СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
24.09.2008 |
Справа № 22-а-206/08 Попередня справа № 2-а-512/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Ланчева Г.Є.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідачів: не з'явився (Суддя Апеляційного суду АР Крим Скляров В.М.),
не з'явився (Суддя Апеляційного суду АР Крим Корольов М.П.)
не з'явився (Судді Апеляційного суду АР Крим Трясун Ю.Р.)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Адаменко О.Г. ) від 15.05.08 у справі № 2-а-512/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Судді Апеляційного суду АР Крим Склярова В.М. (вул. Павленко, б.2, м.Сімферополь, 95005)
Судді Апеляційного суду АР Крим Корольова М.П. (вул. Павленко, б.2, м.Сімферополь, 95006)
Судді Апеляційного суду АР Крим Трясун Ю.Р. (вул. Павленко, б.2, м.Сімферополь, 95006)
про визнання дій незаконними,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 15.05.2008 відмовлено у відкритті провадження в порядку пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії членів судової колегії, які оскаржує позивач, стосуються правосуддя і можуть бути оскаржені лише в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.
Суд першої інстанції зазначив, що процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань належних до сфери правосуддя, можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України; пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, неможливий; відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України до суду можуть бути оскаржені лише рішення, дії чи бездіяльність посадових та службових осіб суду, які шляхом неналежної організації руху справи поза межами судового засідання створюють перешкоди щодо реалізації процесуальних прав особам, які беруть участь у справі; порядок оскарження судових рішень, постановлених у кримінальних справах, регламентується нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Матеріали адміністративного позову повернені на адресу позивача 21.05.2008 вих.№ 2А-512/08 (арк.с.67).
Позивач отримав зазначену вище ухвалу 24.05.2008, участі при її прийнятті не приймав.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1, 26.05.2008 (згідно штампу на конверті) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.
Ухвалою суду від 02.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що в позові мова йде про порушення відповідачами кримінально-процесуальних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачами з моменту надходження в провадження відповідачів апеляції прокурора Радянського району на постанову Радянського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2007; ним оскаржують ся дії суддів, а не ухвала Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007; Кримінально-процесуальний кодекс України не містить посилань на можливість оскарження дій суддів.
Ухвалою суду від 02.09.2008 відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 04.09.2008 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду та призначено справу до розгляду на 24.09.2008.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу.
У судове засідання, призначене на 24.09.2008, відповідачі не з'явились, надали телефонограму про розгляд справи у відсутність їх представників.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, що беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідачі викликались в судове засідання, просять розглянути справу у відсутність їх представників, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.05.2008 ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Сімферополя з адміністративним позовом до суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Склярова В.М., Корольова М.П., Трясун Ю.Р., в якому просить признати дії відповідачів при розгляді справи № 11-716(2007р.) незаконними, такими що суперечать статтям 400-4 -400-5 Кримінально-процесуального кодексу України, статтям 8, 55, 129 Конституції України.
Статтею 107 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді, у зв'язку з цим прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком є неприпустимим.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посягання на процесуальну незалежність суду.
Положення частини другої статті 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення.
Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо розглянутих справ або справ, які знаходяться в його провадженні, а також надавати їх будь-кому для ознайомлення, крім випадків і порядку, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом.
Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ: це, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2007 скасовано постанову Радянського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2007 про скасування постанови помічника прокурора Радянського району Автономної Республіки Крим від 20.02.2007 про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. Позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції мотивував скасування зазначеної постанови Радянського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.03.2007 не тим, що доводи прокурора Радянського району Автономної Республіки Крим законні та обґрунтовані, а тим, що ОСОБА_1. вимагає порушити кримінальні справи щодо осіб, які сфальсифікували докази обвинувачення в кримінальній справі по його обвинуваченню у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 215 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року і таким чином в подальшому переглянути судові рішення, які постановлені щодо нього; а також тим, що кримінально-процесуальний закон не передбачає перегляд (ревізію) судових рішень.
Оскарженні позивачем дії суддів є не управлінськими, а процесуальними, вчиненими при виконанні ними своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, і тому їх законність може перевірятись лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 15.04.2008 № 08/12.
В даних правовідносинах судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим не перебувають при здійсненні управлінських функцій і не мають встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України та відмовив у відкритті провадження по адміністративній справі.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 2, 3, 17, частиною третьою статті 24, пунктом 1 частини першої статті 109, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, пунктом 1 частини першої статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Адаменко О.Г.) від 15.05.08 у справі № 2-а-512/08 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Адаменко О.Г.) від 15.05.08 у справі № 2-а-512/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна
Судді М.А.Санакоєва