У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Григоренка М.П., Собіни І.М.,

секретар судового засідання - Панас Б.В.,

з участю позивачки - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського районного суду від 14 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Рівненського районного суду від 14 грудня 2012 року вказаний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, аліменти в твердій грошовій сумі, а саме 700 (сімсот) гривень щомісячно, починаючи з 28 серпня 2012 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до 23 років.Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку.

В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставин, які мають значення для справи, а саме: факт сплати ним аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 500 грн. щомісячно, а також утримання сина від другого шлюбу ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, та батька ОСОБА_7, котрий є інвалідом І групи. Стверджує, що суд повинен був призначити аліменти в частці від заробітку, оскільки він працевлаштований та отримує постійний дохід у вигляді заробітної плати. Погоджується сплачувати аліменти на користь повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі ? частини усіх видів своїх доходів.

Покликаючись на неповне з'ясування судом всіх обставин справи, позбавлення його можливості подати свої докази та заперечення проти позову, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивачки на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, який продовжує навчання в розмірі ? частини усіх доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із передбаченого законом обов'язку батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання до 23 років, а також врахував, що відповідач має фінансову можливість надавати таке утримання з

_______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 1716/3750/2012 Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Л.В.

Провадження № 22-ц 787/1988/2013 Доповідач - Ковальчук Н.М.

огляду на відсутність інших утриманців та нестабільний дохід, тоді як сім'я позивачки перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду може погодитися лише частково.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4, від якого вони мають двох синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Рівненського районного суду від 07 травня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до рішення Рівненського районного суду від 25 травня 2011 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей (а.с. 5). На даний час стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 припинилося у зв'язку з досягненням останнім повноліття.

За ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

З довідки № 04-2/178 від 16.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 навчається в автотранспортному технікумі Національного університету водного господарства та природокористування на платній формі навчання, термін якого закінчується 30.06.2014 року (а.с. 4).

Колегія суддів вважає, що визначений місцевим судом розмір аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, є завищеним.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 28 грудня 2012 року відповідач перебував на обліку в УПСЗН Богородчанської РДА Івано-Франківської області як працездатна особа, що не працює (довідка № 1672/01-9 від 28.12.2012р.).

Окрім того, наявність в нього на утриманні двох малололітніх синів (ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3) підтверджена належними доказами. Оскільки відповідачем не подано жодного документального підтвердження посилань апеляційної скарги про те, що він утримує свого батька ОСОБА_7, котрий є інвалідом І групи, колегією суддів вони оцінюються критично і до уваги не беруться.

Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Підстави для визначення аліментів у частці від заробітку платника, передбачені ст. 184 СК України, відсутні, оскільки на підтвердження своїх доводів про наявність постійного заробітку (доходу) на час ухвалення оскаржуваного рішення відповідач не подав жодного доказу, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу та змінюючи рішення місцевого суду, колегія суддів враховує положення ст. 180 СК України, яка передбачає, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, а також ст. 192 СК України, згідно якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що місцевий суд припустився помилок суду при застосуванні норм матеріального права, невірно оцінив обставини, що мають значення для справи, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про необхідність зміни рішення та зменшення розміру аліментів.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 192 СК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Рівненського районного суду від 14 грудня 2012 року змінити, зменшивши розмір стягнення аліментів в твердій грошовій сумі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання з 700(сімсот) гривень на місяць до 500 (п'ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 28 серпня 2012 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до 23 років.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: підпис Ковальчук Н.М.

Судді: підпис Григоренко М.П.

підпис Собіна І.М.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.