ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року Справа № 35/350

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Мирошниченка С.В.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Картере В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 р.

у справі№ 35/350 господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі"

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Юкон мобіл"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

За участю представників:

позивача:Пащенко Т.С.;

відповідача:Макаренко Ю.О.;

третьої особи:Сорокіна А.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. (суддя Літвінова М.Є.) по справі № 35/350 позовні вимоги задоволенні в повному обсязі. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Тіволі" за кредитним договором №11193612000 від 03.08.2007 у розмірі 1 797 090,23 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2011 становить 14 325 864,18 грн., та 1 079 291,41 грн. та в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Юкон мобіл" за кредитним договором №11368764000 від 07.07.2008 у розмірі 1 516 674,95 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.09.2011 становить 12 090 477,70 грн. перед ПАТ "УкрСиббанк" звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки від 07.07.2008 р. .рреєстровий №2736.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки за договором іпотеки від 07.07.2008 р. реєстровий №2736 шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде визначена в ході виконавчого провадження.

Встановлено початкову ціну продажу вказаного предмету іпотеки за договором іпотеки від 07.07.2008 р. реєстровий №2736 у розмірі 14 448 050,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 р. (судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду змінено в частині встановлення початкової ціни на предмет іпотекин.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіволі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.08.2007 р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", яке в подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіволі" (Позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №1193612000 (Кредитний договір-1).

За умовами п.1.1. Кредитного договору-1 Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 1 500 000,00 дол. США у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 7 575 000,00 грн. на день укладення цього Договору.

07.07.2008 р. між сторонами було укладено Додаткова угода №2 до Кредитного договору-1, за умовами якої сторони дійшли згоди, що у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним Договором Банком прийнято: заставу нерухомості, а саме: житлового будинку розташованого на земельній ділянці площею 0,0553 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63; поруку ТОВ "ЮКОН МОБІЛ", при цьому Позичальник має право клопотання про розірвання договору поруки після підписання договору іпотеки вище зазначеної будівлі.

15.12.2008 р. між сторонами було укладено Додаткова угода № 4 до Кредитного договору-1, за умовами якої сторони дійшли згоди, що у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним Договором Банком прийнято в заставу нерухомості.

Як свідчать матеріали справи, Банком були виконані зобов'язання за Кредитним договором та наданий кредит. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою щодо погашення кредитної заборгованості. Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2009 р. у справі №33/658 стягнуто солідарно з відповідача та третьої особи на користь позивача заборгованість за Кредитним договором-1, а саме суму неповернутого кредиту в розмірі 1 258 000,00 дол. США, що еквівалентно 10 065 639,73 грн., прострочені проценти в розмірі 13 841,47 дол. США, що еквівалентно 110 688,85 грн., пеню за порушення Позичальником термінів повернення кредиту в розмірі 995,63 дол. США, що еквівалентно 7 961,95 грн., пеню за порушення термінів повернення процентів за кредит в розмірі 418,10 дол. США, що еквівалентно 3 343,51 грн.(т.2 а.с.76)

07.07.2008 р. між позивачем та третьою особою був укладений Кредитний договір № 11368764000 ( Кредитний договір-2), за умовами якого позивач зобов'язався надати третій особі кредит у формі поновлювальної кредитної в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 1 030000,00 дол. США у порядку і на умовах, визначених у договорі. Сума кредиту дорівнює еквіваленту 4 985 303,00 грн.

Банком були виконані зобов'язання за Кредитним договором та наданий кредит. У зв'язку з простроченням заборгованості за даним договором, за позовом банку, рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2009 р. у справі № 33/659 стягнуто з третьої особи на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі неповернутого кредиту в розмірі 1 030 000,00 дол. США, що еквівалентно 8 236 807,00 грн., прострочені проценти в розмірі 48 066,67 дол. США, що еквівалентно 384 384,35 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту в розмірі 406,28 дол. США, що еквівалентно 3 248,98 грн., пеню за порушення терміну повернення процентів в розмірі 10,14 дол. США, що еквівалентно 81,10 грн.

07.07.2008 р. між позивачем та відповідачем як майновим поручителем було укладено договір іпотеки (Договір іпотеки), в забезпечення виконання зобов'язань позичальників за вищезазначеними кредитними договорами, нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №2736,.

За умовами Договору іпотеки Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателям наступне майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 63, та належить Іпотекодавцю на праві власності. Площа предмета іпотеки становить 874,30 кв.м. за домовленістю сторін вартість Предмета іпотеки становить 14 448 050 грн.

Предметом спору є заборгованість позичальників що становить 3 313 765,18 дол. США, що еквівалентно 26 416 341,88 грн. за курсом НБУ станом на 06.09.2011 та 1 091 175,94 грн., та на час розгляду в суді не погашена, у зв'язку з чим позивач просить звернути стягнення на майно, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з неналежного виконання відповідачем та третьою особою умов договору.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем та третьою особою заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом, в свою чергу матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості кредиторів за Кредитними договорами в розмірі 3 313 765,18 дол. США, що еквівалентно 26 416 341,88 грн. за курсом НБУ станом на 06.09.2011 р. та 1 091 175,94 грн.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Згідно ч. 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 зазначеної статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 5.7. Кредитних договорів передбачено, що у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та плати за кредит Банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення (заставу, поручительство тощо).

Згідно пп.4.1.1 п.4.1 Договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем та/або Боржником будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором. Звернення стягнення здійснюється на підставах зазначених в п.4 Договору іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2011 р. Банк відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" надіслав відповідачу та третій особі повідомлення про порушення основного зобов'язання за вих. №135-33-7/372, у якому висунув вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором та попередив, що у випадку несплати заборгованості, Банк буде звертати стягнення на заставлене (іпотечне) майно.

Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмету застави на яке звернуто стягнення проводиться шляхом його продажу с публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації публічних торгів встановлюється Законом України. Зокрема ст.5 закону України "Про іпотеку" передбачено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

При цьому ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду, зокрема, зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами на момент звернення стягнення на предмет іпотеки не було досягнуто згоди щодо ціни його продажу.

Згідно висновку судової експертизи призначено ухвалою суду від 28.11.2011р. вартість предмета іпотеки становила 11 548400,00 грн. Від так сторонами не було досягнуто згоди щодо ціни продажу предмета іпотеки, тоді як вартість майна була визначена у розмірі 11 548400,00 грн.

На підставі повторної експертизи, апеляційний господарський суд вірно змінив рішення суду першої інстанції, встановивши початкову ціну продажу вказаного предмету іпотеку в розмірі 11 548 400,00 грн. відповідно до висновку експерта № 3061/3062/12-42 від 18.07.2012 р.

Щодо вимог відносно зменшення пені 7 314 грн. 19 коп., у зв'язку тим що порушення зобов'язання за кредитним договором №11368764000 від 07.07.2008 р. мало місце з боку процентної ставки ТОВ „Юкон мобіл" та з врахуванням тяжкого фінансового стану ТОВ "Тіволі", касаційний суд погоджується з судами та вважає їх необґрунтованими, оскільки , відповідно до п.3 ст. 13 ГПК України господарський суд має право зменшувати розмір пені у виняткових випадках, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначені скаржником підстави не є винятковими, а пов'язані з ризиком здійснення ТОВ "Тіволі" власної господарської діяльності.

Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

З огляду на викладене, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових рішень Вищий господарський суд України не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіволі" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 р. у справі № 35/350 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Мирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере