ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" листопада 2008 р. Справа № 7/214-07
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: Чечель В.І. представника за довіреністю №3 від 01.03.2008 р., Абраімова І.В. представника за довіреністю № 6 від 03.11.2008 р.,
від відповідача: Бабійчук О.А. представника за довіреністю №49/08-Д від 22.01.2008 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця
на рішення господарського суду Вінницької області
від "02" липня 2008 р. у справі № 7/214-07 (суддя Балтак О.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопромресурс", м. Луганськ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця
про стягнення 145180,82 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.07.2008 р. у справі №7/214-07 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопромресурс", м.Луганськ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця про стягнення 145180,82 грн. позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 114786,40 грн. боргу за поставлений скраплений газ, 1197,86 грн. витрат по сплаті державного мита та 97,36 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопромресурс" у позові відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач посилається, зокрема, на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом прийнято до уваги неналежні докази, а саме: копії відвантажувальної відомості від 17.04.2007 р. та квитанції про прийняття вантажу від 17.04.2007 р., які, на думку скаржника, не можуть вважатися належними доказами, оскільки не лише незасвідчені належним чином, але й взагалі відносяться до діяльності інших підприємств.
Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не дослідив повно та об"єктивно обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку, що згідно п.2.5. договору №12/12-ГЛ від 19.12.2006 р. позивачем було складено акт №3 від 17.04.2007р. приймання-передачі товару, рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 17.04.2007р., видаткову накладну №РН-0000014 від 17.04.2007 р., податкову накладну №4 від 17.04.2007 р. і цей пакет документів було відправлено відповідачу рекомендованим листом 19.04.2007 р., що підтверджується №00433652 від 19.04.2007 р. Як вважає скаржник, єдиним належним і допустимим доказом відправлення позивачем акту №3 від 17.04.2007 р. прийому-передачі товару має бути лише опис вкладення.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що, на його думку, відповідно до умов договору між сторонами єдиним документом, що підтверджує факт передачі скрапленого газу позивачем відповідачу згідно укладеного договору є акт прийому-передачі скрапленого газу, а не видаткова накладна і рахунок-фактура.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просить скаргу задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції.
Позивач - ТзОВ "Екопромресурс" виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (вих.№126/1 від 10.11.2008 р.).
У відзиві апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2008 р. у справі №7/214-07 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" без задоволення.
Представники позивача у засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають їх безпідставними та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопромресурс" , м. Луганськ (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця (покупець) укладено договір №21/12-ГЛ поставки скрапленого газу від 19.12.2006р. (а.с.25-27, т.1), за яким постачальник зобов"язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити газ скраплений БТ і СПБТ (ДСТУ 4047-2001), зазначений у додаткових угодах до даного договору. Строки поставки, кількість, якість та ціна товару зазначаються у додаткових угодах, що є невід"ємними частинами договору (п.1.1. договору).
Згідно п.2.5. договору передача товару оформляється відповідними актами прийому-передачі. Обов"язок по складенню акта прийому-передачі та видаткової накладної покладено на постачальника.
В п.2.6. договору сторони передбачили, що в строк не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання покупцем акта прийому-передачі товару та видаткової накладної, покупець зобов"язаний підписати акт прийому-передачі товару та видаткову накладну та передати один оригінальний екземпляр постачальнику або направити по факсу з одночасною відправкою оригіналу рекомендованим листом.
При цьому, сторони обумовили: якщо на протязі строку, вказаного в цьому пункті покупець не направив постачальнику підписаний акт прийому-передачі товару та видаткову накладну, документ вважається погодженим сторонами та прийнятим покупцем, що не звільняє покупця від обов"язку передати підписаний зі своєї сторони акт прийому-передачі товару та видаткову накладну.
Крім того, пунктом 3.4. договору сторони встановили відповідальність покупця у випадку несвоєчасного виконання покупцем його зобов"язань зі своєчасного надання постачальнику документів, передбачених п.2.6. договору, покупець сплачує на користь постачальника 100 грн. за кожен день прострочки повернення кожного документа відповідно.
Вказаний договір вступає в дію з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2007 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами їх зобов"язань.
12 квітня 2007 року сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору №21/12-ГЛ від 19.12.2006 р. поставки скрапленого газу (а.с.28, т.1), відповідно до якої постачальник зобов"язався продати, а покупець прийняти та оплатити товар - скраплений газ БТ виробництва Кременчуцького НПЗ в кількості 100 тон за зазначеними реквізитами та на умовах, обумовлених в даному додатку. Ціна за одну метричну тону з врахуванням ПДВ, наливу та з/д тарифу складає 2355,00 грн.
Згідно пункту 1.6. додаткової угоди №3 встановлено строк оплати на протязі 5 банківських днів з дати відвантаження згідно повідомлення постачальника. Датою сплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п.1.8. угоди строк поставки - квітень 2007 р.
Як вбачається з матеріалів справи, поставка скрапленого газу на виконання умов договору поставки скрапленого газу №21/12-ГЛ від 19.12.2006 р. та додаткової угоди №3 від 12.04.2007 р., здійснювалася шляхом залізничного перевезення.
Так, 17 квітня 2007 року на адресу ВАТ "Вінницягаз" було здійснено поставку двох вагоно-цистерн з га зом скрапленим БТ №57477309 та №57473977.
При прий нятті залізницею до перевезення вищевказаних вагоно-цистерн одержувачу ВАТ "Вінницягаз" було зазначено ж.д. реквізити, погоджені сторонами у додатковій угоді №3 від 12.04.2007 р. При цьому, поставка відбулась, як і було погоджено у додатковій угоді в квітні 2007 року.
Поставка газу скрапленого здійснювалась АТ "Укртатнафта" (товарний оператор ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта") - ПП "Трансоіл" - ТОВ "Екопромресурс" ВАТ "Вінницягаз".
Так, між ТОВ "Екопромресурс" було укладено з ПП "Трансоіл" генеральний договір №01-10/07 від 10.01.2007р., згідно з яким позивачу було передано 17.04.2007р. дві вагоно-цистерни з газом скрапленим №57477309 та №57473977 з призначенням до станції Вінниця, що підтверджується актом прийому-передачі №50 від 17.04.2007 р. (а.с.132-137,138, т.1).
Згідно п.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 (якими встановлено особливості оформлення перевізних документів на перевезення вантажів маршрутами або групами вагонів форми ГУ-29-Б , що має місце в даному випадку), до комплекту перевізних документів входять: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу до перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Факт відвантаження товару підтверджується матеріалами справи, зокрема, відвантажувальною відомістю від 17.04.2007 р. та двома квитанціями про приймання вантажу від 17.04.2007 р.
Слід зазначити, що належним чином засвідчені копії вказаних документів долучені до матеріалів справи апеляційним господарським судом за клопотанням позивача по справі (вих. №125/н від 10.11.2008 р.). У письмовому клопотанні позивачем було повідомлено, що названі оригінали документів не могли бути подані до суду першої інстанції з поважних причин. В обґрунтування позивачем надано, зокрема, засвідчену копію листа №84/06 від 26.06.2008 р., адресованого ПП "Трансоіл" з проханням направити засвідчені копії відвантажувальної відомості та квитанцій про приймання вантажу від 17.04.2007 р. для надання господарському суду Вінницької області у матеріали даної справи на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2008 р.; а також супровідний лист, направлений у відповідь за вих.№07-04 від 04.07.2008 р. З даних документів вбачається, що засвідчені копії відвантажувальної відомості та квитанцій про приймання вантажу були отримані позивачем вже після прийняття рішення у справі місцевим господарським судом (02.07.2008 р.).
Водночас, відповідачем також не надано ні місцевому господарському суду, ні апеляційному господарському суду витребувані докази, хоча, відповідно до Правил оформлення перевізних документів, відповідач, як безпосередній кінцевий одержувач вагоно-цистерн №57477309 та №57473977 повинен мати відповідні екземпляри оригіналів залізнодорожніх документів - накладної та дорожньої відомості.
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.
Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
При цьому, судовою колегією приймається до уваги наведене у п.9 Роз"яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/366 від 28.03.2002 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", а саме: додаткові докази, подані стороною в обґрунтування її відзиву на апеляційну скаргу, приймаються і розглядаються апеляційним судом без обмежень, встановлених статтею 101 ГПК України.
За таких обставин, факт поставки 17.04.2007 р. відповідачу скрапленого газу у вагоно-цистернах №57477309 та №57473977, тобто, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопромресурс" умов договору поставки скрапленого газу №21/12-ГЛ від 19.12.2006 р. та додаткової угоди №3 від 12.04.2007 р. до даного договору є підтвердженим; доводи скаржника з даного приводу не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов п.2.5. договору поставки позивачем було складено та направлено ВАТ "Вінницягаз" оригінали наступних документів: акт №3 від 17.04.2007р. приймання-передачі товару, рахунок-фактура №СФ-0000018 від 17.04.2007р., видаткова накладна №РН-0000014 від 17.04.2007 р., податкова накладна №4 від 17.04.2007 р. із супровідним листом (а.с.48, т.1).
Направлення відповідачу даного пакету документів підтверджується наявною в матеріалах справи засвідченою копією квитанції (фіскальний чек) від 19.04.2007 р., що видана поштовим відділенням (а.с.49, т.1).
Щодо заперечень даної обставини скаржником та його твердження, що належним доказом відправлення документів є лише бланк опису вкладення слід зазначити наступне.
Розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення відповідно до пункту 36 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. №1155, може вважатися належним доказом прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові.
При цьому, згідно з пунктом 78 названих Правил листи, бандеролі і посилки приймаються з таким описом лише за бажанням відправника, тобто відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.
Отже, даний чек є встановленим документом відповідно до п.36 Правил надання послуг поштового зв’язку та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та належним доказом відповідно до ст.32 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 25.11.2003 р. та від 14.10.2003 р.
Як уже зазначалось, п.2.6. договору поставки відповідач зобов"язався у термін не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання акту прийому-передачі товару та інших документів підписати їх, завірити печаткою та по вернути позивачу другі екземпляри оригіналів рекомендованим листом. Проте, відповідачем було повернуто лише другий екземпляр видат кової накладної №РН-0000014 від 17.04.2007р. з підписом та печаткою, примірник акту №3 не було повернуто.
Разом з тим, судова колегія приймає до уваги, що відповідно до того ж п.2.6. договору, якщо у встановлений термін з боку покупця - ВАТ "Вінницягаз" не направлено підпи саний акт прийому-передачі, то даний документ вважається узгодженим сторонами та прийнятим покупцем.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.
Статтями 526, 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.
Як вже зазначалось, згідно пункту 1.6. додаткової угоди №3 встановлено строк оплати на протязі 5 банківських днів з дати відвантаження згідно повідомлення постачальника. Датою сплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, відповідач виконав свої зобов"язання по оплаті отриманого товару лише частково, сплативши 14.09.2007 р. на розрахунковий рахунок позивача 5000,00 грн.
При цьому, слід зазначити, що, перераховуючи позивачу кошти, відповідач послався в призначенні платежу рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 17.04.2007 р., виставлений позивачем за газ, відвантажений 17.04.2007 р., про що свідчить банківська виписка (а.с.66, т.1). Таким чином, частково виконавши своє зобов"язання по оплаті товару, відповідач фактично підтвердив його отримання, що, в свою чергу, також спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Звертаючись до господарського суду Вінницької області з позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопромресурс" просило стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" борг в сумі 119786,40 грн., а також пеню в сумі 25394,42 грн. та судові витрати.
У доповненні до позовної заяви (вх.№7340 від 02.07.2008 р.) позивач змінив суму позовних вимог, зменшивши суму основного боргу до 114786,40 грн. у зв"язку з частковою оплатою відповідачем боргу у розмірі 5000,00 грн. (платіжне доручення №4168 від 14.09.2007 р.). Водночас, решту позовних вимог стосовно стягнення пені та судових витрат позивач підтримав у повному обсязі.
З урахуванням вищевикладеного, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" за поставлений газ в сумі 119786,40 грн. (згідно розрахунку у видатковій накладній №РН-0000014 від 17.04.2007р. відповідно до фактич ної кількості газу скрапленого та його ціни згідно додаткової угоди №3 - 2355,00 грн. за 1 т. (п.1.7. угоди).
Тому позов у цій частині правомірно задоволено місцевим господарським судом.
Разом з тим, стосовно позовної вимоги щодо стягнення пені, судова колегія зазначає наступне.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3.5 договору поставки, у випадку порушення умов оплати, передбачених додатковою угодою до даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2% від вартості відвантаженого, але не оплаченого товару за кожний день прострочки.
Зважаючи на вказану умову договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 25394,42 грн. пені.
Проте, слід зазначити, що ухвалою господарського суду Вінницької області у справі №10/176-05 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз". Дія мораторію припиняється з припиненням провадження у справі про банкрутство.
Згідно п.23 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
Відповідно до п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
З урахуванням викладених обставин справи, наведених положень Закону, а також, враховуючи, що згідно розрахунку позивача, пеня нарахована за період з 25.04.2007 р. по 08.08.2007 р., тобто під час дії мораторію, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.
Стосовно доводів апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В даному випадку, матеріали справи містять всі вихідні дані, які є необхідними для прийняття обґрунтованого рішення по справі та правильного вирішення спору.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Також, згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Разом з тим, відповідачем не доведено обставини, на які він посилається, заперечуючи обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах чинного законодавства, а тому не є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Рішення господарського суду Вінницької області від 02.07.2008 р. у справі №7/214-07 є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 02 липня 2008 р. у справі №7/214-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця - без задоволення.
2. Справу №7/214-07 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя
судді:
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3- відповідачу
4 - в наряд