ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"25" листопада 2008 р. | Справа № 5/59-08-1635 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Павленко Н.А.,
за участю представників сторін:
від позивача –Кресюн В.А., за дов.,
від відповідача1 –не з’явився, належним чином повідомлений,
від відповідача2 - не з’явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нормандія СТ”, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 24 вересня 2008 року
по справі №5/59-08-1635
за позовом Корпорації „Укрінмаш”, м. Київ
до відповідачів
- Державного підприємства „Дослідне господарство „Новоселівське” селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення”, Одеська область, Котовський р-н
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Нормандія СТ”, м. Одеса
про повернення техніки з чужого незаконного володіння
встановив:
Апелянт (ТОВ „Нормандія СТ”) належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за його апеляційною скаргою, про що свідчить поштове повідомлення і розписка представника Апелянта у судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулось 11.11.2008 року, і де його представник Снятовський В.С. попросив судову колегію відкласти розгляд справи на іншу дату для дачі можливості з’явитись у судове засідання апеляційної інстанції його представника, який приймав участь у суді першої інстанції, хоча згідно виданої цьому представнику ТОВ „Нормандія СТ” довіреності від 17.07.2008р. Снятовський В.С. наділений всіма правами по веденню судових справ ТОВ „Нормандія СТ” у всіх судових закладах зі всіма правами позивача, відповідача і третьої особи.
Суд задовольнив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, хоча підстав згідно виданої довіреності представнику Апелянта Снятовському В.С. для представництва інтересів Апелянта в суді апеляційної інстанції не було.
Ні вказаний представник, ні інший представник в судове засідання 25 листопада 2008р. від Апелянта (ТОВ „Нормандія СТ”) не з’явились, а 24.11.2008р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду від Апелянта надійшло знову клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на грудень 2008р. у зв’язку зі станом здоров’я його представника Снятовського В.С., який у попередньому судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи з підстав, вказаних вище.
Це клопотання Апелянта судовою колегією відхилено як необґрунтоване, оскільки його представник Снятовський В.С., як було зазначено вище, просив відкласти розгляд апеляційної скарги для з’явлення в судове засідання іншого представника.
Апелянт в зв’язку з цим повинен був забезпечити явку свого представника в судове засідання апеляційної інстанції, чого він не зробив, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника Апелянта.
Корпорація „Укрінмаш” (далі-позивач) звернулась у місцевий господарський суд Одеської області до Державного підприємства „Дослідне господарство „Новоселівське” селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення” (далі-відповідач-1) про зобов'язання останнього повернути техніку, а саме: ПКТ (колісний тягач) д/н 022-99 КС №77081881 та пнемо посівний комплекс „Конкорд” (агрегат №3839137 К 467072, номер причепу СВК 0011219) з чужого незаконного володіння. При зверненні до суду позивач просив поновити йому строк позовної давності, пропущеного з поважних причин, для захисту своїх прав.
У відзиві на позов відповідач-1 його визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що йому було невідомо, що фактичним власником цієї техніки, яка знаходиться у нього до цього часу на зберіганні, є позивач.
Ухвалою місцевого господарського суду від 25.06.2008р. другим відповідачем у справі було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Нормандія СТ” (далі-відповідач-2), яке у відзиві на позов його не визнало, посилаючись на те, що ТОВ „Домниця”, яке її отримало по договору лізингу від 13.03.2001р. №ЮД-27 у позивача, було ліквідовано у процесі банкрутства і до своєї ліквідації техніку передало в оренду Приватному підприємству „Техагроспецсервіс-ХХІ” на підставі договору оренди №6 від 06.03.2002р., а останнє також до своєї ліквідації у 2005 році продало цю техніку ТОВ „Нормандія СТ”, яке в даному випадку є її добросовісним набувачем відповідно до ст.388 Цивільного кодексу України як майно, що придбане за відплатним договором, а тому таке майно не може бути витребуване.
Крім того, цей залучений судом відповідач-2 посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України, на застосуванні якого він наполягає, що є підставою для відмови у позові.
У запереченнях на відзив відповідача-2 на позов, позивач навів доводи, якими обґрунтовує і спростовує позиції цього відповідача.
Рішенням місцевого господарського суду від 24 вересня 2008 року (суддя Могил С.К.) позов задоволено з огляду на його обґрунтованість з відновленням позивачу строку позовної давності для захисту його порушених прав.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначення рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на ті ж підстави, що і у відзиві на позов, які суд не взяв до уваги, що є порушенням, як вважає апелянт, норм матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт вважає, що він не зобов'язаний повертати вказане майно, тому що він ним не володіє.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вважає її безпідставною, оскільки корпорація „Укрінмаш” є законним власником майна, яке було передано у лізинг, за яке Лізингоодержувач не розрахувався і незаконно передавав це майно третім особам, у тому числі ТОВ „Нормандія СТ” (відповідачу) по договору купівлі-продажу, керівником яких була і є одна і та ж особа –Снятовський В.С., що підписував всі договори: лізингу №ЮД-27 від 13.03.2001р., оренди №4 від 06.03.2002р. і купівлі-продажу від 07.06.2005р. і знав про те, що він повинен повернути техніку позивачу (лізингодавцю).
У зв’язку з такими діями вказаної особи корпорація „Укрінмаш” не могла встановити місцезнаходження техніки, переданої у лізинг, що було підставою для звернення у прокуратуру з відповідними заявами і з цих підстав пропустила строк позовної давності, який суд першої інстанції поновив і задовольнив позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Між корпорацією „Укрінмаш” (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Домниця” (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу від 13.03.2001 року №ЮД-27, відповідно до якого корпорація „Укрінмаш” зобов'язалось передати, а товариство з обмеженою відповідальністю „Домниця” прийняти в оплатне користування пневматичний посівний комплекс „Конкорд” номер агрегату 3839137К467072, номер причепу СКВ 0011219, а також ПКТ державний номер 022-99КС, номер 77081881, в подальшому - об'єкт лізингу.
Як видно з наявних в матеріалах справи актів приймання - передачі від 20.03.2001 року за договором ЮД-27 від 13.03.2001 року, корпорацією „Укрінмаш” було передано, а товариством з обмеженою відповідальністю „Домниця" прийнято у оплатне користування ПКТ державний номер 022-99КС, номер 77081881, а також пневматичний посівний комплекс „Конкорд" номер агрегату 3839137К467072, номер причепу СКВ 0011219.
Сторонами за договором фінансового лізингу у п. 4.3 договору було погоджено що лізингоотримувач без згоди лізингодавця не має права передавати третім особам отриманий за даним договором об'єкт лізингу у власність, оренду лізинг, заставу на протязі строку дії договору. У пункті 8.3 сторони за договором погодились про те, що у разі невиплати всієї суми за договором лізингу до 02.09.2002 року об'єкт лізингу залишається у власності лізингодавця (позивача).
У пункті 9.1 зазначеного договору фінансового лізингу сторони передбачили, що в разі визнання лізингоотримувача банкрутом до моменту переходу права власності на об’єкт лізингу Лізингоотримувач зобов’язаний повернути об’єкт лізингу Лізингодавцю на протязі трьох днів з моменту прийняття рішення про визнання Лізингоотримувача банкрутом.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За положеннями ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно п.п.2 і 7 ч.2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингоодержувач зобов'язаний відповідно до умов договору своєчасно та в повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання об'єкту лізингу, підтримувати його у справному стані, а у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу (несплата лізингоодержувачем (ТОВ „Домниця”) платежів до 02.09.2002р. і визнання його банкрутом (п.п.8.3 і 9.1. договору фінансового лізингу від 13.03.2001р. №ЮД-27 є такими випадками)) повернути предмет лізингу Лізингодавцю у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленого договором.
Згідно ч.ч.1 і 2 ст.5 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.
У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язковою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі.
В порушення умов укладеного договору фінансового лізингу і названого Закону, ТОВ „Домниця” укладає договір оренди (сублізингу) №4 від 06.03.2002р. з приватним підприємством „Техагроспецсервіс –ХХІ”, згідно якому незаконно передає останньому в тимчасове платне користування техніку, отриману від позивача по договору фінансового лізингу №ЮД-27 від 13.03.2001р. без згоди Лізингодавця (позивача) і не сплативши останньому повної вартості техніки.
Згідно договору №19 від 02.09.2003 року, укладеного між приватним підприємством „Техагроспецсервіс” та дослідним господарством „Новоселівське” селекційно - генетичного інституту Української академії аграрних наук, приватне підприємство „Техагроспецсервіс” зобов'язалось надати дослідному господарству „Новоселівське” селекційно - генетичного інституту Української академії аграрних наук, послуги з використанням власної сільськогосподарської техніки, щодо ведення сільськогосподарських робіт згідно переліку, а господарство зобов'язалось прийняти ці послуги і оплатити їх на умовах передбачених цим договором. Сторонами за договором №19 від 02.09.2003 року було укладено доповнення до вказаного договору від 30.04.2003 року, у відповідності з яким техніку та сільськогосподарські агрегати приватне підприємство „Техагроспецсервіс-ХХІ” залишило на зберіганні у дослідного господарства „Новоселівське”, передавши їх за актом як свою власну, не маючи на то законних підстав.
Крім того, в матеріалах справи також наявний договір купівлі - продажу від 07.06.2005 року укладений між приватним підприємством "Техагроспецсервіс-ХХІ" та товариством з обмеженою відповідальністю „Нормандія СТ”. За вказаним договором приватне підприємство "Техагроспецсервіс-ХХІ" без законних підстав, не будучи власником техніки, продало її, а товариство з обмеженою відповідальністю „Нормандія СТ” придбало пневматичний посівний комплекс „Конкорд” номер агрегату 3839137К467072, номер причепу СКВ 0011219, а також ПКТ державний номер 022-99КС, номер 77081881, які є предметом позову у цій справі.
Проте, у матеріалах справи відсутні будь які документальні докази, які б підтвердили сплату за договором лізингу та докази, які б обґрунтували належним чином підстави для укладання договору оренди та купівлі - продажу майна переданого за договором лізингу ТОВ „Домниця”, яке було ліквідовано.
При цьому слід звернути увагу на те, що як договір купівлі-продажу від 07.06,2005р. і договір оренди від 02.09.2002р., а також акти приймання-передачі вказаної техніки по цим договорам, сторонами яких були ТОВ „Домниця” (орендодавець), ПП „Техагроспецсервіс-ХХІ” (орендар і продавець) і ТОВ „Нормандія –СТ” (покупець), підписані однією і тією ж посадовою особою, а саме: Снятовським В.С. (а.с.84-88).
З матеріалів справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав свої зобов'язання перед товариством з обмеженою відповідальністю „Домниця” за договором фінансового лізингу № ЮД-27 від 13.03.2001 року, проте товариство з обмеженою відповідальністю „Домниця”, не виконало свої зобов'язання за договором і не розрахувалось з позивачем у повному обсязі за отриманий об'єкт лізингу. Вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2004 року по справі № 6/396-03-10025, за яким з ТОВ „Домниця” на користь корпорації „Укрінмаш” було стягнуто заборгованість за договором лізингу. На виконання зазначеного рішення господарського суду Одеської області по справі № 6/396-03-10025 було видано відповідний наказ 01.03.2004 року. Документально підтверджено, що вказаний наказ пред'являвся до виконання, проте постановою державного виконавця від 12.11.2004 року в прийнятті до провадження цього виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу було відмовлено в зв'язку із ліквідацією боржника - ТОВ „Домниця”.
Дійсно, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2004 року по справі №7/82-04-6600 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю „Домниця”, було затверджено звіт ліквідатора, провадження по зазначеній справі було припинено, а товариство з обмеженою відповідальністю „Домниця” ліквідовано.
Але, як зазначалось вище, що п.8.3 і п.9.1 договору фінансового лізингу №ЮД-27 від 13.03.2001 року, сторонами за договором було визначено, що в разі невиплати всієї суми лізингу до 02.09.2002р. об'єкт лізингу залишається власністю Лізингодавця і на протязі п'яти днів підлягає поверненню останньому, а в разі визнання лізингоотримувача банкрутом до моменту переходу права власності на об'єкт лізингу Лізингоотримувач зобов’язаний був повернути об’єкт лізингу лізингодавцю на протязі трьох днів з моменту прийняття рішення про визнання банкрутом. Проте, виходячи з матеріалів справи, керівництво ТОВ „Домниця” (Лізингоотоимувача) не повернуло об’єкт лізингу, а безпідставно та в порушення умов укладеного договору, передало його в оренду інший особі - ПП „Техагроспецсервіс-ХХІ”, яке в свою чергу незаконно продало об'єкт лізингу ТОВ „Нормандія СТ”. Як видно з укладених правочинів, керівником ТОВ „Домниця”. ПП „Техагроспецсервіс-ХХІ” та ТОВ „Нормандія СТ” був Снятовський Віталій Степанович, яким одноосібно підписувались ці договори від імені всіх сторін по договору. Виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відсутні будь-які підстави вважати набутим право власності на спірне майно товариством з обмеженою відповідальністю „Домниця” за договором фінансового лізингу № ЮД-27 від 13.03.2001 року і тим паче за ТОВ „Нормандія СТ”.
Крім того, в даному випадку не йде мова про повернення стягнутої судом суми боргу з ліквідованого у процесі банкрутства Лізингоодержувача (ТОВ „Домниця"), а мова йде про витребування майна із чужого незаконного володіння на підставі ст. 387 і 1212 ЦК України.
Виходячи з досліджених документальних доказів, наявних в матеріалах справи, обставин досліджених під час її судового розгляду суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про доцільність відновлення позивачу пропущеного строку позовної давності стосовно заявлених позовних вимог, незважаючи на заяву відповідача про застосування строку позовної давності, викладену у відзиві на позов, оскільки протягом тривалого часу у позивача була відсутня інформація щодо належного йому майна та у нього була відсутня можливість встановити особу, якій було передано спірне майно, що підтверджується неодноразовими зверненнями позивача в органи прокуратури.
З наведених вище обставин, посилання ТОВ „Нормандія СТ” (відповідача-2) в апеляційній скарзі на незастосування судом першої інстанції ч.2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.388 ЦК України, ч.4 ст.267 ЦК України, ст.33 ГПК України, які, на думку Апелянта, підлягати застосуванню, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи
Суд першої інстанції оцінив докази у відповідності зі ст.43 ГПК України, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи і дав їм належну юридичну оцінку, а тому відсутні підстави для його скасування.
Що стосується питання Апелянта в апеляційній скарзі, чого його суд поряд з першим відповідачем зобов'язав повернути майно, якщо він ним не володіє, то слід зазначити, що у відзиві на позов ТОВ „Нормандія СТ” (апелянт) вважає себе добросовісним набувачем вказаного майна за договором купівлі-продажу від 07.06.2005р., у зв'язку з чим просив відмовити у позові Лізингодавцю (позивачу) за договором фінансового лізингу.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
постановив:
Рішення господарського суду Одеської області від 24 вересня 2008 року у справі №5/59-08-1635 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя В.М.Тофан
Судді М.В.Михайлов
О.О.Журавльов