ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 р. | № 05-6-23/691 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну “УФПК”, м. Київ (далі –Концерн)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.10.2006
зі справи № 05-6-23/691
за позовом Концерну
до закритого акціонерного товариства “Комгрі”, с. Красилівка Броварського району Київської області (далі –ЗАТ “Комгрі”) та
товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний фінансово-промисловий холдинг”, м. Київ (далі –Холдинг)
про установлення господарських правовідносин.
Судове засідання проведено за участю представників:
Концерну –Бєлкіна М.Л.,
ЗАТ “Комгрі” –Федоренка О.П.,
Холдингу –не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про: установлення господарських правовідносин між ЗАТ “Комгрі” і Холдингом у межах договору від 31.10.2003 № 75-153 таким чином, що обладнання, яке вичерпно перелічене у специфікації до цього договору, має поставлятися в межах ціни 603 000 грн.; установлення господарських правовідносин між названими підприємствами в межах договору від 10.11.2003 № 79-157 таким чином, що обладнання, яке вичерпно перелічене у специфікації, має поставлятися в межах ціни 819 222 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2006 (суддя Демидова А.М.) у прийнятті позовної заяви відмовлено з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України). У винесенні зазначеної ухвали суд виходив з того, що заява не підлягає розгляду в господарських судах України з огляду на таке:
- “позивач подав до господарського суду позов, який за своєю суттю не випливає із захисту порушеного права”;
- у зв’язку з цим Концерном не враховано положення частини першої статті 12 ГПК України щодо підвідомчості справ господарським судам.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Концерн просить оскаржувану ухвалу скасувати і “направити позовну заяву в Господарський суд м. Києва для розгляду по суті”. Скаргу мотивовано незгодою Концерну з висновками господарського суду, покладеними в основу відповідного судового акта.
У “поясненні по справі” ЗАТ “Комгрі” заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про їх необґрунтованість та про відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального і процесуального права, та просить цю ухвалу залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Від Холдингу відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у винесенні оскаржуваної ухвали, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Відповідно до статі 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Правосуддя здійснюється виключно судами.
Підвідомчість справ судам загальної юрисдикції визначається процесуальними законами, в тому числі господарським судам –ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 1 названого Кодексу право на звернення до господарського суду мають підприємства та організації, які звертаються за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Факт звернення Концерну до господарського суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів підтверджується поданням позову у встановленому порядку.
Господарський суд за таких обставин зобов’язаний порушити провадження зі справи, розглянути її та вирішити спір по суті з прийняттям рішення.
На стадії порушення провадження зі справи суд не має права з’ясовувати, чи насправді порушено права та охоронювані законом інтереси позивача і перевіряти правильність обрання позивачем способу судового захисту, оскільки це можливо зробити лише з дотриманням основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України) у судовому процесі за порушеною провадженням справою.
Подібну правову позицію викладено й Верховним Судом України в постанові від 15.10.2002 у справі за позовом ФК “Чорноморець” до ЗАТ “Футбольний клуб “Волинь” і громадської організації “Спортивний клуб “Волинь-1”.
Таким чином, у винесенні оскаржуваної ухвали суд припустився неправильного застосування норм матеріального права (статей 124, 129 Конституції України, статей 1, 2, пункту 1 частини першої статті 62 ГПК України), що згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України є підставою для скасування даного судового рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 11113 названого Кодексу у випадку скасування касаційною інстанцією ухвали, зокрема, про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1119 - 11111, частиною четвертою статті 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Українського фінансово-промислового концерну “УФПК” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 05.10.2006 зі справи № 05-6-23/691 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов