КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.11.2008                                                                                           № 14/43

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 За участю представників:

 від позивача : Довбих М.О. – представник за довіреністю,

від відповідача : представник не з’явився,      

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюс Медіа-Прес"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.09.2008

 у справі № 14/43  

 за позовом                               Приватного підприємства "Торговий дім "Прем"єр Папір"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюс Медіа-Прес"

 про                                                  стягнення 231851,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В липні 2008 року Приватним підприємством „Торговий дім „Прем’єр Папір” заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньюс Медіа-Прес” 216126,12 грн. -  заборгованості  за  договором №26/01/ТД від 01.04.2008р., 1704,80 грн. - інфляційних збитків, 6182,85 грн. - пені, 7835,01 грн. – 30%  відсотків річних та судових  витрат.

    20 серпня 2008р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 216126,12 грн. - заборгованості  за  договором №26/01/ТД від 01.04.2008р., 1523,86 грн. - інфляційних збитків, 6209,44 грн. - пені, 7760,50 грн. –  30 відсотків річних.

       01 вересня 2008р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 111800,02 грн. - заборгованості  за  договором №26/01/ТД від 01.04.2008р., 1523,86 грн. – інфляційного збільшення боргу, 12450,04 грн. - пеню, 16251,90 грн. – 30 відсотків річних та судових витрат.

      17 вересня 2008р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 83920,72 грн. - заборгованості  за  договором №26/01/ТД від 01.04.2008р., 1523,86 грн. – інфляційного збільшення боргу, 12450,04 грн. - пеню, 16251,90 грн. – 30 відсотків річних та судових витрат.

      Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „Ньюс Медіа-Прес” умов договору купівлі-продажу №26/01/ТД від 01.04.2008р. щодо невиконання грошового зобов’язання по оплаті Товару.

             Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 17.09.2008 р. у справі №14/43 задоволено позовні вимоги.  

          Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 17.09.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати Договір № 26/01/ТД від 01.04.2008р. неукладеним та стягнути з відповідача на користь позивача 83 920,72 грн. основного боргу, 795,27 грн. пені, 2 163,50 грн. державного мита та 118 грн. витра на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  посилаючись  на порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

          На обґрунтування доводів апеляційної скарги  відповідач посилається, зокрема, на те, що Договір № 26/01/ТД від 01.04.2008р. фактично не укладався, В.О. Генерального директора Анохіна О.Л. не мала повноважень на його укладання, між сторонами мали місце позадоговірні відносини, тому, на думку апелянта, даний Договір слід визнати неукладеним.

           Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін.

           Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судове засідання. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення відповідача про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

           Розглянувши доводи апеляційної скарги, заяви про уточнення вимог апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

         01.04.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 26/01/ТД, за умовами якого позивач, як продавець, зобов'язався поставити товар, визначений у специфікації до Договору, а відповідач, як покупець, в свою чергу, зобов'язався сплатити за поставлений товар у термін 14 календарних днів з моменту переходу права власності на Товар до відповідача.

        На виконання умов Договору позивач 09.04.2008 р. відповідно до рахунку фактури № Кв-0000785 від 08.04.2008р. поставив Товар на суму 98156,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № МЗ-0000250 від 09.04.2008р. (а.с. 27).

10.04.2008 р. відповідач здійснив розрахунок за поставлений Товар у розмірі 49000 грн. в межах терміну, встановленого п.5.1. Договору, однак, 08.05.2008р. на суму 30000,00 грн. та 12.05.2008 р. на суму 19156,80 грн. здійснив оплату з порушенням встановлених термінів розрахунку.

       З рахунку-фактури № Кв-0000809 від 10.04.2008р. (а.с. 24) вбачається, що позивачем була здійснена поставка па суму 211984,22 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТД-000429 від 1 1.04.2008 р., № ТД-000439 від 14.04.2008 р. та № ТД-000466 від 15.04.2008 р. (а.с. 28-30).

      Внаслідок того, що Товар було відвантажено у три етапи дата розрахунку, що визначена у п. 5.1. Договору становить: за видатковою накладною № ТД-000429 - до 25.04.2008 р., за видатковою накладною № ТД-000439 - до 28.04.2008 р., за видатковою накладною № ТД-000466 – до 29.04.2008 р.

       В силу ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

      Враховуючи те, що відповідач розрахувався з позивачем за поставлений Товар частково та з порушенням   встановленого   Договором   строку по рахунку-фактурі №Кв-0000809 від 10.04.2008 р., станом на 04.07.2008 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 084,22 грн.

      Як вбачається з  рахунків-фактури №Кв-0001043 від 07.05.2008р. та № Кв-0001344 від 06.06.2008р. позивачем була здійснена поставка Товару на загальну суму 193041,90 грн., що підтверджується  видатковими накладними № ТД-0000274 від 07.05.2008р. та № ТД-0000349 від 09.06.2008р. (а.с. 31-32).  Матеріали справи свідчать про те, що за цими поставками відповідач не розрахувався з позивачем.

      З огляду на вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем за даним Договором складала 216126, 12 грн.

       В зв'язку зі сплатою відповідачем по рахунку-фактурі № 0001043 15.09.2008р. у сумі 7600 грн. та 16.09.2008р. у сумі 20279,30 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок від 15.09.2008р. та від 16.09.2008р., сума боргу відповідача зменшилась і становила 83 920,72 грн. основного боргу, інфляційне збільшення боргу- у сумі 1 523,86 грн., пеня - 12 450,04 грн., штраф - 16251,90 грн.

      Доказів належної оплати до прийняття місцевим судом рішення за даним Договором, колегії  суддів не надано.

       Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно ( товар ) і оплатити за нього певну грошову суму.

      В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

      Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до  ст. 32   Господарського   процесуального   кодексу   України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи  відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами безпідставність позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів зважає на те, що місцевий суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині сплати основного боргу, оскільки відповідач не виконав свої зобов’язання в цій частині у відповідності до умов договору №26/01/ТД від 01.04.2008р.

          Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в розмірі 1523,86 грн. та 30 % річних в розмірі 16251,90 грн., колегія суддів вважає висновок місцевого суду  щодо цієї частини вимог також обґрунтованим з огляду на наступне.

Пунктом 7.3 Договору сторони передбачили, що з урахуванням положень ст.625 ЦК України, за прострочення покупцем терміну виконання грошового зобов’язання, вказаного в п.5.1 даного Договору, покупець зобов’язується сплатити продавцю 30% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

          За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України  встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на приписи зазначених вище правових норм боржник не звільняється  від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором та, приймаючи до уваги вимоги вищевказаних правових норм, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 1523,86 грн. та 30 % річних в розмірі 16251,90 грн. є обґрунтованими.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені у розмірі 12450,04 грн. колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість  даних вимог, враховуючи наступне.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що при порушенні покупцем строків розрахунків з продавцем за Товар, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожень день прострочення розрахунку.   

       Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).

        З огляду на викладене, колегія суддів вважає також правильним висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних  вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 12450,04 грн., враховуючи порушення відповідачем строків розрахунків.

        Доводи апеляційної скарги та заяви про уточнення апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

        Окрім того, щодо доводів апелянта про те, що даний Договір між уповноваженими представниками сторін фактично не був укладений, колегія суддів зважає на те, що такі посилання апелянта є безпідставними, виходячи з наступного.

         Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

         Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

        Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності.

        Встановлено, що Договір №26/01/ТД від 01.04.2008р. був підписаний уповноваженою особою, а саме: в.о. генерального директора Анохіною О.Л. та скріплений печаткою відповідача.

         Крім того,  встановлено, що спірний Договір в подальшому сторонами схвалювався, про що свідчить наступне.

         Як вбачається з вищевстановленого, позивачем відповідачу був поставлений Товар відповідно до рахунків –фактури №Кв-0000785 від 08.04.2008р., №Кв-0000809 від 10.04.2008р. №Кв-0001043 від 07.05.2008р. та №Кв-0001344 від 06.06.2008р., що підтверджується видатковими накладними № ТД-0000274 від 07.05.2008р., № ТД-0000349 від 09.06.2008р., № МЗ-0000250 від 09.04.2008р., № ТД-000429 від 1 1.04.2008 р., № ТД-000439 від 14.04.2008 р. та № ТД-000466 від 15.04.2008 р.

          За змістом  даних рахунків-фактури  та видаткових накладних поставка товару здійснювалась на виконання Договору № 26/01/ТД від 30.01.08.  Як слідує з позовної заяви, позивач просив стягнути кошти за Договором № 26/01/ТД від 01.04.2008р.

         Однак, у судовому засіданні  суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що товар за даними рахунками-фактурами та видатковими накладними поставлявся саме за Договором  № 26/01/ТД від 30.01.08р., інших договорів купівлі-продажу чи поставки за таким номером між ним та відповідачем не укладалось.

          Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів того, що між сторонами існував інший договір за № 26/01/ТД та  те, що мала місце позадоговірна поставка (купівля-продаж) товару, отриманого відповідачем.

           Крім того, встановлено, що відповідач, отримавши товар за рахунками-фактурами та видатковими накладними,  які містять посилання  на договір  № 26/01/ТД від 30.01.2008р., вважаючи, що здійснена позадоговірна поставка, не повернув  позивачу товар.

          Викладені обставини свідчать про те, що відповідач фактично приступив до виконання свого зобов’язання, частково здійснив оплату за отриманий товар, тобто здійснив дії, які свідчать про схвалення сторонами угоди, а саме Договору   № 26/01/ТД від 30.01.2008р.

          Відповідно до п.9.2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.  

       Щодо  посилань апелянта в апеляційній скарзі  визнати Договір № 26/01/ТД від 01.04.2008р. неукладеним колегія суддів, окрім встановлених вище обставин, зважає на те, що такі вимоги є безпідставними, оскільки така вимога не є способом захисту цивільного права та інтересу за змістом ст.16 Цивільного кодексу України.

      Стосовно посилань апелянта на те, що відповідачем не було отримано позовних матеріалів, що призвело до того, що відповідач втратив реальну можливість вчасно відреагувати на позов та врегулювати спір, колегія суддів вважає таке посилання необґрунтованим, так як матеріали справи містять  докази направлення відповідачу позовних матеріалів, що стосуються даного спору ( а.с. 19 ).

     Щодо посилань апелянта на  невірне стягнення місцевим судом  з відповідача державного мита у розмірі 2 318 грн. 52 коп. при ціні позову 216 341 грн.65 коп., що, на його думку не відповідає, одному відсотку від ціни позову, і повинно складати 2 163 41 грн. 50 коп., колегія суддів вважає, що таке посилання не заслуговує на увагу, оскільки на момент подачі позову ціна позову складала 231851,78грн.   і зменшувалась у зв’язку з проведенням відповідачем часткових проплат, які мали місце після подачі позову.

       Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ньюс Медіа-Прес”  на рішення Господарського суду  м. Києва  від 17.09.2008 року  залишити без задоволення.

  2. Рішення Господарського суду  м. Києва  від 17.09.2008 року у справі №14/43 залишити без змін.

        3. Матеріали справи  №14/43  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.