№621/3133/13-к

Пр.1-кп/621/223/13

ВИРОК

Іменем України

           04.11.2013 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді -Вельможної І.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Москалець О.О.,

сторін кримінального провадження прокурора - Попова Н.М., обвинуваченого - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013220690000547 від 27 вересня 2013 року, що надійшло з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 20, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, вдівця, не працюючого, судимого: 25.03.2005 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України з застосуванням ст. ст. 69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 26.04.2012 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробування на 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України,

          в с т а н о в и в :

          02 вересня 2013 року близько 21 години 00 хвилин на території поблизу під’їзних колій до піщаного кар’єру для видобутку піску, розташованого в с. Зідьки Зміївського району Харківської області, ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою лопати викопав траншею з якої повторно викрав 2 куски кабелю марки СБПУ-30х1х1.0, довжиною 40 м та 3 куски кабелю марки СБПБП- 3х1х1.0, довжиною 40 м з вищевказаної території, тим самим завдав матеріальної шкоди відокремленому підрозділу «Основ’янська дистанція сигналізації та зв’язку» Державного підприємства «Південна залізниця» на загальну суму 3273 грн. 55 коп., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №432 від 17.09.2013 року, однак не закінчив свій умисел направлений на таємне заволодіння чужим майном до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками міліції.

Зазначеними діями ОСОБА_1 вчинив замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, не доведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі і його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

          Вина ОСОБА_1 у вчиненні замаху на таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, підтверджується його показаннями під час судового розгляду, де він щиро розкаявся та у повному обсязі визнав себе винним у вчиненні злочину, за вказаних вище обставин.

          Під час судового розгляду учасники судового провадження не заперечували проти того, щоб суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо наступних обставин: місця, часу, способу вчинення злочину та його наслідків, які ніким не оспорюються.

          З'ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин; відсутні сумніви у добровільності їх позиції; роз'яснивши, що сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, визнається його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.          

Суд враховує особу винного, який раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується як особа відносно якої компрометуючі матеріали відсутні, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

При призначенні покарання ОСОБА_1, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного, обставини справи і дійшов висновку, що виправлення і перевиховання його можливе в умовах ізоляції від суспільства, що запобігатиме вчиненню нових злочинів. Підстав для застосування ст.ст. 69,75 КК України щодо нього у суду немає.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд приймає до уваги, що обвинувачений вчинив даний злочин в період іспитового строку, визначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 26.04.2012 року, яким його було визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробування на 2 роки, тому, суд рахує вірним призначити обвинуваченому покарання за правилами ст. 71 КК України.

Відповідно до ст. 63 КК України обвинувачений ОСОБА_1, для відбування покарання направляється до кримінально-виконавчого закладу.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишити той же у вигляді домашнього арешту.

Цивільного позову заявлено не було.

Питання щодо речових доказів належить вирішити згідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років та 6 (шести) місяці позбавлення волі у кримінально-виконавчому закладі.

В силу ст. 71 КК України, до призначеного покарання приєднати не відбуту частину покарання за вироком Зміївського районного суду Харківської області від 26 квітня 2012 року у вигляді 7 (семи) місяців позбавлення волі, визначив остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді 3 (трьох) років 1 (одного) місяці позбавлення волі у кримінально-виконавчому закладі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту фактичного його затримання.

Обраний щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази – 2 куски кабелю СБПУ-30х1х1.0, довжиною 40 м та 3 куски кабелю марки СБПБП- 3х1х1.0, довжиною 40 м, які зберігаються у Відокремленому структурному підрозділі «Основ'янська дистанція сигналізації та зв’язку» Державне підприємство «Південна залізниця», вважати їм повернутими.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

          Головуючий: