УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Кварталової A.M.,
суддів - Галушко Л.А., Плавич Н.Д.,
при секретарі - Чебан Н.В.,
за участю адвоката - ОСОБА_4,
представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 вересня 2007 року , -
встановила:
У березні 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
07.11.2006р. та 27.12.2006р. позивач надав додаткові позовні заяви , в яких уточнив правові обґрунтування зазначених позовних вимог.
Відповідачем ОСОБА_2 була подана 11.04.2006р. зустрічна позовна заява, в якій він просив зобов'язати позивача усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою та змінити договір найму квартири.
07.11.2006р. та 08.12.2006р. відповідач надав додаткові позовні заяви, в яких просив вселити його в спірну квартиру, зобов'язати позивача усунути перешкоди в користуванні квартирою.
Ухвалою суду від 31.01.2007р. задоволена заява та залишено без розгляду позовні вимоги, щодо зміни договору найму квартири АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на те , що відповідач ОСОБА_2 після реєстрації у грудні 2004р. у спірну квартиру фактично не вселився і на підставі ст.71 ЖК України не отримав право користування спірною квартирою, мешкав разом з матір'ю у м. Одесі і не бажав змінювати постійне місце проживання.
Головуючий в 1 інстанції - Ледньової Т.В. Справа № 22ц-5520/2007р
Суддя - доповідач - Кварталова A.M. Категорія ЦП-32
За цих же підстав позивач не визнав зустрічні позовні вимоги пояснивши, що не перешкоджав сину ОСОБА_2, у вселенні і проживанні у спірній квартирі, що в червні 2005р. став проживати окремо від сім'ї, а син Владислав не прийняв його пропозицію проживати разом, що всі подальші сварки були пов'язані з поведінкою ОСОБА_5 з розірванням шлюбу та розподілом майна.
Відповідач ОСОБА_2 не визнав позовні вимоги ОСОБА_1, та підтримав свій зустрічний позов, посилаючись на ті обставини, що після смерті дідуся у грудні 2004р. був зареєстрований у спірній квартирі за згодою батьків з метою подальшого вселення в квартиру, до серпня 2005р. проживав разом з батьками у м. Одесі, а в спірній квартирі мешкали громадяни, яким здавали цю квартиру в оренду, а потім мешкали родичі матері; що з кінця серпня 2005р. позивач, який є його батьком, почав проживати окремо від сімї в спірній квартирі, в якій замінив замки та без його згоди вселив сторонніх громадян, що перешкоджало йому вселитися в цю квартиру, на час виникнення спору він був неповнолітній і залишався мешкати з матір'ю у м, Одесі, де навчався.
Із висновків органу опіки та піклування, який приймав участь у розгляді справи у якості третьої особи до повноліття ОСОБА_2, вбачається що відповідач має рівні права з позивачем на спірне житло, що згідно ст. 160 СК України ОСОБА_2 після розірвання шлюбу батьків проживав з матір'ю , продовжував навчання, чим зберігались нормальні умови проживання та виховання, а тому в наявності поважні причини відсутності відповідача у спірній квартирі.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 вересня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.
Суд зобов'язав ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Вселив ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно п.3 ст.10 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд, згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, і задовольняючи позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення в неї, суд виходив з того, що ОСОБА_2 з поважних причин був відсутнім в спірній квартирі (неповнолітній вік, розірвання шлюбу батьків та складання неприязних стосунків між позивачем та членами його минулої родини, перешкоди у доступі в квартиру,
навчання в учбових закладах в м. Одесі), що перешкоджало йому користуватися спірною квартирою. Крім того, до поважних причин суд відніс і ті факти, що в квартирі періодично мешкали орендарі, проводилися ремонтні роботи з реконструкції та перепланування кімнат , в зв'язку з чим ОСОБА_2 був відсутній у жилому приміщенні з поважних причин.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до правил ст.ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Виходячи з положень ст.71 ЖК України та роз'яснень, даних у п.10 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України", право користування жилим приміщенням при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї зберігається протягом шести місяців або інших строків, передбачених цією статтею.
У суді першої інстанції встановлено, сторони перебували у неприязних стосунках, що підтверджено свідками та матеріалами Іллічівського MB УМВС України в Одеської області про відмову в порушенні кримінальної справи (№№ 1735\2005р., 703, 702, 963, 258, 263 за лютий, квітень, травень 2006р.), що свідчить про те, що ОСОБА_1 перешкоджав сину користуватися жилим приміщенням та встановив металеві двері і нові замки, у зв'язку з чим у ОСОБА_2 не було вільного доступу до квартири. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону, за рішенням суду.
Конституційне право кожного громадянина на житло закріплене в ст.9 ЖК України, відповідно до якої ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах й у порядку, передбаченому законом.
Висновки суду про те, що ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі більш шести місяців з поважних причин, є правильними, а тому суд підставно вселив його в спірну квартиру та відмовив у позові про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив спірні правовідносини та закон ст.ст. 64, 71, 109 ЖК України, який їх регулює.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не проживав в квартирі без поважних причин, не грунтуються на доказах і спростовуються встановленими обставинами, яким суд дав належну оцінку.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін. Підстав для ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 307ч.1п.1, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області , -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 вересня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.