03.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2261/2013р. Головуючий у першій
інстанції Пекарініна І.А.
Категорія 57 Доповідач у апеляційній
інстанції Лівінський С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лівінського С.В.
суддів - Зотова В.С., Козуб О.В.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.,
за участю: - позивача ОСОБА_4, представника
позивача та третьої особи Полівода С.В.,
відповідача ОСОБА_6, її
представника ОСОБА_7, представника
Нахімовської районної в м. Севастополі
Ради Казакової С.В., представника
СТ «Соснова Роща» Ніколаєва Л.М.,
представника Головного управління
Держземагенства в м. Севастополі
Гронцевої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_4 та Садового товариства «Соснова Роща» на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, Нахімовської районної в місті Севастополі Ради, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на стороні позивача - садівниче товариство «Соснова Роща», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держземагенства в м. Севастополі, ОСОБА_11 про визнання рішення та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсними, зобов'язання звільнити землю загального користування, перенести самовільно зведену будівлю і прибрати огорожу, а також відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до відповідачів та, уточнивши свої позовні вимоги, просила суд визнати недійсним рішення Нахімовського районної в м. Севастополі Ради від 21.04.2005 року № С21-54/686 про надання у власність ОСОБА_12 земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0, 0388 га, яка розташована у межах землекористування садівничого товариства «Соснова Роща» ( далі по тексту СТ «Соснова Роща»)і державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі даного рішення, зобов'язати відповідача ОСОБА_6 перенести стіну належного їй будинку на 1 метр в глибину належної їй земельної ділянки, не чинити перешкоди у користуванні землею загального користування, прибрати, зведену відповідачем на землі загального користування СТ «Соснова Роща» огорожу з шиферу та відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
У серпні того ж року третя особа у справі - СТ «Соснова Роща» звернулося до суду із самостійними вимогами до ОСОБА_6 та Нахімовської районної в м. Севастополі Ради та просило суд визнати недійсними спірні рішення Нахімовського районної в м. Севастополі Ради та державний акт на право власності на земельну ділянку, зобов'язати ОСОБА_6 прибрати огорожу з шиферу, зведену відповідачем на землі загального користування СТ «Соснова Роща» та перенести самовільно зведену будівлю на земельній ділянці НОМЕР_1 в СТ «Соснова Роща» на відстань не менше 1 м від межі загального проходу.
Вимоги позовів мотивовані тим, що Рішення Ради є таким, що прийнято на підставі підроблених документів, оскільки в матеріалах технічної документації є довідка, що ОСОБА_6 є членом СТ «Соснова Роща» та землекористувачем ділянки НОМЕР_1 площею 0,0300 га, а не 0, 0388 га, як зазначено у спірному рішенні Ради та у державному акті. Крім того, внаслідок прийнятого Радою рішення та видачею державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, суттєво звужено проїзд до належної позивачу земельної ділянки. Також через неправомірні дії відповідача ОСОБА_6, а саме зведення останньою стіни будинку на межі земельної ділянки з проїздом, тобто на землі загального користування, позивач позбавлена можливості проходу та проїзду до своєї земельної ділянки.
За такого, враховуючи неправомірні дії відповідача ОСОБА_6 щодо незаконної приватизації земельної ділянки, неправомірних дій щодо користування землею загального користування та користування проїздом, позивачу була завдана моральна шкода, яка виразилась у зміні звичного способу її життя та яку вона оцінила у 5000 грн.
Крім того, СТ «Соснова Роща» мотивував свій позов тим, що земельна ділянка отримана відповідачем з порушенням порядку, встановленого Статутом садівничого товариства, оскільки питання про передачу земельної ділянки у розмірі 0,0388 га та взагалі питання про передачу земельної ділянки у власність відповідача не вирішувались на загальних зборах товариства, а огорожа з шиферу, зведена на землі загального користування СТ «Соснова Роща». Побудована ОСОБА_6 будівля зведена на межі з землею загального користування, що також суперечить положенням статуту.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2013 року у задоволенні позовів ОСОБА_4 та СТ «Соснова Роща» відмовлено повністю.
У апеляційних скаргах ОСОБА_4 та СТ «Соснова Роща» ставлять питання про скасування ухваленого по справі рішення, через порушення норм матеріального, процесуального права, не повне з'ясування усіх обставин справи, які мають значення при її вирішенні та ухвалення нового рішення і задоволення їх позовних вимог.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга СТ «Соснова Роща» - частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, всупереч твердження обох апеляційних скарг, про відмову в задоволенні обох позовів, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем та садовим товариством не було належним чином доведено, яким саме чином побудована ОСОБА_6 будівля порушує права ОСОБА_4 як члена товариства інших його членів, або товариства загалом. Будівництво садового будинку розпочато ОСОБА_6 у 2003 році, а закінчено у 2010 році й заперечень проти будівництва, або питань щодо порушення будівництвом прав товариства, ОСОБА_4 чи інших осіб, у цей період на загальних зборах товариства не вирішувалося, що свідчить про те що вони погоджувались з таким становищем.
Крім того, спірна будівля ОСОБА_6 зведена у межах наданої їй у користування земельної ділянки.
Інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про створення відповідачем перешкод позивачу ОСОБА_4 у користуванні нею землями загального користування та захисту прав позивача саме у обраний нею спосіб, ОСОБА_4 і товариством суду не надано.
Тому, з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 в цій частині колегія суддів погоджується, як погоджується і з висновком суду, враховуючи недоведеність та необґрунтованість тверджень позивача щодо неправомірності дій ОСОБА_6, в частині відмови у задоволенні її вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Однак, з висновками районного суду в частині відмови у задоволенні позову СТ «Соснова Роща» колегія суддів погодитись не може.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору СТ «Соснова Роща» не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних та оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Ооба, права, свободи чи інтереси якої насправді порушено, оспорено або не визнано ( належний позивач), астма може подати позовну заяву до суду ( це також можуть зробити в її інтересах представник або органи та особи, яким відповідне право надано законом) на підставі якої суд повинен буде відкрити самостійне провадження. Особа, яка повинна відповідати за позовом ( належний відповідач), повинна бути суб'єктом спірних матеріально-правових відносин і мати перед позивачем обов'язки, які з них випливають.
Статтею ч. 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю ( земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю; власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно зі ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частиною 2 ст. 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ЗК України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загальн6ого користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є членами СТ «Соснова Роща». ОСОБА_4 є власником земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0, 0616 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 листопада 2010 року( а. с. 123).
ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за НОМЕР_1 площею 0, 0388 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 липня 2005 року.
Вказаний державний акт був виданий ОСОБА_6 на підставі рішення Нахімовської в м. Севастополі Ради від 21 квітня 2005 року № С21-54/686 ( а. с. 90), підставою для ухвалення якого слугували технічний звіт по земельно-кадастровій інвентаризації земельної ділянки, висновок державної землевпорядної експертизи від 18 березня 2005 року.
Відповідно до державного акту на право постійного землекористування, виданого СТ «Сонова Роща» та плану меж зовнішнього землекористування, земельні ділянки, які належать сторонам по справі перебувають у межах землекористування СТ «Соснова Роща» ( а. с. 121-122).
Відповідно до висновку комплексної судової будівельно-технічної та землевпорядної експертизи № 1501 від 05 квітня 2013 року, що була проведена Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України за результатами обстеження земельних ділянок, проведених геодезичних робіт та аналізу земельно-кадастрової документації встановлено, що найменша відстань між земелевідводами земельної ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_3 складає 0, 82 м, що може завдати перешкод для вільного проїзду до земельної ділянки НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_4, у разі забудови земельної ділянки НОМЕР_1 згідно із планом зовнішніх меж, відображених в правовстановлюючих документах на землю ОСОБА_6
Фактична довжина проходу/проїзду до земельної ділянки НОМЕР_2 та між земельною ділянкою НОМЕР_1 та НОМЕР_3, що знаходилась у постійному користуванні садового товариства "Соснова Роща", складає 15,90 м, при цьому, найменша відстань від вказаних земельних ділянок становить 0,82 м, а ширина - від 4,12 до 3, 17 м, а безпосередньо біля межі земельної ділянки НОМЕР_2, яка належить ОСОБА_4 складає 3,20 м.
Частина цього проходу/проїзду входить до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6
Наведені вимоги закону та обставини справи судом залишені поза увагою, у зв'язку із чим, рішення районного суду на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України в наведеній частині підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення вимог.
Колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок накладання границь земельної ділянки відповідача ОСОБА_6 на землю загального користування, частина проходу/проїзду до земельної ділянки НОМЕР_2, увійшла до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, що істотно порушує права СТ «Соснова Роща» як постійного землекористувача земельної ділянки.
Крім того, у користуванні ОСОБА_6 знаходилась земельна ділянка площею 0, 0300 га і нею не надано доказів на підтвердження надання нею у користування земельної ділянки більшою площею, тому рішення Нахімовської в м. Севастополі Ради від 21 квітня 2005 року № С 21-54/686 має бути скасованим, а виданий на підставі нього ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0, 0388 га слід визнати недійсним.
Оскільки ОСОБА_6 самовільно звела на землі загального користування садового товариства огорожу з шиферу, на неї слід покласти обов'язок демонтувати цю огорожу за власний рахунок.
Між тим, оскільки усі будівлі на спірній земельній ділянці зведені ОСОБА_6 у межах наданої їй у користування земельної ділянки, то
в іншій частині позову СТ «Соснова Роща» належить відмовити, оскільки ним не було надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх вимог в цій частині.
Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Апеляційну скаргу Садового товариства «Соснова Роща» задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Садового товариства «Соснова Роща» скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Садового товариства «Соснова Роща» задовольнити частково.
Рішення Нахімовської районної в м. Севастополі Ради від 21 квітня 2005 року № С 21-54/686 в частині передачі у власність земельної ділянки в межах Садового товариства «Соснова Роща» для ведення індивідуального садівництва громадянці ОСОБА_6 скасувати.
Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0, 0388 ГА, що розташована в межах Садового товариства «Соснова Роща» за адресою: м. Севастополь, селище Учкуєвка, виданий Севастопольським міським Головним Управлінням Земельних ресурсів від 13 липня 2005 року на підставі рішення Нахімовської районної в м. Севастополі Ради від 21 квітня 2005 року № С 21-54/686 визнати недійсним.
Зобов'язати ОСОБА_6 за власний рахунок демонтувати зведену на землі загального користування Садового товариства «Соснова Роща» і прилеглу до земельної ділянки НОМЕР_1 огорожу з шиферу.
В решті позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, Садового товариства «Соснова Роща» відмовити.
В іншій частині рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 липня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: С.В. Лівінський
Судді: В.С. Зотов
О.В. Козуб