СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
15.09.2008 |
Справа № 22а-116/08 Попередня справа № 2а-147/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Дадінської Т.В.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Ковальчук К.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1виданий Євпаторійським МВГУ МВС України в Криму 12.04.1996
представника позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 20.06.2008
представник відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Нестерук В.В. ) від 20.03.2008 у справі № 2а-147/08
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова (вул. Дибенка, 1а, м.Севастополь, 99035)
про стягнення грошової компенсації замість речового майна
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова про стягнення грошової компенсації замість речового майна у сумі 2794грн.50коп.
Постановою Гагарінського районного суду від 20.03.2008 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята зі значним порушенням норм матеріального права.
Посилається на те, що при ухваленні постанови суд не вірно застосував Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459-Ш, ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України»в редакції від 05.10.2000, що був чинний на час звільнення позивача з лав Збройних Сил України, та не застосував спеціальну норму -пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки судову колегію не повідомив, про дату та місце слухання справи оповіщений судом належним чином, що підтверджується відомостями про отримання відповідачем судової повістки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню.
Судом встановлено наступне.
31.10.2006 ОСОБА_1. на підставі наказу № 329 начальника Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова був звільнений з лав Збройних Сил України в запас.
Згідно довідки № 4 від 20.03.2007 та № 5 від 30.03.2007 виданих відповідачем позивачу підлягали до видачі предмети військового обмундирування на суму 2794грн.50коп.
Відповідно до частини 2 статті 17 Конституції України «Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей».
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-ХІІ від 20.12.1991 військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
З 11.03.2000 Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 була призупинена дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців»у частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або, за їх бажанням, грошової компенсації.
Однак, на думку судової колегії, оскільки частина 1 статті 9 даного Закону, гарантує матеріальне, продовольче та інші види забезпечення, військовослужбовцям то призупинення дії частини 2 статті 9 вказаного закону не відміняє гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.
Також у рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Крім того, Конституційний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп /2007 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей, як громадян України в правах і свободах, встановлених законодавством. Тобто при прийнятті нових законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, згідно пункту 28 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2007, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення з військової служби, або їм гарантується виплата грошової компенсації за неодержане під час служби речове майно за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Враховуючи, що позивачем були надані суду підтверджуючі документи наявності права на отримання неодержаного речового майна під час служби, судова колегія вважає помилковим висновок районного суду про відмову в задоволенні позову про стягнення грошової компенсації замість речового майна.
Рішення суду підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, п. 3, ст. 199, ст. 202, п.1 ч.3 ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1.
Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 20.03.2008 скасувати.
Позов ОСОБА_1до Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова про стягнення грошової компенсації замість речового майна у сумі 2794грн.50коп. задовольнити.
Стягнути з Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова на користь ОСОБА_1грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 2794грн.50коп. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі згідно статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.П.Горошко
Судді Т.В. Дадінська
О.В.Дугаренко