ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 5020-5/441-12/336-7/160-4/223 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"13" листопада 2008 р. 10:34 м. Севастополь
За адміністративним позовом
Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт”–Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” (99008, місто Севастополь, вул. Загородна балка, 3)
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя (99008, м. Севастополь, вул. Карантинна, 16-56)
про визнання недійсним („нечинним”) рішення відповідача №777 від 16.10.2004, визнання недійсними („нечинними”) вимог відповідача від 29.10.2004,
суддя Остапова К.А.,
при секретарі судового засідання Міжуй Є.А.,
За участю представників:
Від позивача: Михайлова Н. В., довіреність №1 від 09.01.2008,
Косенко Л. М., довіреність №38 від 01.08.2008,
Шинкаренко Л.Д., довіреність №8836/09-07 від 13.10.2008,
Від відповідача: Чернова Ю. М., довіреність №7967 від 10.10.2007,
Суть спору: Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Севастопольліфт” - Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними Акту перевірки від 29.10.2004 правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, рішення №777 від 16.11.2004 в сумі 8112,74 грн., вимог №Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в сумі 41948,52 грн., в сумі 13674,49 грн., в сумі 88,90 грн.
24.01.2005 від позивача надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач просить:
- визнати недійсним рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя від 16.11.2004 № 777 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум податкового зобов'язання органом Пенсійного Фонду України в розмірі 8112,74 грн.,
- визнати недійсними вимоги від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн., 13674,49 грн. та 88,90 грн. (а. с.96-97, том 1).
08.02.2005 (вх.№2706) від позивача надійшло доповнення до позовної заяви, в якому позивач просить:
- визнати недійсним рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя від 16.11.2004 № 777 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум податкового зобов'язання органом Пенсійного Фонду України в розмірі 8112,74 грн.,
- визнати недійсними вимоги від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн., 13674,49грн. (арк.с.105-106, том 1).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.03.2006 в задоволенні позову було відмовлено (а. с. 46-47, том 2).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 рішення суду першої інстанції було скасовано, прийняте нове рішення –позов задовольнити.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 та рішення господарського суду міста Севастополя від 14.03.2006 скасовані, справу направлено до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд (а.с. 102-104, том 2).
Ухвалою суду від 28.03.2008 суддею Ілюхіною Г.П. позов Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт” - Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополі залишено без руху, повідомлено Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління “Севастопольліфт” - Дочірнє підприємство Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” про необхідність виправити в строк до 15.04.2008 недоліки позовної заяви, а саме: надати позовну заяву в порядку адміністративного судочинства України з урахуванням вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.108-111, том 2).
15.04.2008 (вх.№6768) від позивача на виконання вимоги ухвали суду від 28.03.2008 надійшла заява з доданим до неї адміністративним позовом в порядку статей 6, 17, 105 Кодексу адміністративного судочинства України про:
- визнання недійсним („нечинним”) рішення відповідача № 777 від 16.10.2004 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум податкових зобов'язань органом Пенсійного Фонду України в розмірі 8112,74 грн.,
- визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн.,
- визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 13674,49 грн.
- визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 88,90 грн.
Ухвалою від 16.04.2008 суддею Ілюхіною Г.П. було відкрите провадження в адміністративній справі №5020-5/441-12/336-7/160 з призначенням попереднього судового засідання на 05.05.2008.
За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 05.05.2008 справу №5020-5/441-12/336-7/160 призначено до судового розгляду на 21.05.2008 (а.с. 153-156, том 2).
Розгляд справи був перенесений з 21.05.2008 на 11.06.2008 у зв`язку зі службовим відрядженням судді Ілюхіної Г.П.
Розпорядженням голови суду у зв`язку з переводом судді Ілюхіної Г.П. до Севастопольського апеляційного адміністративного суду справу №5020-5/441-12/336-7/160 передано до провадження судді Остаповій К.А.
Ухвалою від 03.06.2008 справу 5020-5/441-12/336-7/160 було прийнято до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі №5020-5/441-12/336-7/160-4/223.
В судовому розгляді неодноразово оголошувалась перерва.
Позивачем було заявлено клопотання в порядку статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення відповідача №777 від 16.11.2004 про застосування фінансових санкцій в розмірі 8112,74 грн., вимоги від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн., вимоги від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 13674,49 грн., вимоги від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 88,90 грн., а також винесення заборони відповідачу на пред`явлення зазначених рішення та вимог на примусове виконання.
В порядку статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання було призначено до судового розгляду з викликом сторін.
Ухвалою від 15.09.2008 клопотання Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт” –Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” про забезпечення позову було задоволено частково: зупинені дія рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя про застосування до Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт” –Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” фінансових санкцій за донарахування сум податкових зобов`язань органом Пенсійного фонду №777 від 16.11.2004, а також вимоги №Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в сумі 41948,52 грн. та вимоги №Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в сумі 13674,49 грн., винесених Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя відносно Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт” –Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт”, в решті клопотання залишено без задоволення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, приймаючи рішення №777 від 16.10.2004, неправомірно зазначив в рішенні, що позивачем порушений пункт 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»у зв`язку з чим на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»відповідач вирішив застосувати до позивача фінансові санкцій в розмірі 8112,74грн. В Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зазначена не оплата збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а страхові внески, що відповідно суперечить статті 1, пункту 17 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач при винесенні спірного рішення повинен був керуватися спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того рішенням №777 від 16.10.2004 відповідач порушив норми як Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в яких визначений максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій не більше 50 відсотків від донарахованих сум.
Позивач також посилається на те, що відповідач не попередив його письмово про проведення перевірки, що є порушенням пункту 2 Указу Президента №817 від 23.07.1998 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», також не надав позивачеві розрахунок сум фінансових санкцій. В Акті перевірки №316 від 29.10.2004 не зазначено, що перевірка проводилась повторно.
Відповідач проти позову заперечує повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов, вважаючи свої дії щодо прийняття відносно позивача рішення №777 від 16.10.2004 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум податкових зобов'язань органом Пенсійного Фонду України в розмірі 8112,74 грн., а також винесення вимог від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн., від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 13674,49 грн., від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 88,90грн. обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства. Відповідач також посилається на те, що згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»09.07.2003 N 1058-IV набрав чинності 01.01.2004, тому щодо порушень порядку та строків сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, вчинених до 2004 року, але виявлених пенсійними органами після 01.01.2004, органи Пенсійного фонду застосовують фінансові санкції в порядку та розмірах, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 N2181-III, а за період після 01.01.2004 –відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема такі висновки містяться у листах Пенсійного фонду України від 24.02.2004 №1699/06 та від 03.10.2005 №12146/03-20 (а.с. 149, 150, том 2).
Позивачем в судовому засіданні 13.11.2008 було заявлено письмове клопотання про витребування письмових доказів у відповідача за період з 01.10.2004 по 01.01.2008 з метою встановлення фактичної суми недоїмки позивача перед відповідачем. Дане клопотання суд залишає без задоволення, виходячи з того, що такі письмові документи не стосуються періоду, за який проводилась перевірка.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд
в с т а н о в и в :
З 10.08.2004 по 20.08.2004 відповідачем проведено планову перевірку правильності обчислення і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд за період з 01.04.2003 по 01.07.2004.
Про проведення даної перевірки позивач був повідомлений листом від 23.07.2004 за вихідним номером 4925 (а.с. 40, том 1).
По результатам проведення перевірки відповідачем був складений Акт перевірки б/н від 20.08.2004 (а.с. 21, том 1).
Акт перевірки уповноваженою особою позивача не був підписаний.
За результатами перевірки у позивача була виявлена недоїмка, у зв`язку з чим позивач 25.08.2004 направив відповідачеві свої письмові заперечення (а.с. 29, том 1).
Листом від 30.08.2004 №9020 (а.с. 30, том 1) відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 N 6-5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2003 за N359/7680), наказом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя №66 від 30.08.2004 (а.с. 107, том 1) на підприємстві позивача буде проводитися повторна перевірка.
01.09.2008 №9050 співробітникам відповідача був виданий припис на проведення перевірки правильності нарахування та своєчасності перерахування сум збору на обов`язкове пенсійне страхування за період з 01.04.2003 по 01.07.2004 включно.
Позивачем на адресу відповідача були направлені письмові заперечення (а.с. 43, том 1) про незгоду з наміром відповідача провести повторну перевірку за тої же період, який вже фактично відповідачем перевірявся.
Листом від 02.09.2004 №9071 (а.с. 44, том 1) відповідач повідомив позивача про те, що планова перевірка, яка проводилась відповідачем з 10.08.2004 по 20.08.2004, не закінчена, тому що Акт перевірки не був підписаний позивачем. Відповідач мотивував необхідність проведення повторної перевірки необхідністю перевірки фактів, викладених позивачем в письмових запереченнях.
22.10.2004 за вихідним номером №10270 відповідачем був виписаний припис на проведення перевірки підприємства відповідача за період з 01.04.2003 по 20.10.2004 включно (а.с. 45, том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2004, з 25.10.2004 по 26.10.2004, з 28.10.2004 по 29.10.2008 проведена планова перевірка (а.с. 46, том 1).
За результатами перевірки був складений Акт перевірки №316 від 29.10.2004.
По результатам перевірки перевіряючими була виявлена недоїмка по страховим внескам станом на 20.10.2004 на суму 41948,52 грн., донараховано податкових зобов`язань в розмірі 13674,49 грн. за результатами неправильно визначеного та сплаченого фонду оплати праці за період квітень-грудень 2003 року у зв`язку з порушенням пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»№1251-XII від 26.06.1991, тому що у визначений законом термін позивачем не були сплачені обов`язкові платежі.
В самому Акті перевірки відповідачем не було зазначено, що відповідач вже проводив перевірку за період з 01.04.2003 по 01.10.2004, що дана перевірка носить повторний характер.
Зазначений Акт перевірки позивачем не був підписаний.
До Акту перевірки позивачем були надані письмові заперечення (а.с. 50, том 1), які також були відображені в подальшій скарзі позивача (а.с. 52, том 1).
Відповідно до підпункту 8.2 пункту 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N 21-1 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за N 64/8663) органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків. Підпунктом 8.3 пункту 8 зазначеної Інструкції вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи). Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
За результатами розгляду скарги відповідач листом №10954 від 11.11.2004 повідомив позивача про правомірність проведення перевірки та відповідності Акту перевірки від 29.10.2004 вимогам діючого законодавства, а також направив в якості додатку до листа вимоги про сплату боргу (а.с. 55, том 1) від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн., від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 13674,49 грн., від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 88,90 грн.
Вимоги про сплату боргу були одержані уповноваженою особою позивача 12.11.2004, у зв`язку з чим визначені суми боргу вважаються узгодженими з позивачем.
На підставі Акту перевірки від 29.10.2004 відповідачем було прийнято рішення N777 від 16.11.2004, яким відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за донарахування сум податкових зобов`язань органом Пенсійного фонду до позивача застосовані фінансові санкції в сумі 8112,74 грн. (а. с. 152, том 2).
Не погодившись з прийнятим рішенням та виставленими вимогами про сплату боргу, позивач направив відповідачеві скарги за вихідними номерами 384, 385, 386, 387 від 24.11.2008.
Листом від 26.11.2004 №11333 відповідач повідомив позивача про те, що його дії відносно прийняття рішення №777 від 16.10.2004 та вимог про сплату боргу відповідають вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 06.12.2004 за вихідним номером 5054/07 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Севастополі рішення №777 від 16.10.2004 залишило без змін (а.с. 74-75, том 1).
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсними Акту перевірки від 29.10.2004 правильності нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, рішення №777 від 16.11.2004 на суму 8112,74 грн., вимог №Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в сумі 41948,52грн., в сумі 13674,49 грн., в сумі 88,90 грн.
15.04.2008 (вх.№6768) від позивача надійшла заява з доданим до неї адміністративним позовом в порядку статей 6, 17, 105 Кодексу адміністративного судочинства України про:
- визнання недійсним („нечинним”) рішення відповідача № 777 від 16.10.2004 про застосування фінансових санкцій за донарахування сум податкових зобов'язань органом Пенсійного Фонду України в розмірі 8112,74 грн.,
- визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн.,
- визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 13674,49 грн.
- визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 88,90 грн.
В судовому засіданні позивач пояснив, що помилково вказав у вищевказаній заяві вимогу про визнання недійсною („нечинною”) вимоги відповідача від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 88,90грн., оскільки раніше він зменшив позовні вимоги, виключивши з них пункт про визнання вказаної вимоги нечинною.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до Акту перевірки від 20.08.2004 Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя проводилась планова перевірка правильності обчислення і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду за період з 01.04.2003 по 01.07.2004.
Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування плановою документальною перевіркою вважається перевірка фінансово-господарської діяльності платника, яка передбачена в плані роботи органу Пенсійного фонду України і проводиться за місцезнаходженням такого платника чи за місцем розташування об'єкта власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Планова перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника за письмовим рішенням керівника відповідного органу Пенсійного фонду України не частіше одного разу на календарний рік у межах компетенції органу Пенсійного фонду України.
Як впливає з тексту Акту перевірки від 20.08.2004 пенсійним органом проводилась планова перевірка позивача.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з дотримання чинного законодавства платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування позаплановою документальною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу Пенсійного фонду України і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, викладених у цьому пункті.
З Акту перевірки від 29.10.2004 вбачається, що перевірка була планова та проводилась за період з 01.04.2003 по 01.10.2004.
З викладеного вбачається, що відповідачем двічі проводилась планова перевірка правильності обчислення і своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду за один та тої же період –з 01.04.2003 по 01.07.2004.
Доказів включення до плану перевірок перевірки за період з 01.07.2004 по 01.10.2004 суду не надано.
Зазначення в Акті перевірки від 29.10.2004 на те, що проводилась повторна перевірка, немає.
Крім того, в ході цієї перевірки перевірявся також період, що не був предметом дослідження в ході перевірки, за результатами якої складений Акт перевірки від 20.08.2004, - з 01.07.2004 по 01.10.2004, але доказів включення такої перевірки до плану перевірок не надано.
З тексту рішення №777 від 16.11.2004 про застосування штрафних санкцій в сумі 8112,74 грн. за донарахування сум податкових зобов'язань органом Пенсійного Фонду України на підставі даних документальної перевірки вбачається, що воно прийнято на підставі матеріалів документальної перевірки №316 від 12.11.2004, тоді як донараховані податкові зобов`язання у розмірі 13674,49 грн. були вказані в Акті планової перевірки від 29.10.2004.
01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 N1058-IV.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до страхових внесків віднесені кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством. що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Враховуючи зазначений Закон, порядок стягнення заборгованості за страховими внесками визначається виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і поширюється на суми боргу зі страхових внесків, який виник як до, так і після 01.01.2004, оскільки в статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що дія його поширюється на всі правовідносини зі сплати страхових внесків незалежно від часу їх здійснення.
Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, тобто і положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено застосування фінансових санкцій за порушення страхувальниками норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з оподаткування, яким встановлено порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що штрафні санкції, встановлені даним Законом, є санкціями за порушення податкового законодавства.
Враховуючи викладене, оскільки перевірка контролюючим органом діяльності позивача та прийняття рішення та вимог про сплату боргу здійснювались у 2004 році, тобто після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»N 1058-IV від 09.07.2003, тому застосування Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»до відносин між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є безпідставним.
За такими обставинами відповідачем необґрунтовано застосовані рішенням №777 від 16.10.2004 фінансові санкції за донарахування сум податкових зобов'язань органом Пенсійного Фонду України в розмірі 8112,74 грн., а також виставлені вимоги № Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в розмірі 41948,52 грн., про сплату боргу в розмірі 13674,49 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені позивачем доводи та приведені докази є переконливими, тому можуть бути прийняти судом до уваги, у зв`язку з чим позовні вимоги Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт”–Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя (99008, місто Севастополь, вул. Карантинна, 16-56, ідентифікаційний код 22274991) про застосування до Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт”–Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” (99008, місто Севастополь, вул. Загородна балка, 3, ідентифікаційний код 20668964) фінансових санкцій за донарахування сум податкових зобов`язань органом Пенсійного фонду №777 від 16.11.2004.
3. Визнати нечинними вимогу №Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в сумі 41948,52 грн., вимогу №Ю-446 від 29.10.2004 про сплату боргу в сумі 13674,49 грн., винесені Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя (99008, місто Севастополь, вул. Карантинна, 16-56, ідентифікаційний код 22274991) відносно Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління “Севастопольліфт” –Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Укрліфт” (99008, місто Севастополь, вул. Загородна балка, 3, ідентифікаційний код 20668964).
4. Копії постанови направити сторонам.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя | К.А. Остапова |
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 18.11.2008 |