержавної адміністрації м. Севастополя,
представник відповідача не з`явився Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районноїдержавної адміністрації м. Севастополя,
представник третьої особи не з`явився Управління державного казначейства в Ленінському районі м. Севастополяької державної адміністрації,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1м.Севастополь на постанову Ленінський районний суд м.Севастополь (суддя Дудкіна Т.М. ) від 04.03.08 у справі №2а-81/08
за позовом ОСОБА_1м.АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районноїдержавної адміністрації м. Севастополя (вул. Леніна, 66,Севастополь,99011) Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації (Руднева, 40,Севастополь,99053)
Управління державного казначейства в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Балаклавская 9, Севастополь, 99011)
про стягнення та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя (суддя Дудкіна Т.М.) від 04 березня 2008 року у справі № 2а-81/08 (22а-25/08) за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації за участю третьої особи Головного Управління державного казначейства України у м. Севастополі про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись с постановою суду, ОСОБА_1звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2008 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2008 року не відповідає нормам матеріального і процесуального права. При цьому заявник апеляційної скарги вказав, що у відповідності до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів заборонено звужування існуючих пільг, прав та свобод громадян, що також передбачено і статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту». ОСОБА_1також посилається на статтю 2 Протоколу № 1 Європейської Конвенції по правам людини.
У судовому засіданні 29 вересня 2008 року позивач підтримав апеляційну скаргу.
У судове засідання 29 вересня 2008 року представники відповідачів та третьої особи не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ленінським районним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1є інвалідом війни 2 групи та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2року (а.с.4) та копією посвідчення серії НОМЕР_3 року (а.с.5). Ці обставини сторонами не спростовуються.
Таким чином, на ОСОБА_1розповсюджуються пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-II із змінами і доповненнями.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач просить стягнути на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій та інваліду війни відповідно до вимог статті 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»за період 1999 -2007 роки.
Адміністративний позов подано у суд 10 липня 2007 року.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не визнав причину пропуску ОСОБА_1строку звернення до адміністративного суду поважним, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог за період 1999 -2006 роки було відмовлено.
Судова колегія вважає, що судом правомірно відмовлено позивачу в поновлені строку звернення до адміністративного суду, так як підстав для поновлення строку немає. При цьому доводи відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, викладені у запереченні проти поновлення строку звернення до адміністративного суду (а.с.45), судова колегія вважає правомірними. Дійсно позивач повинен був знати про пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни тому, що ці законодавчі акти оприлюднювались у засобах масової інформації. А тому ОСОБА_1мав можливість своєчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Однак, судова колегія дійшла до висновку, що Ленінським районним судом м. Севастополя безпідставно відмовлено позивачу у стягненні щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рок. Ця думка заснована на наступному.
Згідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551 із змінами і доповненнями щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V визначено, що з 01 квітня 2006 року прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність становить 406,00 гривень.
Відповідно до зазначеного Закону розмір мінімальної пенсії за віком прирівнюється до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток, та складає 410,06 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя було сплачено у 2007 року щорічну разову грошову допомогу у розмірі 360,00 грн. При цьому, відповідач керувався вимогами статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стаття 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»в частині обмеження розмірів щорічної допомоги визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»не передбачено обмеження прав і пільг ветеранів війни. Цей Закон забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Тому відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє інваліда війни права на таку допомогу.
Відповідно до вимог статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Позивач звернувся до суду з вимогою до Управління 10 липня 2007 року, тобто до встановленого статтею 17-1 Закону строку, у зв'язку з чим відповідач повинен був здійснити відповідну до Закону виплату. Однак виплата позивачем отримана не була, а Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя неправомірно заперечувала проти вимоги позивача.
Відповідно до частини 1 статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1у частині стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у сумі 2920,00 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 2000,00 грн., то судова колегія вважає, що Ленінській районний суд м. Севастополя правомірно відмовив позивачу у цій частині, тому, що Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя не винне у прийнятті неконституційних законів, які обмежують права та пільги ветеранів війни.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.3 ст. 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 04 березня 2008 року у справі № 2-а-81/08 ( № 22 -а -25/08) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік у сумі 2920,00 грн. на користь ОСОБА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Н.П.Горошко
О.А.Щепанська