ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08.11.06р. | Справа № А17/319-06 |
За позовом Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації “Райагропроменерго”, смт. Межова Дніпропетровської області
до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, смт. Петропавлівка Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0001602301/3 від 03.07.2006р. та рішення №0001612301/3 від 03.07.2006р.
Суддя —Стрелець Т. Г.
Секретар судового засідання —Хохлова Т. А.
Представники:
від позивача: Рябенко В.В., довіреність №10 від 28.08.2006р., юрисконсульт;
від відповідача: Васильченко О.М., довіреність №542/9/100 від 03.02.2006р., завідувач юридичного сектору.
Суть спору:
Межівське міжгосподарське підприємство по енергетиці та електрифікації “Райагропроменерго” (у подальшому —позивач) звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсними актів ненормативного характеру —рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (у подальшому —відповідач) №0001612301/3 від 03.07.2006р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки, і податкове повідомлення-рішення відповідача №0001602301/3 від 03.07.2006р., яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при проведенні перевірки були допущені чисельні порушення Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. №509-ХІІ (у подальшому —Закон “Про податкову службу”), зокрема, цей закон не передбачає проведення позапланових невиїзних перевірок. Також позивач посилається на те, що його не запрошували для підписання акту перевірки, а також на те, що відповідач не надав відповіді на Заперечення на акт перевірки.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначає, що невиїзна перевірка була проведена саме за ініціативою позивача, при цьому при оскарженні спірних рішень позивачем не було надано жодного доказу надання авансових звітів про витрачання отриманих в касі коштів та не надано доказів повернення до каси невикористаного залишку готівки. Крім того, у видаткових касових ордерах відсутні записи про те, що грошові кошти видавались саме для закупівлі сільськогосподарської продукції.
У судовому засіданні 08.11.2006р. була проголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Дослідивши докази, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, —
В с т а н о в и в :
Відповідачем було здійснено позапланову невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р., за результатами якої був складений Акт від 23.12.2005р. № 173/230/03048869.
Актом перевірки було встановлено, зокрема, порушення позивачем:
– п. 2.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. №72, чинного у перевіряємий період (у подальшому —Положення №72), внаслідок чого позивачем було допущено перевищення ліміту залишку готівки в касі у сумі 223,86 грн., які не було здано до установи банку;
– п. 2.15 Положення №72, а саме Гребцовим В.І. у встановлені терміни не повернуто в касу позивача невикористані суми готівки, які видавались під звіт в сумі 245082,63 грн. та не забезпечено своєчасне подання у встановлені терміни звітів про використання готівкових коштів в сумі 10028,10 грн.;
– ст. 1 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998р. (у подальшому —Указ), внаслідок чого у 2004р. не в повній мірі забезпечено відображення в наданих до відповідача розрахунках сплати єдиного податку всіх отриманих сум від реалізації товарів (робіт, послуг), які надійшли на розрахунковий рахунок підприємства від господарської діяльності в сумі 563,74 грн.
За наслідками акту перевірки відповідачем були винесені:
- податкове повідомлення-рішення №0001602301/0 від 29.12.2005р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 213,51 грн., у тому числі 43,51 грн. —основний платіж, 170,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції;
- податкове повідомлення-рішення №001612301/0 від 29.12.2005р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64225,40 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.
За результатами адміністративного оскарження позивачем результатів акту перевірки, відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 03.07.2006р. № 0001602301/3, яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку у розмірі 213,51 грн., у тому числі 43,51 грн. —основний платіж, 170,00 грн. —штрафні (фінансові) санкції, і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001612301/3 від 03.07.2006р., яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 64225,40 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки.
З матеріалів справи і пояснень представників сторін вбачається наступне:
- перевірка була здійснена відповідачем на підставі наказу №296 від 09.12.2005р. “Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки”, направлення №582 від 09.12.2005р. на проведення перевірки та плану перевірки, затвердженого начальником відповідача 09.12.2005р.;
- про отримання позивачем направлень відповідача на перевірку свідчить розписка бухгалтера позивача від 09.12.2005р.
- разом з заявами від 09.12.2005р. на ім’я начальника відповідача позивач передав відповідачеві для здійсненні перевірки фінансово-господарські первинні документи позивача, при цьому, позивач просив здійснити перевірку у приміщення відповідача;
- 20.12.2005р. працівниками відповідача було складено Акт №97/1 про відмову від надання пояснень головним бухгалтером позивача Лепехою В.Г.;
- 23.12.2005р. було складено акт про відповідність ксерокопій документів оригіналам позивача за період з 01.10.2002р. по 30.09.2005р.;
- Листом від 23.12.2005р. №6716/10/230 відповідач запросив позивача на 27.12.2005р. для розгляду матеріалів позапланової документальної перевірки. Позивача було попереджено, що у випадку неявки матеріали перевірки будуть розглянуті без його участі;
- додатком №2 до договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №268454 від 18.06.2004р., загальний ліміт залишку готівки в касі позивача було встановлено у розмірі 0 грн.;
- актом перевірки було встановлено, що позивачем на здавались до каси банку понадлімітні залишки з 23.06.2004р. по 13.12.2004р. на загальну суму 223,86 грн.;
- позивачем не надано у матеріали справи авансових звітів підзвітної особи про витрачання отриманих коштів та не надано доказів повернення до каси невикористаного залишку готівки
- актом перевірки було встановлено, що підзвітними особами протягом періоду, що перевіряється, були директор Ободенко В.І., директор Гребців В.І., бухгалтер Лепеха В.Г., а також те, що вказані особи у встановлені терміни не повернули в касу підприємства невикористані суми готівки, та не забезпечили своєчасне подання звітів про використання грошових коштів.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі наступного.
У відповідності з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001612301/3 від 03.07.2006р. було винесене відповідачем обгрунтовано.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0001602301/3 від 03.07.2006р., яким позивачеві було визначено суму податкового зобов’язання з єдиного податку, то слід зазначити, що позивачем у порушення ст. 71 КАС України не надано жодного доказу у підтвердження неправомірності і необгрунтованості висновків відповідача, викладених в акті перевірки і в спірному податковому повідомленні-рішенні.
За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Стосовно тверджень позивача про те, що Закон “Про податкову службу” не передбачає проведення невиїзних позапланових перевірок, то слід зазначити, що невиїзна перевірка, за місцезнаходженням відповідача, була проведена за проханням позивача, тобто за його ініціативою.
Крім того, за умов доведення факту допущення позивачем порушень, посилання позивача виключно на порушення відповідачем норм процесуального права не може звільнити його від відповідальності, визначеної чинним законодавством.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, —
П о с т а н о в и в :
У задоволенні позову Межівського міжгосподарського підприємства по енергетиці та електрифікації “Райагропроменерго” відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Суддя Т. Г. Стрелець
21.11.2006р.