У Х В А Л А   

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ          

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах 

                                   Верховного Суду України у складі: 

розглянула у судовому засіданні 6 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від                      14 листопада 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Боришковці

Борщевського району Тернопільської області, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі, а на підставі          ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 червня 2007 року у                        с. Воскресенка Новотроїцького району, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно завдав ОСОБА_2 декілька ударів кулаком правої руки в область спини, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів. Вважає, що його винуватість матеріалами справи не доведена. Зазначає, що завдав потерпілому удари, знаходячись у стані необхідної оборони. Указує, що апеляційний суд не звернув увагу на помилки, допущені судом першої інстанції. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, із показань засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, свідка - очевидця події ОСОБА_3 видно, що під час спровокованої потерпілим сварки, яка переросла в бійку, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 декілька ударів кулаком правої руки в область спини справа.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді перелому десятого ребра справа по задньопахвовій лінії утворились від дії тупих предметів і відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Зазначені докази узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших й об'єктивно підтверджується даними протоколів відтворення обстановки та обставин події, висновків судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

Підстав вважати, що ОСОБА_1 знаходився у стані необхідної оборони, тобто завдав потерпілому шкоду, необхідну й достатню в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення суспільно небезпечного посягання,  чи перевищив межі необхідної оборони, не вбачається.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1             ст. 122 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені захисником засудженого в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, у тому числі й ті, на які указує у скарзі засуджений, зокрема, неправомірну поведінку потерпілого, та обрав покарання, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

   у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги  засудженого ОСОБА_1 відмовити.

      С у д д і :

К.Т. Кравченко                  О.Т. Кузьменко                            М.А. Мороз