2/754/2005/13

Справа № 2-1031/12

РІШЕННЯ

Іменем України

30.10.2013 року Деснянський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді Бабко В.В.

при секретарі Скребньовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Універсальний Банк» про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання договору та Додаткову угоду недійсними, посилаючись на те, що 12.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №BL4502 в сумі 15000дол.США та 15.07.2009р. між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №BL4502, про укладання яких їй як дружині було невідомо, свого письмового дозволу на укладення договорів не надавала. Крім того, вважає договори про надання кредиту такими, що не відповідають чинному законодавству, оскільки надавались в іноземній валюті. Просила задовольнити, визнати кредитний договір та додаткову угоди, укладені між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 недійсним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача - ПАТ «Універсал Банк» в судовому засіданні просив у позові відмовити, посилаючись на те, що кредитний договір та Додаткова угода укладені з дотриманням всіх вимог законодавства України, вважає, що вимоги, викладені в позовній заяві є незаконними та необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, які подані представником позивача ОСОБА_3, в яких зазначено, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 12.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №BL4502 в сумі 15000дол.США, під 24,5%, зі строком по 30.04.2009р. та 15.07.2009р. між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №BL4502 від 12.05.2008р. за якою сторони визначили розмір фактичної заборгованості позичальника у сумі 12725,78дол.США, новий порядок погашення кредиту і розгляду спорів по договору, розмір процентної ставки - 18%річних та кінцеву дату погашення - 01.07.2014р., про укладання яких позивачу було невідомо, свого письмового дозволу на його укладення не надавала.

Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 12.12.2007р.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя за взаємною згодою. При укладанні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Враховуючи, що даний кредитний договір та додаткова угода не потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також не стосуються безпосередньо цінного майна, позивачка ОСОБА_1 помилково вважає необхідним отримання від неї письмової згоди на підписання кредитного договору, оскільки така згода не передбачена чинним законодавством України.

Тобто кредитний договір за своєю сутністю, не належить до договорів, які передбачені ст. 65 СК України, в якій йдеться про правочини щодо розпорядження спільним майном подружжя.

Таким, чином той з подружжя, хто укладає кредитний договір, не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних (а не речових) правовідносин, і відповідно несе особисту відповідальність за невиконання зобов'язань за кредитним договором.

Посилання позивача на необхідність отримання її згоди на укладення даного кредитного договору є безпідставними.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідач - ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти в іноземній валюті, а ОСОБА_2 отримав те, на що розраховував - кошти в іноземній валюті на потреби. На момент укладення кредитного договору та додаткової угоди не існувало заборони ОСОБА_2 взяти кредитні кошти в іншій валюті, в гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитного договору разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час укладання кредитного договору, сторони чітко розуміли, що курсові коливання гривні можуть настати, але ОСОБА_2 обрав валютою кредитування саме долари США та взяв на себе зобов'язання повернути кредит в іноземній валюті. Тому твердження позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір та додаткова угода до нього підписані уповноваженими особами та скріплені гербовими печатками.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За положеннями статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання грошових одиниць держави в Україні.

Відповідно до статті 192 ЦК України в Україні може використовуватися іноземна валюта у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Ст.47 та ст. 49 цього Закону визначають операції банків і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до статті 5 цього Декрету за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою. Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Чинним законодавством не установлено і межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Як встановлено Постановою Верховного Суду України від 21 березня 2011року за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року №275, у п.5.3 зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в зазначеному Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Тобто, при підписанні кредитного договору №BL4502 від 12.05.2008р. та додаткової угоди №1 від 15.07.2009р. до кредитного договору №BL4502 від 12.05.2008р., всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів в іноземній валюті, а саме у доларах США були дотримані, договори містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору та додаткової угоди недійсними не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки укладення договорів із ОСОБА_2 без письмової згоди позивача ОСОБА_1 ніяким чином не порушує її майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки суд відмовляє в задоволені позову, всі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст. 65 СК України, ст.ст. 6, 192, 203, 215, 525, 526, 625, 652, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Універсальний Банк» про визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Бабко В.В.