ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
06.11.13р. Справа № 904/7096/13
За позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в інтересах держави виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 2631 грн. 22 коп.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від прокуратури: Гандзюк А.В.. - прокурор, посвідчення № 011525 від 25.10.12
від Криворізької міської ради: не з'явились
від позивача: Касьян І.В. - представник за дов. № 8 від 21.05.2012
від відповідача: не з'явились
СУТЬ СПОРУ:
Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 2 404 грн. 20 коп., пені у розмірі 179 грн. 19 коп., інфляційних втрат у розмірі 1 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 46 грн. 13 коп.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 3221 від 01.10.2011 в частині повної та своєчасної оплати за теплову енергію.
Ухвалою господарського суду від 16.09.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.09.2013.
Ухвалою господарського суду від 30.09.2013 розгляд справи відкладений на 28.10.2013. Ухвалою від 28.10.2013 розгляд справи відкладено на 06.11.2013.
Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про відправлення ухвал господарського суду (арк. с. 30).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 06.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
01.10.2011 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 3221 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.
Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці № 2 згідно з встановленим планом теплоспоживання з 01.10.2011 року по 01.10.2012 року. (див. Таблиці № 1; № 2, та акт межі розподілу, як невід'ємні частини договору). Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору (п. 1.3 договору).
Згідно п. 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.
Відповідно до п. 3.1 договору, оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісяця, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за погодженням сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додатково попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії.
Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", на виконання умов договору, здійснило поставку відповідаачу теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару, що підтверджується актами по початок постачання теплової енергії у зв'язку з початком опалювального сезону від 26.10.2012 та про фіксування показників приладів, що підписані обома сторонами (арк. с. 19, 20).
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату теплової енергії на загальну суму 2 404 грн. 20 коп. (арк. с. 14-15).
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари від 01.10.2011 № 3221 в частині повної та своєчасної оплати теплової енергії.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).
Відповідно до частин 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперчено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків та не надано доказів її оплати на суму 2 404 грн. 20 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 2 404 грн. 20 коп.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 179 грн. 19 коп. за період з 21.12.2012 по 21.07.2013.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Якщо споживач є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки і не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в термін, встановлений п. 3.1 договору, він несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати (п. 3.4 договору).
Постачальник нараховує неустойку протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 5.26. договору).
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу у повному обсязі, а саме у сумі 179 грн. 19 коп.
Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 1 грн. 70 коп. за період за період з 21.12.2012 по 14.08.2013 та 3% річних у сумі 46 грн. 13 коп. за період з 21.12.2012 по 15.08.2013.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування і інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення: місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за колений місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, (дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, останнім при визначенні інфляційних втрат за вказаний період був невірно визначений сукупний індекс інфляції за період з 21.12.2012 по 14.08.2013, який складає 99,399%.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє дану вимогу у повному обсязі, а саме у розмірі 46 грн. 13 коп.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 719 грн. 39 коп.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 2 404 грн. 20 коп. (дві тисячі чотириста чотири грн. 20 коп.), пеню у сумі 179 грн. 19 коп. (сто сімдесят дев'ять грн. 19 коп.) та три відсотка річних у розмірі 46 грн. 13 коп. (сорок шість грн. 13 коп.).
Стягнути з суб'єкта фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1719 грн. 39 коп. (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять грн. 39 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя В.І. Ярошенко
Повне рішення складено 07.11.13р.