АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№22-ц/796/9473/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Бортницька В.В.

Доповідач: Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Оніщука М.І.,

- Шебуєвої В.А.,

при секретарі - Телятник І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки і піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні дитини.

В мотивування вимог посилався на те, що з відповідачем перебував у фактичних шлюбних відносинах з 2003 по 2011 рік. 19.09.2006 року у них народилася дочка ОСОБА_4.

Зазначав, що відповідач категорично заперечує проти його спілкування з дочкою, тому його право, як батька на вільне спілкування з дитиною порушене.

Просив суд усунути перешкоди у спілкуванні з донькою, визначити його участь у вихованні та спілкуванні з дитиною у наступний спосіб:

· Перебування дитини з батьком другі вихідні кожного місяця ( з 9-00 год. ранку суботи до 21-00 год. неділі), в тому числі за місцем проживання батька;

· 7 (сім) днів у період зимових канікул (тобто в період з 01 січня до 15 січня) кожного року, в тому числі за місцем проживання батька;

· 45 днів в період літніх канікул (тобто у період з 01 червня по 30 серпня) кожного року, в тому числі за місцем проживання батька

· Не менше двох разів на тиждень без перешкод не спілкування з донькою за допомогою дистанційних засобів зв'язку ( телефонний зв'язок, ІР- телефонія, інші засоби он-лайн зв'язку).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивачподав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що висновок суду про відсутність перешкод у спілкуванні з дитиною не відповідає дійсності, оскільки про це свідчить звернення до суду та те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності перешкод з його боку.

Твердження суду про те, що йому було відомо про місце проживання відповідача з донькою в Голосіївському районі м. Києва нічим не підтверджене. Крім того, відповідач сама зазначала адресу свого зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_2/ в/ч, що відноситься до Печерського району м. Києва. Ця адреса також підтверджується судовим запитом до адресно-довідкового бюро м. Києва.

Звертає увагу на те, що він не наполягав на спілкуванні з дитиною тільки за місцем свого проживання (м. Рівне), а лише припустив таку можливість. Відповідно до вимог законодавства суд не позбавлений права змінити способи участі одного з батьків у вихованні дитини на власний розсуд, виходячи з обставин справи і власних переконань. Вважає, що суд зобов'язаний був запропонувати своє бачення способу його регулярного спілкування з дитиною.

Окрім того інші три способи (спілкування під час зимніх і літніх канікул, дистанційне спілкування засобами зв'язку) - лишилися взагалі поза увагою суду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання,думку представника органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, але є батьком та матір'ю ОСОБА_4 згідно свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_1, виданого 09 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції (а.с.7).

Дитина проживає з матір'ю.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною.

Проте з таким висновком суду погодитися неможливо, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.03.2012 року та 15.05.2012 року звертався з заявою про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкування з нею до Служби у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, у відповідь на які було зазначено про необхідність звернення з такою заявою за місцем проживання дитини (а.с.26-30).

Також встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами в яких просив повідомити його про стан здоров'я та умови проживання його доньки, стан її матеріального забезпечення та потреб, розмір грошової суми, яка необхідна для утримання доньки та банківські реквізити за якими він може перераховувати ці кошти, місце фактичного проживання дитини. Також просив не чинити перешкод у спілкуванні з дочкою (а.с.31,32,35,36,37).

Крім того, судом безспірно встановлено, що сторони проживають у різних містах України, між ними склалися неприязненні стосунки, вони не спілкуються.

Відмовляючи позивачу в задоволені позову, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що питання визначення способів участі батька у вихованні дитини не було предметом розгляду органом опіки та піклування, як те визначено ч.5 ст. 19 СК України.

З матеріалів справи та з пояснень представників сторін в суді апеляційної інстанції вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо вирішення питання про визначення способів участі батька у вихованні дитини шляхом переговорів та прийняття обопільного рішення.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати,батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.

Згідно приписів ст.157, ч.1, ч.2, ч.3 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ч.ч. 1, 2ст. 159 СК України).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Судом першої інстанції, зазначено лише, що Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки і піклування направила на адресу суду лист від 22.05.2013 року №105/01-1469/В-12 про неможливість надання висновку про необхідність встановлення способів участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини, оскільки дитина проживає в Голосіївському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.74).

Також до листа додано Акт обстеження житлово-побутових умов малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.03.2013 року, в якому зазначено, що умови для життя та розвитку дитини забезпечені матір'ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_5 (а.с. 75).

Проте, у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, як того вимагає ст. 19 СК України, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

До суду апеляційної інстанції Печерська районна в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки і піклування, надала Висновок про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому запропонувала визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином: - друга неділя кожного місяця з 14.00 год. до 17.00 год. Місцем зустрічі визначити місце фактичного проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.126-127).

В поясненнях органу опіки та піклування зазначено, що обраний комісією спосіб участі батька у вихованні дитини обумовлений серйозним особистісним конфліктом між батьками, а також тим, що батько не бачив дівчинку близько двох років. Комісія виходила з того, що між дитиною і батьком склався психологічний бар»єр, який необхідно подолати поступово, враховуючи, що дитині лише 7 років.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши зазначений висновок органу опіки та піклування та беручи його до уваги при вирішенні спору по суті, як те передбачене ст.158 СК України, колегія суддів приходить до наступного.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 просив визначити його участь у вихованні доньки ОСОБА_4, зокрема у наступний спосіб: кожні другі вихідні кожного місяця (з 9 год. 00 хв. ранку суботи до 21 год. 00 хв. неділі), в тому числі за місцем проживання батька.

Разом з тим, зазначена позовна вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки запропоновані батьком способи участі у вихованні дитини є передчасними та таким, що можуть порушити нормальний режим життєдіяльності дитини, враховуючи віддаленість місця проживання батька (м. Рівне), потреби в забезпеченні певного режиму, усталеного порядку харчування (з врахуванням вікових особливостей та стану здоров'я дитини), відпочинку, дотримання особистої гігієни та часу для підготовки домашніх завдань, так як дівчинка є дитиною шкільного віку.

Таким чином, враховуючи вік дитини (7 років), факт постійного проживання протягом тривалого часу з матір'ю, прихильність дитини до матері, висновок органу опіки та піклування, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити зазначену вимогу частково та встановити години зустрічі дитини з батьком другу неділю кожного місяця з 14-00 години до 17-00 години, за місцем фактичного проживання дитини у м. Києві, а саме за адресою: АДРЕСА_1, тобто в адаптованих дитиною умовах проживання.

Також ОСОБА_2 просив визначити його участь у вихованні доньки ОСОБА_4, у наступний спосіб: 7 (сім) днів у період зимових канікул (тобто, у період з 01 січня по 15 січня) кожного року, в тому числі за місцем проживання батька та 45 (сорок п'ять) днів у період літніх канікул (тобто, у період з 01 червня по 30 серпня) кожного року, в тому числі за місцем проживання батька.

Щодо зазначених позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне врахувати доводи представника відповідача про те, що за відсутності спілкування дитини з батьком протягом останніх двох років, врахування віку дитини ( 7 років) необхідне поступове налагодження взаємовідносин дитини з батьком.

До такого ж висновку дійшов і орган опіки та піклування.

Колегія суддів також вважає, що відновлення стосунків батька та дитини має бути поступовим та не вплинути різко на зміну сталого способу життя дитини з переїздами до місця проживання батька, відпочинку з батьком.

При цьому батько не позбавлений можливості за наявності відновлення стосунків з дитиною знову порушити питання про можливість спілкування з дитиною за місцем його проживання, спільного з дитиною відпочинку.

Колегія суддів не вбачає виняткових підстав для відступлення від визначеного органом опіки та піклування способу участі позивача у вихованні дитини, тому в задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги про безперешкодне спілкування з донькою за допомогою дистанційних засобів зв'язку (телефонний зв'язок, ІР-телефонія (інші засоби он-лайн зв'язку, тощо) не менше двох разів на тиждень, колегія суддів вважає, що позивач не надав доказів щодо забезпечення дитини такими засобами зв»язку, не довів спроможність дитини з урахуванням її віку, користуватися такими засобами зв»язку, тому зазначена вимога також не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Крім того, у відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з ОСОБА_3 слід також стягнути 53,65 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3,18 Конвенції про права дитини, ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 19, 141, 153, 157, 158, 159 СК України, ст.ст. 88, 303, 304,307,309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 травня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступним чином:

- друга неділя кожного місяця з 14-00 години до 17-00 години за місцем фактичного проживання дитини у м. Києві, а саме за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 53,65 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий:

Судді: