Судове рішення #3314434
Копія

                                                                                                    Копія

 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ   СУД

 

Постанова

Іменем України

 

 18.09.2008

                                      Справа № 22-а-45/08                 Попередній № справи 2а-276/08

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лядової Т.Р.,

суддів           Дугаренко О.В. ,

Кучерука О.В.

 

секретар судового засідання                                        Шелемет'єва О.В.                              

за участю:

позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м.Севастополі 08.12.1998р.

представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя - Нестула Оксани Василівни, довіреність № 2679/11.1-08 від 05.06.2008р. 

 

розглянувши  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нахімовського  районного суду  м.Севастополя (суддя  Луньова С.І.)  від 04.04.08 у справі № 2а-276/2008р.

за позовом  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до  Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя (вул. Робоча, 3, м.Севастополь, 99001).

про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди,

 

ВСТАНОВИВ :

 

У січні 2008р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення щорічної грошової допомоги у розмірі п'яті мінімальних пенсій за віком за період з 1999 по 2003 рік включно, а з 2004 по 2007 рік щорічну грошову допомогу у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком,  посилаючись на те, що він є учасником бойових дій, а з 2004 року йому наданий статус інваліда війни другої групи і відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком.

Проте, фактично такі виплати проводилися не в повному обсязі. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену допомогу у розмірі 14786грн.67коп., а також моральну шкоду у розмірі 2000грн.

Постановою Нахімовського районного суду м.Севастополя від 04 квітня 2008р.  позивачеві відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Оскільки рішенням Конституційного Суду України №6-рп\2007 від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дій соціальних пільг громадян, в тому числі допомоги ветеранам війни до дня 9 травня, відповідач, на думку суду, виплачував позивачеві щорічну допомогу виключно у чіткій  відповідності до діючих на той час законодавчих актів, порушень виплат не допускав, права позивача не порушував.

Не погодившись з постановою суду, 10.04.2008р. ОСОБА_1. подав на адресу суду заяву про апеляційне оскарження. 05.06.2008р. від позивача надійшла апеляційна скарга, якої він просить скасувати постанову Нахімовського районного суду м.Севастополя від 04.04.2008р. та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Севастополя від 19.06.2008р. ОСОБА_1. поновлений строк на апеляційне оскарження постанови у справі, як такої що пропущений з поважної причини.

Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду м.Севастополя Лядової Т.Р. від 22.08.2008р. відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1.

Ухвалою судової колегії Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2008р. закінчена підготовка, наявна справа призначена до апеляційного розгляду на  18 вересня 2008 рік, о 11 год. 30 хв.

Під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1. змінив вимоги, викладені у апеляційної скарги, просив суд скасувати постанову Нахімовського районного суду м.Севастополя від 04.04.2008р. і постановити нове рішення, за яким стягнути з відповідача на свою користь щорічну грошову допомогу за 2007рік у сумі 2920грн., на інших позовних вимогах, тобто про стягнення грошової допомоги за період з 1999 по 2006 рік включно, а також про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач не наполягав.

Представник відповідача вважає, що рішення суду засновано на законі, у зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. є інвалідом війни другої групи, що підтверджується посвідченням (арк.с.2).

Згідно зі ст.13 Закону України № 3551-ХII інваліди війни другої групи мають право на разову допомогу до 5 травня у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виплачено у 2007 році позивачеві грошову допомогу у розмірі 360грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)  положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.

При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни до законодавства. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.

Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII.

За таких обставин суд  першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що відповідачем не було припущене порушень прав позивача на отримання грошової допомоги.

Колегія суддів вважає, що невиплачена ОСОБА_1. щорічна грошова допомога як інваліду війни другої групи за 2007 рік підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Законом України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування” на 2007 рік встановлено мінімальну пенсію за віком у розмірі 410грн.06коп., тому підлягала виплаті позивачу щорічна разова грошова допомога у розмірі 3280грн.48коп. (410,06х8=3280,48). З матеріалів справи вбачається, що позивачеві фактично була сплачена грошова допомога у розмірі 360грн. (арк.с.10), у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2920грн.48коп.

Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи і застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим є підстави для скасування судового рішення та ухвалення іншого про задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства, суд

 

П О С Т А Н О В И В :

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

         Постанову Нахімовського  районного суду  м.Севастополя (суддя  Луньова С.І.)  від 04.04.08 у справі № 2а-276/2008р. за позовом  ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди - скасувати.

         Ухвалити нову постанову, якої позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1 2920грн.48коп. -в рахунок відшкодування недоплаченої щорічної грошової допомоги за 2007 рік.

         Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Постанову може бути оскаржено у порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

                                                 

Головуючий суддя                              підпис                    Т.Р.Лядова

Судді                                                            підпис                    О.В.Дугаренко

                                                            підпис                    О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

 

Помічник судді                                                             К.В.Краєвська

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація