Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2008 р. Справа № 50/153-08
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Бондаренко В.П., судді Камишевої Л.М., судді Лакізи В.В.
при секретарі –Сємєровій М.С.
за участю представників:
прокурор –Мірошніченко М.Л., посвідчення № 135 від 27.06.08 року.
позивач –Нечіпорчук І.В., посвідчення № 1 від 11 квітня 2006 року.
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Ремінний В.І., довіреність №20/4136 від 15.10.2008 року.
відповідач –Звєрєва Н.В., довіреність б/н від 06.10.08 року.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2139Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської області від 17.06.08 по справі № 50/153-07
за позовом Чугуївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Мартівської сільської ради, с. Мартове
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, м. Харків
до ТОВ Фінансово-промислової компанії "Укренергосоюз", м. Харків
про припинення права користування землею та повернення земельної ділянки
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по справі № 50/153-07 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Мамалуй О.О., судді Тихий П.В., Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Припинено право товариства з обмеженою відповідальністю фінансово-промислова компанія „Укренергосоюз” (код ЄДРПОУ 30429471) на користування земельною ділянкою площею 0,627 га в селі Мартове Печенізьського району Харківської області Мартівської сільської ради та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю фінансово-промислова компанія „Укренергосоюз” (код ЄДРПОУ 30429471) повернути земельну ділянку площею 0,627 га в селі Мартове Печенізьського району Харківської області у придатному для використання стані в комунальну власність Мартівської сільської ради Харківської області.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що господарським судом Харківської області не враховані докази, що були надані до матеріалів справи, а саме: проігнорований акт перевірки Управління з контролю за використанням і охороною земель у Харківській області від 27 листопада 2007 року, який спростовує факти викладені в актах перевірки від 19.02.2007 та 30.05.2007 року щодо наявності сміття на території бази відпочинку, що розташована на спірній земельній ділянці. Відповідач також вказує, що в рішенні зазначено, що представник третьої особи позовні вимоги повністю підтримав, про що надав до суду письмові пояснення, але це також не відповідає матеріалам справи. В своїх поясненнях третя особа не підтримувала позовні вимоги, а зазначала, що для припинення права користування відповідно до чинного законодавства необхідно неухильно дотриматись вимог 144 Земельного кодексу України, а цього не було здійснено, тому підстав для припинення права користування земельною ділянкою не має.
Відповідач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції, також не були враховані докази використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме лист подяки з Харківського художнього музею, яким підтверджується цільове використання земельної ділянки. Враховуючи те, що земельна ділянка розташована у дуже мальовничому місці, ця земельна ділянка використовувалась для короткочасного відпочинку художників Харкова, які приїжджали на територію бази відпочинку з метою відтворення краєвиду Слобожанщини.
Крім того, відповідач вказує що Чугуївська міжрайонна прокуратура порушила Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312 та зареєстрованого в Мін'юсті України 25.12.2003 р. № 1223/8544, яким передбачений порядок проведення усіх видів перевірок (розділ 3 зазначеного Порядку). Так, у випадку проведення планової перевірки повинно бути надіслано повідомлення про початок проведення перевірки (п. 3.1 Порядку), але цього не було зроблено, доказів направлення відповідачеві повідомлення суду не було надано. Також не було додано доказів на підставі яких проводилась ця перевірка, якщо це була позапланова перевірка (п, 3.2 Порядку).
Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по справі № 50/153-07 прийнято з додержанням норм процесуального та матеріального права, є законним і обґрунтованим та просить залишити апеляційну скаргу ТОВ ФПК «Укренергосоюз»без задоволення. В обґрунтування прокурор вказав на те, що на підставі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»невикористання земельної ділянки є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням. Використання земельної ділянки не за цільовим використанням згідно ст. 141,143 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користуванням земельною ділянкою. Таким чином, невикористання ГОВ ФПК «Укренергосоюз»з 1999 року земельної ділянки площею 0,627 га. в с. Мартове суперечить завданням та принципам земельного законодавства, які передбачені ст.ст.3,5 Земельного кодексу України, та згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»і ч.І ст. 143 Земельного кодексу України право користування ТОВ ФПК «Укренергосоюз»вказаною земельною ділянкою повинно бути примусово припинено в судовому порядку.
Позивач надав пояснення на апеляційну скаргу в яких зазначив, що підтримує позицію прокурора та вважає рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просить суд залишити його без змін.
Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначила, що згідно змісту позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ФПК "Укрнергосоюз" не використовує спірну земельну ділянку перетворивши її на звалище сміття в рекреаційній зоні протягом тривалого часу. З метою перевірки даних фактів 27 листопада 2007 року, до прийняття рішення по справі 17.06.08 року, Управлінням було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства з безпосереднім виїздом на спірну земельну ділянку. На час здійснення перевірки, на території с. Мартове Печенізького району Харківської області по вул. Гагаріна, 19-а, земельна ділянка рекреаційного призначення, на базі відпочинку ТОВ ФПК "Укренергосоюз" площею 0,627 га, звалища сміття не виявлено. За таких підстав третя особа вважає рішення господарського суду таким, що прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, оскільки прокурором та позивачем не було дотримано порядку припинення права користування земельної ділянки встановленого ст. 144 Земельного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах статті 101 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду першої інстанції, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Чугуївський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Мартівської сільської ради пред’явив позов в якому просив винести рішення про припинення права користування ТОВ ФПК «Укренергосоюз»земельною ділянкою площею 0,627 га в с.Мартове, Мартівської сільської ради та зобов’язати ТОВ ФПК «Укренергосоюз»повернути земельну ділянку у придатному для використання стані у комунальну власність Мартівської сільської ради Харківської області.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач у суді першої інстанції заявив клопотання щодо відмови від позову (том 1, а.с. 102). Докази відкликання своєї відмови від позову позивачем у матеріалах справи відсутні.
У судовому засіданні 15.10.08 р., при розгляді апеляційної скарги позивач надав пояснення в яких зазначив, що не відкликання ним відмови від позову в суді першої інстанції пояснюється тим, що голова сільської ради не має юридичної освіти, а юрист в штаті Мартівської сільської ради відсутній. Також 15.10.08 р. позивач надав заяву, в якій зазначив про відкликання ним заяви про відмову від позову, яку він подавав у суді першої інстанції.
Ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказано, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміри позовних вимог.
Однак, враховуючи наявність рішення по справі, відповідно норм Господарського процесуального кодексу України у апеляційного суду відсутні повноваження щодо прийняття відкликання відмови від позову позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи згідно договору № 642 про купівлю-продаж на аукціоні бази відпочинку «Околиця», розташованої за адресою: Харківська область, Печенізький район, с. Мартове, вул. Гагаріна 19 а, що знаходиться на балансі Харківського заводу «Електроважмаш»ім. В.І. Леніна від 08 жовтня 1999 року, «Продавець»- регіональне відділення фонду державного майна України по Харківській області, в особі начальника регіонального відділення Голощапова А.О. зобов’язалось передати базу відпочинку «Околиця»у власність «Покупцю»- а саме ТОВ Фінансово-промисловій компанії «Укренергосоюз»в особі директора Шалімова С.І. (том 1, а.с. 26-29).
Майно вказане в договорі купівлі-продажу № 642 було передано від «Продавця»- «Покупцю», тобто відповідачу на підставі акту від 08 жовтня 1999 року прийому-передачі бази відпочинку «Околиця», розташованої за адресою: Харківська область, Печенізький район, с.Мартове, вул. Гагаріна 19 а, що знаходиться на балансі Харківського заводу «Електроважмаш»ім. В.І. Леніна (том 1, а.с. 15).
Право власності відповідача на цілісний майновий комплекс згідно з договором купівлі- продажу №642 від 08.10.1999 року підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.10.1999 реєєстраційний номер № 618 (том 1 а.с. 33).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Мартівської сільської ради № 107 від 16.11.1999 року «Про закріплення в постійне користування земельної ділянки під базу відпочинку «Околиця»в с. Мартове, по вул. Гагаріна 19 а за ТОВ фінансово-промисловою компанією «Укренергосоюз»земельну ділянку надано у постійне користування для обслуговування бази відпочинку. Вказаним рішенням було встановлено про вилучення із землекористування земельної ділянки площею 0,466 га в Харківського заводу «Електроважмаш»в зв’язку з продажем бази відпочинку «Околиця»ТОВ фінансово-промисловій компанії «Укренергосоюз»на підставі договору купівлі-продажу №642 від 08.10.1999 року, та закріплено в постійне користування земельну ділянку площею 0,466 га за ТОВ фінансово-промисловою компанією «Укренергосоюз»в зв’язку з купівлею бази відпочинку «Околиця»в селі Мартове по вул. Гагаріна 19 а на підставі договору купівлі-продажу №642 від 08.10.1999 року.
На підставі вказаного рішення ТОВ ФПК «Укренергосоюз»видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою I-ХР № 0004005 на площу 0,466 га. Рішенням № 76 виконкому Мартівської сільської ради від 16.05.2000 року площа земельної ділянки розширена на 0,161 га, і на даний час складає 0,627 га.
З матеріалів справи також вбачається, що вказана земельна ділянка згідно зі ст. 51 Земельного кодексу України відноситься до земель рекреаційного призначення.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог прокурора про припинення права користування відповідачем земельною ділянкою зазначеної в позові виходячи з наступного.
Відповідно до п.5 статті 54 Господарського процесуального кодексу позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.
Таким чином, відповідно до п.5 статті 54 Господарського процесуального кодексу України обов’язком позивача є визначення в позовній заяві законодавства, на підставі якого подається позов, а судом розглядаються позовні вимоги та досліджуються обставини справи в межах предмета та підстав позову.
Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор зазначив правовими підставами припинення права користування на землю статті 141 та 143 Земельного кодексу України. Однак ст. 143 Земельного кодексу України містить різні підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, що здійснюється в судовому порядку, проте прокурором в позовній заяві не вказані конкретні підстави припинення права користування земельною ділянкою.
Частиною 1 ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою визначено як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Припинення прав на землю врегульовано главою 22 Земельного кодексу України. Зокрема, ст. 141 Земельного Кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, до яких віднесено: добровільну відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до ст. 143 Земельного Кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскації земельної ділянки тощо; викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених Кодексом.
При цьому ст. 144 Земельного кодексу України врегульовано порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства.
Вказаною статтею встановлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.
Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною
ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Проте задовольняючи позов про припинення права відповідача на постійне користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції залишив поза увагою вказані норми земельного законодавства, які регулюють підстави та порядок припинення відповідного права.
Доказів вчинення дій та дотримання порядку припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства відповідно до ст. 144 Земельного кодексу України прокурор та позивач суду не надали.
Посилання прокурора на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.02.2007 року (том 1, а.с. 30), та від 30.05.2007 року (том 1, а.с. 21) Чугуївського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Харківської області судова колегія вважає необґрунтованими виходячи з того, що зазначені акти перевірок складені з порушенням вимог чинного законодавства. Так, ст. 11 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»зазначає, що державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель зобов'язаний додержуватись нормативно-правових актів. Проте, старшим державним інспектором були складені акти з порушеннями Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 р. за №1223/8544, а саме: п.4.1 який передбачає проведення перевірки в присутності власників земельних ділянок чи користувачів, а у разі відсутності при перевірці власника перевірка проводиться за наявності двох свідків; п. 5.3 передбачає, що другий примірник акта вручається або надсилається керівнику юридичної особи. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення. Як вбачається з вищевказаних актів вони проводились за відсутністю керівника відповідача. Крім того прокурором не надано суду доказів про повідомлення відповідача щодо проведених перевірок; п. 6.2, 6.3, 6.4 - якими передбачено, що з метою усунення виявленого порушення інспектор повинен видати припис про їх усунення. Цей припис вручається або надсилається поштою керівнику юридичної особи, які порушили земельне законодавство. Якщо припис не виконаний протягом указаного в ньому строку, державний інспектор повторно видає припис про припинення правопорушення. Докази направлення відповідачеві приписів, винесених на підставі актів перевірки від 19.02.2007 року (том 1, а.с. 30), та від 30.05.2007 року (том 1, а.с. 21) з вимогою усунення порушення, в матеріалах справи відсутні. Слід зазначити, що в матеріалах справи також відсутні докази про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу за порушення земельного законодавства.
З матеріалів справи також вбачається, що 27 листопада 2007 року, до прийняття рішення по справі № 50/153-07 від 17.06.08 року, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства з безпосереднім виїздом на спірну земельну ділянку. На час здійснення перевірки, на території с. Мартове Печенізького району Харківської області по вул. Гагаріна, 19-а, земельна ділянка рекреаційного призначення, на базі відпочинку ТОВ ФПК "Укренергосоюз" площею 0,627 га, звалища сміття не виявлено. Таким чином третя особа вказує, що в Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області відсутні правові підстави для вчинення дій передбачених ст. 144 Земельного кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор вказує, що підставою позовних вимог є те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»невикористання земельної ділянки є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням. Використання земельної ділянки не за цільовим використанням згідно ст. 141, 143 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користуванням земельною ділянкою. Таким чином, невикористання ТОВ ФПК «Укренергосоюз»з 1999 року земельної ділянки площею 0,627 га. в с. Мартове суперечить завданням та принципам земельного законодавства, які передбачені ст. ст. 3, 5 Земельного кодексу України.
Судова колегія не погоджується з вказаними доводами прокурора виходячи з наступного.
Згідно умов договору купівлі-продажу № 642 (том 1, а.с. 26-29) одним з обов’язків «покупця», тобто ТОВ ФПК «Укренергосоюз», є забезпечення збереження профілю об’єкту щодо надання соціальних послуг населенню протягом 10 (десяти) років, а обов’язком «продавця», тобто регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, є здійснення контролю за виконанням умов договору на протязі десяти років з моменту нотаріального посвідчення.
В матеріалах справи знаходиться акт поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу бази відпочинку «Околиця», розташованої за адресою: Харківська область, Печенізький район, с. Мартове, вул. Гагаріна 19-а. від 10 серпня 2005 року (том 1, а.с. 48-51). Цей акт складено як поточний документ результатів контролю виконання умов договору купівлі-продажу бази відпочинку «Околиця», що проводився органом приватизації відповідно до вимог ст. ст. 7 і 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»та ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу державну приватизацію)». Зазначеним актом перевірки встановлено, що ТОВ ФПК «Укренергосоюз»забезпечує збереження профілю об’єкта щодо надання соціальних послуг населенню. Також встановлено, що база відпочинку та прилегла територія утримується згідно із встановленими правилами санітарно-технічної експлуатації. Своєчасно здійснюються поточні та капітальні ремонти згідно переліку робіт, викладених у бізнес плані. У висновку акта перевірки зазначено, що умови договору купівлі-продажу бази відпочинку «Околиця»від 08.10.1999 року № 642 станом на 10.08.2005 року – виконуються.
В матеріалах справи також наявна довідка №1050 від 15.08.2006 року, яка видана Мартівською сільською радою Печенізького району Харківської області, в якій підтверджено факт того, що на території Мартівської сільської ради в с. Мартове по вул. Гагаріна 19-а Печенізького району Харківської області відповідно норм експлуатації діє база відпочинку ТОВ ФПК «Укренергосоюз»(том 1, а.с. 52).
В підтвердження використання земельної ділянки за цільовим призначенням відповідач також надав лист подяки з Харківського художнього музею, яким підтверджується цільове використання земельної ділянки (том 1, а.с. 139). В листі зазначено про те, що з огляду на те, що земельна ділянка розташована у дуже мальовничому місці, земельна ділянка використовувалась для короткочасного відпочинку художників Харкова, які приїжджали на територію бази відпочинку з метою відтворення краєвиду Слобожанщини.
Крім того відповідач зазначив, що база відпочинку призначена для літнього відпочинку громадян та на ній немає умов для постійного перебування громадян, відповідачем здійснювалась охорона бази лише в літній період. На зимову пору року база закривалась. Підтвердженням того, що база призначена для літнього відпочинку відповідач вважає те, що в договорі купівлі-продажу № 642 від 08.10.1999 року, на підставі якого відповідач придбав право власності на базу відпочинку «Околиця»вказано, що база відпочинку складається з дачних будинків (будинків щитових), тобто які не можуть використовуватися в зимовий період.
Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та і заперечень. Як вбачається з матеріалів справи прокурором та позивачем не надані докази, які б підтверджували факт невикористання земельної ділянки відповідачем, та докази які б спростовували доводи та докази надані відповідачем.
На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 р. по справі № 50/153-07 прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права, в зв’язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 99, 101, п. 3 ст. 103, п. 1 п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2008 року по справі № 50/153-07 скасувати.
В задоволені позовних вимог відмовити.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Лакіза В.В.
суддя Камишева Л.М.