УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2007 року                                                                м. Одеса

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Кемеровської Н.В., 

Суддів:                           Короткова В.Д., Ісаєвої Н.В.,

Журавльова О.Г., Парапана В.Ф.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «АС-КО» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ «Державний ощадний банк України», ВДВС Запорізького РУЮ, ТОВ «Корпорація «Арсенал» про звільнення майна з під арешту, позовом ОСОБА_4 до ТОВ «АС-КО», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ВАТ «Державний ощадний банк України», ВДВС Запорізького РУЮ, ТОВ «Корпорація «Арсенал», ОСОБА_7 про звільнення майна з під арешту, визнання угоди купівлі-продажу гаражу недійсним, визнання права власності на гараж, визнання угоди купівлі-продажу гаражу недійсною за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» на рішення апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2004 року,

встановила:

30.05.2001 року ТОВ «АС-КО» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ВАТ «Ощадний банк України», про звільнення майна з під арешту, посилаючись на те, що вироком по кримінальній справі від 26 березня 1998 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх користь стягнуто 40 000 гривень.

В ході виконання вироку накладено арешт на майно ТОВ «АС-КО». Оскільки арешт накладений незаконно, просили виключити з акту опису майно товариства.

Ухвалою суду від 27 лютого 2003 року до часті у справі залучено відділ Державної виконавчої служби Запорізького РУЮ.

У зв'язку з продажем спірного майна ОСОБА_3 ТОВ «АС-КО» просило визнати недійсним укладений в договір купівлі-продажу від 29 травня 2001 року між ТОВ «Корпорація «Арсенал» та ОСОБА_3

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 березня 2003 року позов в цій частині виділений в окреме провадження.

Головуючий у першій інстанції Голубкова М.А.                   Справа № 33ц-334/07

Доповідач Комаровська Н.В.                                                  Категорія ЦП: 44

В лютому 2002 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АС-КО», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ВАТ «Ощадний банк України» про виключення майна з акту опису, зазначаючи, що відповідно до акту опису від 23 грудня 1998 року судовий виконавець незаконно наклав арешт на його гараж, якій розташований на автостоянці «Січ».

Ухвалою місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 12 червня 2003 року до участі у справі у якості відповідача притягнутий ОСОБА_7, у якого, за ствердженням позивача, був придбаний гараж.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2003 року в задоволені позовів відмовлено.

На зазначене рішення суду ТОВ «АС-КО» та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, які рішенням апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2004 року задоволені : рішення в частині позову ТОВ «АС-КО» скасовано і постановлено нове рішення про виключення з під арешту майна частково, рішення в частині позову ОСОБА_4 скасовано з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» подали касаційні скарги, в яких просили рішення апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2004 року скасувати, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 листопада 2003 року залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, судова колегія дійшла висновку про їх задоволення, скасування рішення апеляційного суду з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позову ТОВ «АС-КО», апеляційний суд виходив з того, що виділ часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в майні товариства з обмеженою відповідальністю «АС-КО» не проводився, воно передано новим засновникам, тому майно, на яке накладений арешт, належить позивачеві і підлягає виключенню з акту опису.

З таким висновком погодитись неможна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи, які свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були засновниками ТОВ «АС-КО» з частками по 50% кожна.

Вироком Жовтневого районного суду М.Запоріжжя від 26.03.98р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто солідарно 40.000 грн. на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» і в процесі виконання вироку державним виконавцем за заявою вказаних осіб 21.12.98р. було звернено стягнення на майно ТОВ «АС-КО».

01.11.00р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були виведені із складу ТОВ з передачею часток новим засновниками - ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що на час виведення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із складу засновників, майно ТОВ було арештовано, ІНФОРМАЦІЯ_1 не передавалось, тому не може вважатись майном товариства.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку і про те, що ст. 57 Закону « Про господарські товариства», яка передбачає виділ частки кожного із учасників товариства, не може бути застосована, оскільки крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 інших учасників товариства не було, майно їм належало в рівних частках по 50%, вони обидві були боржниками за вироком суду.

За таких обставин апеляційний суд без законних підстав скасував рішення суду першої інстанції в частині позову ТОВ «АС-КО», неправильно застосувавши норму матеріального права.

Судова колегія не може погодитись також із висновком апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині позову ОСОБА_4 з направленням справи в цій частині на новий розгляд, оскільки апеляційній суд не

навів жодної з підстав, передбачених ст.311 ЦПК України, які тягнуть за собою скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

В той же час суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки позивач не довів своїх позовних вимог, не надав доказів належності ОСОБА_7 гаража, а також передбачених законом підстав для набуття ним, ОСОБА_4 , права власності на спірне майно.

Доводи ОСОБА_4 про виключення гаража із акту опису як майна, що належить позивачеві, спростовуються доказами, оціненими та викладеними судом першої інстанції в обгрунтуванні рішення ( т.2, а.с.294).

При таких обставинах рішення апеляційного суду в частині позову ОСОБА_4 також підлягає скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а також невідповідністю висновків апеляційного суду обставинам справи.

Враховуючи наведені порушення норм матеріального та процесуального права, а також правильність висновків суду першої інстанції, судова колегія вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 333, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» задовільнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 23 листопада 2004р. скасувати, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 05 листопада 2003 р.

Ухвала оскарженню не підлягає.