АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження: 22ц/790/6027/2013 Головуючий І інстанції -
Справа: № 2029/1552/12 Єрмоленко В.Б.
Категорія: спадкові Доповідач - Костенко Т.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: Костенко Т.М.,
суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.
при секретарі Ригіні О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання батька, усунення спадкоємця від спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
в с т а н о в и л а
Позивачка - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до дня смерті чоловіка. В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що вони із ОСОБА_4 разом працювали та стали проживати однією сім'єю спочатку на квартирі, а потім в квартирі АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4, вели спільне господарство на протязі 17 років, мали єдиний бюджет, разом вирішували побутові питання, здійснювали витрати для забезпечення життєдіяльності сім'ї, турбувалися один за одним. Чоловік на протязі останніх семи років часто хворів на серцеві захворювання, переніс інфаркт, у 2003 році йому була встановлена 3 група інвалідності, він періодично перебував на лікуванні в лікувальній установі, потребував щоденне прийняття ліків, йому було рекомендовано проходження санаторно-курортного лікування і проведення дорогої операції по шунтуванню, проте через відсутність грошових коштів операція не відбулася і його самопочуття поступово погіршувалося, тому він звільнився та отримував пенсію у розмірі 750 грн. Позивачка здійснювала також догляд і за важко хворими матір'ю та братом чоловіка, які у 2009 і 2010 роках відповідно пішли з життя, дбала про них, опікувалася. Дочка ОСОБА_4- ОСОБА_3, що проживає у Німеччині з 2001 року і досягла повноліття у 2006 році, працювала, іноді приїздила в Україну, останній раз в 2009 році, зустрічалася з батьком, але матеріальної допомоги не надавала, тому ОСОБА_2 просила суд встановити факт ухилення відповідачки від виконання зобов'язань щодо утримання батька, усунути її від права на спадкування після його смерті та визнати за собою право власності в порядку спадкування за законом (4 черга спадкоємців) на квартиру АДРЕСА_2 і на частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідачка проти позову заперечувала та пояснила, що після виїзду на постійне місце проживання разом з матір'ю у Німеччину, вона спілкувалася з батьком, телефонувала йому, передавала невеликі подарунки, предмети одягу. 29.06.2011 року вона закінчила професійну школу, самостійного доходу не мала, отримувала соціальну допомогу, послуги для забезпечення засобів для проживання і витрати на житло та опалення у сумі 593 євро. Батько не сплачув аліменти на утримання дочки після розірвання шлюбу з її матір'ю та сам ніколи не просив матеріальної допомоги. У своїх письмових запереченнях проти позову ( т. 1 а.с. 52) ОСОБА_3 стверджувала, що не дивлячись на інвалідність, батько добре себе відчував, працював, за медичною допомогою з травня 2008р. не звертався, з 2007р. ло 2009 р. працював заступником директора по творчо-виробничої діяльності у театрі для дітей та юнацтва, а потім - на умовах договору підряду в КП «Харківська обласна філармонія» на посаді адміністратора-організатора концертів, мав задовільне матеріальне положення, одну з квартир здавав квартирантам, після досягнення пенсійного віку до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова із заявою про призначення пенсії за віком не звертався і не вимагав матеріальної допомоги. Відповідачка пояснила, що вона, як дочка померлого ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги, а тому має право успадкувати все майно, що залишилося після смерті батька. Друга дочка спадкодавця - ОСОБА_5,що мешкає у м. Москва спадщину не прийняла та направила нотаріально посвідчену заяву, в якій вказує, що між нею і батьком ніколи не існувало жодних стосунків, тому вона не поїхала на його похорони і у зв'язку з байдужим його відношенням до її долі, вона не претендує на спадщину після його смерті та заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2013 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання батька, усунення від спадкування, визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_2 та частину квартири АДРЕСА_1, - відмовлено. Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2013 року встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім'єю з ОСОБА_4, без реєстрації шлюбу, за період з 1994 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом невірно дана оцінка обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, відповідачка по справі, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_4 від шлюбу з ОСОБА_7.У 2001 році за згодою ОСОБА_4, колишня дружина і дочка виїхалиу Німеччину на постійне місце проживання.У теперішній час ОСОБА_3постійно проживає у Ганновері, досягла повноліття у 2006 році, з 25.08.2005року по 29.06.2011року навчалася у професійній школі за спеціальністю «офіс-менеджер», отримувала послуги із забезпечення засобів проживання у Німеччині, що призначалися регіональним центром зайнятості Ганновера, а також з 2008року допомогу під час професійного навчання.
Судом також беззаперечно встановлено, що ОСОБА_2 з 1994 року постійно проживала разом із ОСОБА_4 однією сім'єю, з яким вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов'язки. ОСОБА_2 опікувалася чоловіком в силу наявного у нього серцевого захворювання, матеріально його підтримувала.
Згідно з вимогами ч.3 ст.10, частин 1 та 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що факт проживання позивачки однією сім'єю з ОСОБА_4, без реєстрації шлюбу, за період з 1994 року по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні доведений належними та допустимими доказами.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.
Погоджується судова колегія також і з висновком суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні вимог щодо усунення ОСОБА_3 від спадкування з тих підстав, що остання ухилялась від надання допомоги своєму батькові, який потребував такої допомоги.
Згідно зі ст. 1224 ч.5 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунута від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 з серпня 2005року по червень 2011 року навчалася у професійній школі за спеціальністю «офіс-менеджер», отримувала соціальне забезпечення на проживання у Німеччині, що призначалися регіональним центром зайнятості Ганновера, а також з 2008 року допомогу під час професійного навчання. Тобто на час смерті батька, січень 2011 року, відповідачка самостійного заробітку крім соціальної допомоги не мала.
Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову позивачці у задоволенні вимог щодо встановлення факту ухилення ОСОБА_3 від виконання обов'язку щодо утримання батька, оскільки доказам по справі в цій частині дана об'єктивна оцінка і зроблений вірний висновок.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя -
Судді -