ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
справа № 5020-4/361 |
ПОСТАНОВА
і м е н е м У к р а ї н и
"04" листопада 2008 р. 12:52 м. Севастополь
За адміністративним позовом
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя
(вул. Карантинна, 16-56, місто Севастополь, 99008)
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»(проспект Нахімова, 15, місто Севастополь, 99011)
про стягнення 7847,07 грн.,
суддя Остапова К.А.,
при секретарі судового засідання Сінельник К.А.
За участю представників:
Від позивача: Нікіфорова Г. А., довіреність №928/09-07 від 12.02.2008,
Від відповідача: не з`явився,
Суть спору: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»про стягнення заборгованості в розмірі 7847,07 грн.
Ухвалою від 05.09.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/361 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 15.10.2008.
За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 15.10.2008 справу призначено до судового розгляду на 04.11.2008.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 04.11.2008 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суду не повідомив.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України від 01.11.1991), статті 10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002), статті 18 Закону України «Про мови»від 28.10.1989, статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, за клопотанням представника позивача пояснення по справі надавались ним російською мовою.
Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.
Згідно зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представнику позивача роз’яснені процесуальні права та обов’язки.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
в с т а н о в и в :
Згідно з Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»№400 від 26.07.1996, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058-ІV для підприємств встановлені тарифи збору на обов’язкове державне пенсійне страхування і порядок їх сплати. Підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах за списком № 1, понад суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, вносять плату у Пенсійний фонд України на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 вищезгаданого Закону. Плату у Пенсійний фонд України вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказані пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктами 6.1.-6.2. розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України №64/8663 від 16.01.2004 (далі –Інструкція) відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у розмірах, встановлених цією Інструкцією.
Пунктами 6.4.-6.5. розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень»Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Відповідно до пункту 6.8. розділу 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Сума до відшкодування витрат на доставку і виплату пільгових пенсій за списком № 1 за серпень 2008 року у відповідача склала 7847,07 грн. (повідомлення №7281/03-39/3 від 18.08.2008).
В рахунок оплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за серпень 2008 року за списком № 1 кошти від відповідача не надходили.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 7847,07 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Відповідач заявив письмове клопотання (вхідний номер 15230 від 04.11.2008) про надання відстрочення виконання рішення суду до 01.02.2009, з посиланням на статтю 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечує.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання у зв`язку з наступним.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання судового рішення можуть бути визначені у самому судовому рішенні.
Відповідач мотивує своє клопотання скрутним фінансовим становищем, відсутністю можливості погашення боргу з причин, що обумовлені наявністю заборгованості по заробітній платні та з інших підстав.
При цьому доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідачем не надано, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності для встановлення строків та порядку виконання рішення, що просяться відповідачем.
Крім того суд звертає увагу відповідача на те, що необхідність перерахування обов`язкових платежів не може обумовлювати встановлення судом такого порядку виконання судового рішення як відстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера»(проспект Нахімова, 15, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 14311057) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Карантина, 16-56, місто Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 22274991) заборгованість в сумі 7847,07 грн.
3. В задоволенні клопотання про надання відстрочення виконання рішення –відмовити.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Суддя | К.А. Остапова |
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 10.11.2008. |