СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
23.09.2008 |
Справа № 22-а-236/08 Попередня справа № 2-а-292/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Кучерука О.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Ланчева Г.Є.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1., військовий квиток серія НОМЕР_1,
відповідача: Марченко В.С., дов. б/н від 04.01.08, Сімферопольський прикордонний загін (військова частина 2161);
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Чумаченко Р.Д.) від 26.06.08 по справі № 22-а-236/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Сімферопольського прикордонного загону (військова частина 2161) (вул. Федотова 27,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
про стягнення заборгованості по пайковому забеспеченю
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Чумаченько Р.Д.) від 26.06.2008 у справі №2а-292/2008 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1до Сімферопольського прикордонного загону (військова частина 2161) про визнання протиправними і неправомірними дій командира військової частини 2161 -начальника Сімферопольського прикордонного загону та стягнення заборгованості по пайковому забезпеченню.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заявник вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував той факт, що він повинен був забезпечуватися продовольчим пайком за нормою №10 , яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації”. На думку заявника оскільки питання про виплату пайкового забезпечення після звільнення з військової служби військовим законодавством не врегульовано, тому потрібно було застосовувати норму ст..116 Кодексу України „Про працю”. Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України, якими зазначалось, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів ст..22 Конституції України не допускається.
У судовому засіданні, призначеному на 23 вересня 2008 року, позивач підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Київського районного суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України за ст..26 ч.6 п. ”б” Закону України „Про військовий обов'язок і військову службу”.
Наказом керівника Сімферопольського прикордонного загону від 28 листопада 2007 року №311-ос ОСОБА_1. виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію за продовольчі пайки в сумі 55884,01 грн. за період березень 2000 року -2007 рік
Відповідно до атестату на продовольство (а.с.22) позивач був забезпечений продовольчим пайком за сьомою нормою по 10.03.2000 року.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дію статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” призупинено з 11 березня 2000 року в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них, тому вимоги про грошову компенсацію замість них суперечать законодавству.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено пунктом 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”.
З вищевикладеного випливає, що вимоги про виплату грошової компенсації замість продовольчих пайків суперечать законодавству.
Згідно з п.1 Приміток до норми № 10 -загальновійськовий набір сухих продуктів, встановленої Постановою Кабінету міністрів України від 29.03.2002 № 426 „Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації” загальновійськовим набором сухих продуктів забезпечується особовий склад у тих випадках, коли немає можливості готувати гарячу їжу з продуктів за основною нормою харчування; при цьому термін харчування не повинен перевищувати 3 діб.
Таким чином, продовольчий пайок, передбачений десятою нормою вищевказаної постанови, може бути наданий у виключних випадках доказів існування яких за період проходження служби позивач суду не надав. Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність забезпечення позивача продовольчим пайком за колишньою нормою №7 - Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року № 316 „Про норми забезпечення продовольчим пайком військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства військовослужбовців та осіб складу Міністерства внутрішніх справ”
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не застосовані норми ст..116 Кодексу законів про працю України, оскільки ця норма закону стосується строків розрахунку при звільнені працівника, а саме виплати заборгованості по оплаті праці. Виплата грошової компенсації за не отримані продовольчі пайки не відноситься до грошового забезпечення військовослужбовців, до складу якого відповідно до ч.2 ст.9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” відноситься посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Що стосується посилань позивача на рішення Конституційного Суду України, якими визначено про неприпустимість звуження змісту чи обсягу права на пільг, компенсацій та гарантій шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, то судова колегія вважає, що ці рішення стосуються випадків, коли Законами про Державні бюджети України на відповідні роки, тобто законами, які діють лише на протязі календарного року, фактично змінюються закони, прийняті на необмежений термін, що призводить до виникнення протиріч в законодавстві.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 26 червня 2008 року у справі № 2-а-292/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В.Дугаренко
Судді О.В.Кучерук
Т.Р.Лядова