ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2008 Справа№ 37/12(38/139)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)
суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.
при секретарі судового засідання Врона С.В.
за участю прокурора: Кутузова В.О. посвідчення №187 від 28.12.07р.
представники сторін:
від позивача: Степанчук І.Ю., довіреність №7972/10/100 від 14.03.08, головний держподатінспектор;
від позивача: Матісова Г.В., довіреність №16873/М від 03.06.08, старший держподатінспектор юридичного відділу;
Від відповідача представник у судове засідання не з'явився.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську та апеляційне подання заступника прокурора м.Дніпродзержинська
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. у справі №37/12(38/139)
за позовом заступника прокурора м.Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську
до дочірнього підприємства “Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво” Державної акціонерної компанії “Укрмедпром”, м.Дніпродзержинськ
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Відділення державного казначейства у м.Дніпродзержинську
про звернення стягнення на активи в сумі 7299560, 39 грн.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2005 року заступник прокурора м.Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до дочірнього підприємства “Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво” Державної акціонерної компанії “Укрмедпром” про звернення стягнення на активи відповідача в розмірі заборгованості по бюджетній позичці на загальну суму 2000000,00 грн.
09.03.2006 року Державна податкова інспекція у м.Дніпродзержинську уточнила позовні вимоги та з посиланням на ст.24 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, статті 22, 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України просила стягнути з відповідача прострочену заборгованість за бюджетною позичкою на загальну суму 7299560,39грн. на підставі подання відділення Державного казначейства у м.Дніпродзержинську від 03.01.2006 року №2.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. по справі №37/12(38/139) (суддя Кеся Н.Б.) у позові відмовлено.
Не погоджуюсь з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, а заступник прокурора з апеляційним поданням до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в яких, з посиланням на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006р. скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов заступника прокурора м.Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р., прийнятою відповідно норм Кодексу адміністративного судочинства України, рішення господарського суду від 11.04.2006р. скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України заборгованість в сумі 2000000, 00грн., в решті позовних вимог відмовлено.
За наслідками розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.09.2008р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. у даній справі скасував, справу направлено на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2008р. справа прийнята до провадження.
Представник відповідача в судове засідання 20.11.2008р. не з'явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, письмовий відзив не надав.
Згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Процесуальні документи суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, в свідоцтві про державну реєстрацію, в Статуті, в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Від третьої особи по справі надійшло клопотання про виключення із списків як третю особу, оскільки відділення державного казначейства у м.Дніпродзержинську є відокремленим підрозділом Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області та не має статусу юридичної особи згідно довідки від 20.11.2006р. №3102 про включення до ЄДРПОУ.
Враховуючи, що будь-яких доказів правонаступництва та реорганізації не надано, станом на час виникнення спірних відносин та станом на час винесення оскаржуємого рішення суду першої інстанції третя особа мала статус юридичної особи, клопотання задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та апеляційного подання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга та апеляційне подання підлягають частковому задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2005р. господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №38/139 за позовом заступника прокурора м.Дніпродзержинська в інтересах держави в особі ДПІ у м.Дніпродзержинську до дочірнього підприємства “Дніпродзержинське дослідно-промислове фармацевтичне виробництво” Державної акціонерної компанії “Укрмедпром” про звернення стягнення на активи.
Ухвалою господарського суду від 04.08.2005р. залучено по справі в якості третьої особи на стороні позивача відділення Державного казначейства у м.Дніпродзержинську.
Ухвалою господарського суду від 23.08.2005р. на підставі п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України позов залишено без розгляду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2005р. апеляційну скаргу ДПІ у м.Дніпродзержинську задоволено, ухвалу господарського суду від 23.08.2005р. у справі №38/139 скасовано, справу передано на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.
Ухвалою господарського суду від 19.12.2005р. справі присвоєно №37/12(38/139) та призначено до розгляду.
Вказаний спір розглянуто 11.04.2006р. господарським судом першої інстанції в порядку господарського судочинства із застосуванням норм Господарського процесуального кодексу України.
Між тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України під терміном “справа адміністративної юрисдикції” слід розуміти переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п.4 ч.1 ст.17 названого Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Аналіз суб’єктивного складу та характеру правовідносин між сторонами у спорі свідчить про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, про що зазначив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.09.2008р. (т.2 а.с.56).
Згідно з п.1, абзацом першим п.6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс набирає чинності з 01 вересня 2005 року. До початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзацу 1 пункту 7 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, спір по даній справі належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Однак, господарський суд Дніпропетровської області адміністративний спір розглянув в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України , в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Наявність у справі судового рішення, ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України, вимагає від апеляційної інстанції здійснення перевірки цього рішення на відповідність нормам саме цього Кодексу, що можливе лише в господарському процесі шляхом здійснення апеляційним судом судочинства як господарським судом, а не як судом адміністративним. Зміна процесуального порядку перегляду справ в апеляційних судах законодавством не передбачена.
Відповідно до ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин прийняте господарським судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України .
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську та апеляційне подання заступника прокурора м.Дніпродзержинська задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 року по справі №37/12(38/139) скасувати.
Провадження у справі припинити.
Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області для передачі по підвідомчості до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.А. Сизько
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя А.Є. Прокопенко