ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2013 року Справа № 87052/12/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківській області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківській області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дітям війни,

В С Т А Н О В И В:

04.04.2011 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинькому районі Івано-Франківській області (далі по тексту - управління) в якому просила відновити пропущений строк звернення до суду; зобов'язати управління нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 01.01.2007 року по 01.03.2011 року з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13.04.2011 року позовні вимоги за період до 03.10.2010 року залишені без розгляду відповідно до ст.99, 100 КАС України.

Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2011 року заявлений позов задоволено. Визнано протиправними дії управління, зобов'язано нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.10.2010 року з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат. Постанову звернуто до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, перебуває на обліку у вищезгаданому управлінні, а тому він має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

При зверненні до суду позивачем заявлено позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 01.03.2011 року з урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010-2011 роки, апеляційний суд вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законами України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до Законів України "Про Державний бюджет на 2010 рік", "Про Державний бюджет на 2011 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010- 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цими Законами, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010, 2011 роках повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі за вказаний період колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі вищезгаданого управління, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії, як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Правильно встановивши підставність позовних вимог позивача, суд першої інстанції не визначив кінцеву дату періоду, за який позов належить задовольнити вимоги і не обмежив його в часі, хоч повинен був це зробити відповідно до частини другої статті 11 КАС України, де зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч.1 ст.100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду 04.04.2011 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно залишив без розгляду частину позовних вимог за період до 03.10.2010 року.

Враховуючи наведені доводи та обставини у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов слід задовольнити, визнавши дії управління щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними та зобов'язавши відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 04.10.2010 року по 01.03.2011 року з врахуванням виплачених сум.

З огляду на вищевикладене, існують підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову із зазначенням меж стягнення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 25.04.2011 року у справі № 2-а-1777/11 скасувати та прийняти нову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківській області щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" протиправними.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківській області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 04.10.2010 року по 01.03.2011 року із урахуванням вимог ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведених виплат за вказаний період.

Допустити зазначену постанову суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.П. Іщук

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.П. Сеник