Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
16.10.2008 |
Справа № 22-а-15/08 Попередній № справи 2-а-434/2008 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю:
позивача ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі 18.08.1998 року;
представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. Севастополя не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 21.05.08 у справі № 2а-434/2008р.
за позовом ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя (пр.Жовтневої Революції, 8, м.Севастополь, 99038).
про стягнення одноразової грошової допомоги та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2008р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення щорічної грошової допомоги у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 2004 по 2008 рік включно посилаючись на те, що він є учасником бойових дій і відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, фактично такі виплати проводилися не в повному обсязі. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену допомогу у розмірі 10618грн.45коп.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 21 травня 2008р. позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1770грн. в рахунок відшкодування заборгованості по щорічної грошової допомоги за 2007 рік, в іншої частині позовних вимог позивачеві відмовлено.
На зазначене рішення від ОСОБА_1. надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Лядової Т.Р. від 21.08.2008р. відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі ОСОБА_1.
Ухвалою судової колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2008р. справа призначена до апеляційного розгляду на 11.09.2008р., 10.30 годин. Згодом розгляд справи був відкладений на 16.10.2008р., 10.45 годин.
Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином, причин нез'явлення суду не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням.
Згідно зі ст.13 Закону України № 3551-ХII учасники бойових дій мають право на разову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду 06.02.2008р., просив стягнути з відповідача грошову допомогу за період з 1999 по 2008р. включно.
За таких обставин суд правильно дійшов до висновку про те, що позивачем пропущений строк позовної давності.
Правила набрання чинності законами визначені ч.5 ст.94 Конституції України, а тому посилання апелянта на ту обставину, що йому раніше були невідомими положення Закону України № 3551-ХII, які гарантують виплати у більших розмірах, не можуть бути взяти до уваги, оскільки даний нормативний акт був доведений до відома громадян шляхом його публікації у засобах масової інформації (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 45 від 09.11.93).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виплачено у 2007 році позивачеві грошову допомогу у розмірі 280грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача разову грошову допомогу у межах недосплаченої суми за 2007 рік.
На думку судової колегії, судом першої інстанції неправомірно відмовлено позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача разової грошової допомоги за 2008 рік, тому, що на момент ухвалення судового рішення, тобто на 21.05.2008 року відповідач був зобов'язаний нарахувати та сплатити позивачеві разову грошову допомогу у розмірі, передбаченим ст.13 Закону України № 3551-ХII.
У зв'язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування судового рішення по підставах пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, стягнув з відповідача на користь позивача разову грошову допомогу за 2007 рік у сумі 1770грн., та за 2008 рік у сумі 1880грн., відмовивши позивачу в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Керуючись ст.195; п.3. ч.1 ст.198; п.3 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1-задовольнити частково.
2. Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя (суддя Нестерук В.В.) від 21.05.08 у справі № 2а-434/2008р. за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя про стягнення одноразової грошової допомоги та моральної шкоди - скасувати.
Ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.Севастополя на користь ОСОБА_1одноразову грошову допомогу за 2007 рік у сумі 1770грн. та за 2008 рік у сумі 1880грн. В іншої частині позову ОСОБА_1. -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська