УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2007р. по справі за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського державного екологічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
Заступник прокурора Київського району м. Одеси діючи в інтересах держави в особі Одеського державного екологічного університету звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості у розмірі 968 грн. 60 коп. відповідно до умов договору № 1.03-01/00 від 9 серпня 2000 року про навчання студента по пільговому довгостроковому кредиті.
У судовому засіданні заступник прокурора Київського району м. Одеси та представник Одеського державного екологічного університету позовні вимоги підтримали, посилаючись на порушення відповідачкою постанови Кабінету Міністрів України № 916 від 16 червня 2003 року, та просили суд стягнути з відповідачки на користь Одеського державного екологічного університету суму заборгованості за угодою № 1.03-01/000 від 9 серпня 2000 року, в розмірі 968 грн. 60 коп.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання була сповіщена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2007р. в задоволенні позову заступника прокурора було відмовлено.
В апеляційні скарзі апелянтом ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, апелянт просить скасувати рішення суду, та постановити нове, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» держава гарантує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на освіту.
Головуючий у суді першої інстанції: Домусчі С.Д. Справа №22ц-5553/07р.
Доповідач: Громік Р.Д. Категорія ЦП 18
Відповідно до п.3 «Порядку надання молодим громадянам пільгових дострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форми власності», затвердженого Постановою КМУ № 844 від 27 травня 2000 року, на підставі якого Одеським державним екологічним університетом було укладено з відповідачкою договір № 1.03-01/00 від 09.08.2000р., кошти на кредит передбачаються у Державному бюджеті України
Відповідно до п. 7 Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форми власності, затвердженого Постановою КМУ № 844 від 27 травня 2000 року Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, управління освіти обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій видають одержувачам кредиту направлення на навчання до вищого навчального закладу.
Судом першої інстанції правильно було встановлено, що за час навчання відповідачки в Одеському державному екологічному університеті «Порядок надання молодим громадянам пільгових дострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форми власності» втратив чинність відповідно до Постанови КМУ № 916 від 16 червня 2003 року, якою одночасно було затверджений «Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти».
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тому суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що посилання заступника прокурора Київського району м. Одеси та представника Одеського державного екологічного університету на Постанову КМУ № 916 від 16 червня 2003 року, якою затверджений Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти слід вважати помилковим, оскільки правовідносини між Одеським державним екологічним університетом та відповідачкою виникли у серпні 2000 року та регулювались «Порядком надання молодим громадянам пільгових дострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форми власності», затвердженого Постановою КМУ № 844 від 27 травня 2000 року.
Постановою КМУ № 992 від 22 серпня 1996 року, на виконання Указу Президента України № 342 від 16 травня 1996 року «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», затверджений «Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням». Відповідно до п.3 цього положення формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 p. N 266 «Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням».
Постановою КМУ № 266 від 29 лютого 1996 року затверджений «Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням». Відповідно до п. 2 цього Порядку державне замовлення формується за такими пріоритетними напрямками, як зокрема, підготовка фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів. Відповідно до Положення на державне замовлення державою виділяються відповідні кошти.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Заходів щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, затверджених Указом Президента України № 342 від 16 травня 1996 року, вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів, зокрема, за рахунок Державного бюджету України; особи, які навчаються за рахунок коштів Державного бюджету України повинні
працювати в державному секторі не менше ніж три роки, а випускники які закінчили вищі навчальні заклади за власний рахунок, мають право обирати місце працевлаштування за особистим бажанням. У разі відмови працювати в державному секторі випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
У судовому засіданні судом першої інстанції було правильно встановлено, що 9 серпня 2000 року між позивачем Одеським державним екологічним університетом та відповідачкою була укладена угода № 1.03-01/000, предметом якої, відповідно до п.1.1 угоди, є надання відповідачці на навчання кредиту за рахунок Державного бюджету України, який відповідачка відповідно до п. 4.1 угоди, зобов'язана після закінчення навчання повернути до бюджету.
Оскільки між Одеським державним екологічним університетом та відповідачкою не укладалися угоди про навчання відповідачки за власний рахунок - контракт на здобуття вищої освіти, а була укладена угода про отримання кредиту на навчання з Державного бюджету України, є всі підстави вважати, що освіту відповідачка отримала за рахунок Державного бюджету України тобто за рахунок Держави, що відповідає вимогам ст. 11 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та ст. ст. 3, 4 Закону України «Про освіту».
4 листопада 2004 року був прийняти Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», який набрав чинності з 1 січня 2006 року та встановлює порядок працевлаштування молодих спеціалістів, яким є відповідачка, але законами України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV та від 19 грудня 2006 року № 489-V дію цього Закону зупинено. Правовідносини, яки виникли між Одеським державним екологічним університетом та відповідачкою не в повній мірі врегульовані чинним законодавством (лише у частині отримання кредиту), а відповідачка отримала освіту за рахунок держави, суд першої інстанції правильно застосував відповідно до ст. 8 ЦК України аналогію закону, щодо навчання та працевлаштування молоді за рахунок Держави.
Навчаючись за рахунок Держави відповідачка відповідно до Указу Президента України № 342 від 16 травня 1996 року, повинна відпрацювати у державному секторі не менше трьох років, що регламентовано Постановою КМУ № 992 від 22 серпня 1996 року «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».
Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням встановлений порядок та строки для працевлаштування.
Наказом Одеського державного екологічного університету № 145 від 30 червня 2005 року відповідачку, як таку, що успішно захистила дипломний проект, здобула кваліфікацію спеціаліста та закінчила університет, відраховано з університету з 30 червня 2005 року.
Відповідачкою надана довідка № 444/01/04 від 14 серпня 2007 року про те, що вона з 16 червня 2007 року працює на посаді провідного спеціаліста держінспектора відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Одеській області, тобто відповідачка, працевлаштувалась на роботу в державну установу, що відповідає вимогам законодавства. Строки для працевлаштування відповідачки правильно судом не враховувалися, оскільки дію Закону України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» призупинено, направлення на роботу відповідачка не отримувала, а тому була вимушена самостійно працевлаштовуватись.
Судова колегія звертає також увагу на те, що сама угода про навчання студента, була укладена тільки з двох сторін - Одержувача ОСОБА_1 як одержувача кредиту та вищим навчальним закладом з другої сторони. Відомості про банк, його реквізити та юридична адреса, номер позичкового рахунку та інші суттєві відомості відсутні в тексті угоди, підпис керівника банку, головного бухгалтера та печатка
банку також відсутні в укладеному документі. П. 4 укладеної угоди передбачає, що одержувач кредиту - тобто ОСОБА_1, зобов'язана повернути до бюджету через банк одержаний кредит. При відсутності всіх реквізитів банку та його юридичної адреси, незрозуміло, через який саме банк одержувач кредиту повинен повернути кошти в державний бюджет. Крім того, Одеський державний екологічний університет не надав ніяких належних доказів того, що він отримав від якого небудь банку суму кредиту на навчання студента, а прокурор не довів чому вказана ним сума повинна бути стягнута саме на користь Одеського державного екологічного університету а не на користь держави через банк який надав цей кредит, відповідно до п.4 укладеної угоди №1.03-01/00 від 09.08.2000р..
З огляду на вищевказані обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішені даної справи не допустив, а приведені в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст.. 303-304, 307 ч.1п.1, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київського району м. Одеси відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2007р. по справі за позовом заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах Держави в особі Одеського державного екологічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.