Справа № 2-24/12 Головуючий у І інстанції Линник В.Я.

Провадження № 22-ц/780/4949/13 Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.

Категорія 44 31.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Малорода О.І.,

При секретарі: Власенко О.В.

розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Свої вимоги обґрунтовував тим, що співвласниками будинку по АДРЕСА_1 є вона, ОСОБА_3, їй належить 1/4 частина будинку (в технічному паспорті значиться як квартира № 3), ОСОБА_5 - 1/2 частина будинку (в технічному паспорті значиться як квартира № 2) і ОСОБА_4 - 1/4 частина будинку (в технічному паспорті значиться як квартира № 1). Всі мають окремі входи до будинку. Спір про користування будинком між співвласниками відсутній.

За будинком закріплена земельна ділянка площею 800 кв.м, яка в 1954 році була виділена ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під будівництво спаренного будинку. Протягом тривалого часу між співвласниками будинку склався порядок користування земельною ділянкою, який протягом всього цього часу не змінювався. Співвласник ОСОБА_4 збільшив розмір своєї частини ділянки за рахунок землі сусіда ОСОБА_7, за адресою по АДРЕСА_2, тому частково змінилась конфігурація земельної ділянки. ОСОБА_4 свою частину земельної ділянки приватизував, облаштував окремий вихід на іншу вулицю.

Після проведення обмірювальних робіт земельним кадастровим бюро було уточнено площу земельної ділянки, що була передана у власність ОСОБА_4 і вона становить 0,0355га.

Позивач вказувала, що протягом всього проживання у вищевказаному будинку вона з відповідачем ходили через одну хвіртку і мали спільний заїзд через ворота. Конфлікту з приводу користування земельною ділянкою ніколи ніякого не було. Проте останнім часом з відповідачем виникли суперечки стосовно користування земельною ділянкою.

За весь період спільного користування земельною ділянкою вони двічі укладали угоди про порядок користування землею: перший раз земельна ділянка площею 800 кв.м. була поділена в такому порядку: ОСОБА_4- 200 кв.м, ОСОБА_5- 319 кв.м, ОСОБА_3 - 174 кв.м., а 107 кв.м було у спільному її користуванні та відповідача, тому що її частина земельної ділянки не має окремого виходу на вулицю.

Після приватизації ОСОБА_4 своєї частини земельної ділянки вони знову підписали мирову угоду, відповідно до якої поділили земельну ділянку площею 911,00 кв.м у такому порядку: ОСОБА_4- 311 кв.м, ОСОБА_5- 400 кв.м, ОСОБА_3 - 200 кв.м. без визначення меж.

Із зведеного кадастрового плану вбачається, що у її спільному користуванні з відповідачем знаходиться земельна ділянка площею - 0,0626 га.

Вважає, що найбільш прийнятним варіантом для відокремленого користування спірною земельною ділянкою є варіант № 5 висновку додаткової судової будівельно- технічної експертизи від 22 грудня 2009 року № 8746, оскільки по варіанту № 3 частина проходу до її будинку становить тільки 1 м, по варіанту № 4 частина земельної ділянки, що визначена для спільного користування, попадає на гараж відповідача, по варіанту № 1 ширина проходу до її частини будинку становить тільки 1,15 м, що протирічить нормам ДБН, а варіант № 2 взагалі визначає порядок користування приватизованою земельною ділянкою третьої особи: ОСОБА_4, з яким спір відсутній.

Позивач просив, визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_5 згідно варіанту 5 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 22 грудня 2009 року № 8746, виділивши їй у користування земельну ділянку площею 0,0220 га, відповідачу виділити у користування земельну ділянку 0,0402 га, а земельну ділянку площею 0,0102 га залишити у спільному користуванні ОСОБА_5 і ОСОБА_3.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,0622 га по АДРЕСА_1, виділивши у відокремлене користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0169 га, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,0351 га, залишити у їх спільному користуванні земельну ділянку площею 0,0102 га, в межах та конфігурації, визначених у варіанті № 5 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 29.12.09 № 8746, виготовленої судовим експертом КНДІСЕ Артемчук С.В.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В Апеляційній скарзі посилалась на те, що на підставі технічної документації, а також експертних висновків встановлено факт розбіжності даних щодо дійсного загального розміру земельної ділянки, яка знаходиться в загальному користуванні співвласників, що не дає можливості встановити конкретний розмір земельної ділянки.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач, відповідач та третя особа: є співвласниками будинку АДРЕСА_1. Позивачці та третій особі належить по 1/4 частині цього будинку, а відповідачці - 1/2 частина будинку. Співвласники визначили порядок користування будинком, кожен користується відокремленою його частиною з окремим входом і спору щодо будинку між ними не існує.

Судом також встановлено, що за будинком в 1955 р. було закріплено земельну ділянку площею 800 кв.м. В подальшому за рахунок земельної ділянки ОСОБА_7 (за адресою по АДРЕСА_2), площа земельної ділянки біля будинку сторін збільшилась до 911 кв.м, після чого сторони уклали мирову угоду від 16 лютого 2004 року, якою розподілили між собою земельну ділянку таким чином: ОСОБА_4 - 311 кв.м, ОСОБА_3 - 200 кв.м, ОСОБА_5 - 400 кв.м.

ОСОБА_4, приватизував земельну ділянку біля своєї частини будинку площею 355кв.м. Позивач та відповідач земельну ділянку не приватизували і на даний час у них виник конфлікт з приводу користування рештою частиною земельної ділянки, відповідач заперечує проти користування позивачкою земельною ділянкою для виходу на вул. Горького.

В користуванні сторін зараз перебуває земельна ділянка загальною площею 626 кв.м, з них у користуванні позивачки - 184 кв.м, у відповідачки - 442 кв.м.

Встановлені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Земельного кодексу України від 21 жовтня 2001 року.

Пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що* держали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивач та відповідач мають право користуватися земельною ділянкою пропорційно їх часток в праві власності на будинок, а саме 1/4 та 1/2 частини земельної ділянки відповідно.

Враховуючи розміри часток сторін у праві власності на будинок АДРЕСА_1, суд вважає, що найбільш доцільним варіантом розподілу земельної ділянки є варіант № 5, запропонований Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 22 грудня 2009 року № 8746, виготовлений Київським науково- дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (а.с. 177-182), тому що такий варіант є найбільш оптимальним, найбільш наближеним до часток сторін в будинку. Позивачу виділяється земельна ділянка площею 220 кв.м (в тому числі 51 кв.м. у спільному користуванні), відповідачу - 402 кв.м (в тому числі 51 кв.м. у спільному користуванні), кожній із сторін виділяється окрема земельна ділянка, яка дає можливість співвласникам будинку користуватись відокремленими частинами земельної ділянки, що важливо, враховуючи неприязні відносини сторін, у спільне користування виділяється земельна ділянка незначної площі 102 кв.м. для заходу до будинковолодіння з вул. Горького. При цьому, кожна із сторін має доступ до своєї частини будинку та надвірних будівель.

Посилання апелянта на те, що слід визначати користування земельною ділянкою з урахуванням приватизованої земельної ділянки ОСОБА_4, не грунтується на вимогає закону, оскільки право власності є непорушним.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: