Справа № 161/11808/13-ц Провадження № 22-ц/773/1577/13 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.

Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі Александровій С.І.

з участю:

представника позивача Мельничука А.О.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, покликаючись на те, що 21 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (в подальшому перейменований на ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким їй було надано кредит 183600 грн. під 16, 5 % річних терміном до 20.11.2017 року. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, яким вона передала в іпотеку нерухоме майно - 2-х кімнатну квартиру № 9 загальною площею 43, 5 кв.м., житловою площею 29, 1 кв.м. зі всіма невід'ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку із неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в рахунок погашення якої банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки. Відшкодувати понесені судові витрати по справі.

24 вересня 2013 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено повністю.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3528 від 21.11.2007 року в розмірі 138413 грн. 02 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - 2-х кімнатну квартиру № 9, загальною площею 43, 5 кв.м., житловою площею 29, 1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_3.

Предмет іпотеки вирішено реалізувати шляхом його продажу на прилюдних торгах з дотриманням вимог ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» з визначенням ціни для продажу предмету іпотеки з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити із-за неповноти встановлених судом обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В ході апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу із наведених у ній підстав підтримав, тоді як представник позивача просив її відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких мотивів.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 неналежним чином виконувала взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті отриманого нею кредиту і в Банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, із такими висновками суду погодитись не можна.

Правовідносини з приводу звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки, врегульовано нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку».

На підставі досліджених судом першої інстанції доказів встановлено, що 21 листопада 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» (в подальшому перейменований на ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, за яким їй було надано кредит 183600 грн. під 16, 5 % річних терміном до 20 листопада 2017 року (а.с. 11-13).

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, яким вона передала в іпотеку банку об'єкт нерухомого майна - 2-х кімнатну квартиру № 9 загальною площею 43, 5 кв.м., житловою площею 29, 1 кв.м. зі всіма невід'ємними її приналежностями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

У пункті 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зазначено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не дав оцінку співмірності заборгованості за кредитним договором вартості предмета іпотеки.

П. 1.3 іпотечного договору визначеного, що відповідно до звіту про експертну оцінку від 22.10.2007 року вартість предмета іпотеки складала 262446 грн. (а.с. 14), а заборгованість за кредитом 138413 грн. 02 коп.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що на момент задоволення вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем, як позичальником, розмір простроченої заборгованості зменшено. ОСОБА_3 повністю погасила прострочену заборгованість, строкова заборгованість за кредитним договором залишилась 112935 грн. 85 коп. (а.с. 45). На даний час, відповідач продовжує сплачувати заборгованість, як по тілу кредиту, так і інших поточних платежах, за кредитним договором відповідно до графіку, що не оспорювалось представником Банку.

Колегія суддів, з урахуванням того, що розмір заборгованості відповідача, як простроченої є більш, як вдвічі меншим за вартість предмета іпотеки, на даний час, прострочена заборгованість відповідачем сплачена, і ОСОБА_3 продовжує сплачувати за графіком, вважає це достатніми підставами для застосування ч. 3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» і відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на житло.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2013 року у даній справі скасувати.

В позові Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді