КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.11.2008                                                                                           № 11/157

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Киреєю О.В. (за довір.)

 від відповідача -не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2008

 у справі № 11/157  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламно-поліграфічний центр"Золоті Ворота"

 до                                                   ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  стягнення 5955,32 грн. заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду передані позовні вимоги про стягненняз відповідача на користь позивача 5870,35 грн. основного боргу за отриманий товар, 8,66 грн. річних та 76,31 грн. інфляційних втрат.

До прийняття рішення по справі в судовому засіданні 28.08.08 р. представником відповідача надано докази сплати частини основного боргу в сумі 1500,00 грн. Представник позивача підтвердив сплату відповідачем частини боргу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2008 р. у справі № 11/157  позов задоволено частково, присуджено до стягнення 4370,35 грн. боргу, 8,66 грн. – річних, 76,31 грн.- інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 15000 грн. основного боргу припинено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.08 у справі № 11/157 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на процесуальні порушення, зокрема, не правильну сплату позивачем ставки державного мита для подання позову, та не правомірну прийняття судом до провадження такого позову. Також відповідач зазначає про неправильність застосування судом до спірних відносин сторін положень ЦК України про купівлю-продаж, адже позивачем не було надано суду відповідного договору купівлі-продажу, на підставі якого у відповідача виникали б зобов’язання перед позивачем.

Позивач надав відзив в якому він повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити їх без задоволення. Оскаржуване рішення господарського суду вважає законним, тому просить залишити його без змін.

Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження). Однак, відповідач належними йому процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористався, в засідання від 17.11.2008 р. не зв’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Судова колегія, заслухавши думку представника позивача, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином.

               Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та правомірність задоволення господарським судом позову частково.

          Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем як покупцем обов’язків в частині проведення своєчасного та повного розрахунку за поставлений йому позивачем товар.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь - якій формі, якщо вимоги щодо фори договору не встановлені законом (ст.ст. 638, 639 ЦК України).

Згідно ч.2 та ч. З ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто  шляхом  обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що заявлена позивачем заборгованість  в сумі 5870,35 грн. утворилася через несплату відповідачем вартості продукції, поставленої позивачем позадоговірними відносинами сторін, за накладними, без укладення договору шляхом оформлення його як єдиного письмового документу.

          Матеріалами справи  та поясненнями сторін підтверджується, що згідно видаткової накладної від 01.05.08 р. № 3-00000062 р. за довіреністю №НБІ 023826 від 23.04.08 р. позивачем було відпущено відповідачу продукцію загальною вартістю 5870,35 грн. з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, поставлена продукція за вищевказаною накладною була прийнята представником відповідача без будь-яких  заперечень чи зауважень.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності в нього обов’язку здійснити оплату відпущеної йому позивачем продукції в зв’язку з відсутністю укладеного між сторонами відповідного договору. Колегія звертає увагу на те, що у відповідності до положень ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 638,639 ЦК України, одностороння  відмова від виконання зобов’язання є неприпустимою, виконання обов’язку відповідачем здійснити своєчасний та повний розрахунок з позивачем в зв’язку із прийняттям ним без заперечень чи зауважень відпущеної йому продукції, не ставиться законодавцем в залежність від  оформлення сторонами правовідносин з купівлі-продажу вказаної продукції шляхом укладення відповідного договору як єдиного письмового документу.

Як свідчать матеріали справи, через несплату відповідачем вартості поставленої продукції, позивачем було направлено відповідачу претензію від 18.06.08 р. № 56 з вимогою сплатити борг в сумі 5870,35 грн. до 20 червня 2008 р.

Як було встановлено судом, у відповідності до вимог ст.530 ЦК України, відповідач свій обов’язок здійснити оплату отриманої по накладній продукції станом на 09.07.2008 р. не виконав. Лише після прийняття до провадження судом поданої позовної заяви, 28.08.08 р. відповідач здійснив часткове погашення основного боргу, перерахувавши позивачу 1500 грн.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку про обґрунтоване задоволення господарським судом позову в частині стягнення основної заборгованості в сумі 4370,35 грн. у відповідності до положень ст.525, 526, 530 ЦК України, враховуючи не надання відповідачем належних доказів повного погашення ним заборгованості чи належного виконання зобов’язань в частині своєчасного і повного проведення розрахунку з позивачем, та припинення провадження в частині стягнення з відповідача 1500 грн. основного боргу.

З приводу заявлення позивачем позовних вимог в частині стягнення  річних та інфляційних витрат в зв’язку з простроченням виконання відповідачем обов’язку щодо проведення розрахунку, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 8,66 грн. річних в період з 20.06.2008 р. по 09.07.2008 р. (18 днів), та 76,31 грн. – інфляційних за травень 2008 р.

Дослідивши обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем сплати вартості відпущеної продукції.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія, дослідивши обставини справи, приходить до висновку про обґрунтованість заявлення позовних вимог у відповідності до положень ст. ст. 530, 625, 638, 639 ЦК України, ст.193 ГК України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково. Відповідно оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Скаржником доводів позову не спростовано, належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається  необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.

          

          Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод „Чернігівська горілка”   залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.08.2008 р. у справі №11/157 залишити без змін.

          3. Матеріали справи №11/157 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді