ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 11/280-05-8662 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства “Дельта-лоцман”, м. Миколаїв |
на постанову | від 25.07.2006 Одеського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 11/280-05-8662 Одеської області |
за позовом | Державного підприємства “Дельта-лоцман”, м. Миколаїв |
до | Чорноморського головного морського агентства “Інфлот”, м. Одеса |
про | стягнення 6 946,17 дол. США |
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – Гула О.Є.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2006 р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 р. відмовлено в позові Державного підприємства “Дельта –лоцман” до Чорноморського головного морського агентства “Інфлот” про стягнення заборгованості у розмірі 6 946,17 дол. США.
Суд мотивував своє рішення тим, що надані Державним підприємством послуги не є супутніми і допоміжними, а є послугами, пов’язаними з перевезення вантажів транзитом через територію України.
Відповідно до п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Пунктом 5.15 зазначеного Закону встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального права, а саме Кодекс торговельного мореплавства, Закон України “Про податок на додану вартість” та Закон України “Про транзит”.
Зокрема скаржник зазначає, що його послуги не відносяться до послуг пов’язаних з транзитом вантажів і тому не підлягають звільненню від нарахування ПДВ.
Крім того, судом не застосовано п. 7.4.2 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідно до якого якщо платник податку придбаває послуги, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту такого платника, а відносяться до складу валових витрат.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Державним підприємством “Дельта-лоцман” та Чорноморським головним морським агентством “Інфлот” 01.05.2004 р. укладено договір № 160/05.04-П відповідно до умов якого Державне підприємство зобов’язалося за заявками відповідача, у встановленому порядку, відповідно до діючих правил плавання у регіонах України та обов’язкових постанов відповідних портів надавати послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден при проходженні їх водними шляхами в зоні відповідальності Державного підприємства, а відповідач зобов’язався провести розрахунки за надані послуги.
У розділі 4 “Порядок розрахунків” сторони передбачили, що порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори та тарифи. Витрати за перерахування коштів відноситься на рахунок агента –відповідача у справі. Оплата проводиться агентом відповідно до рахунків, що виставляються позивачем, які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями Регіональної служби регулювання рухом суден.
Відповідно до умов договору на агента покладена фінансова та майнова відповідальність перед Державним підприємством “Дельта-лоцман”.
На виконання зазначеного договору на підставі заявки поданої Чорноморським головним морським агентством “Інфлот”, позивач надав судну “IRAN SARVESTAN” (прапор Ірану) послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден.
Рахунки Державного підприємства “Дельта-лоцман” на оплату вартості наданих послуг відповідачем оплачені частково, борг відповідача складає 6 946,17 дол. США.
Не сплата виставлених рахунків у повному обсязі за надані послуги стали підставою звернення позивача до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден не звільняються від сплати ПДВ.
Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлені види цільових портових зборів та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Відповідно до ст. ст. 106, 115 вище вказаного Кодексу із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, а також із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, також справляється збір порядок справляння і розмір яких встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214 із змінами затверджені збори і плати за послуги, що надаються судам у морських торговельних портах України та встановлено лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання руху суден, швартовий збір, плата за роботу буксирів при швартових операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги.
Нарахування позивачем –Державним підприємством “Дельта-лоцман” зборів та плат за послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден здійснено у відповідності до затверджених ставок, зборів та плат, з нарахуванням на вартість цих послуг податку на додану вартість.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що переміщення нафти через територію і порти України, саме в режимі транзиту підтверджується митними деклараціями, а також дорученнями ТОВ “Вібо –Транс” (експедитор вантажу). МНТ “Південний” забезпечити поставку до причалу МНТ “Південний” і навантажити танкер “ IRAN SARVESTAN” нафтою сирою виробника ВАТ “ Юганскнефтегаз”, вантажними маніфестами т/х “IRAN SARVESTAN”.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України “Про транзит вантажів ” транзитні послуги (роботи) –це безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.
Згідно частини 6 ст. 1 Закону України “Про транзит вантажів” учасники транзиту - це вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Таким чином, оскільки позивач відноситься до інших учасників транзиту, а надані відповідачем послуги сприяли переміщенню зазначеного вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані послуги з лоцманського проведення та регулювань руху суден є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем.
Згідно частини 3 п.п. 6.2.4 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Пунктом 5.15 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Суд першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що спірні послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті судового рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Суд попередніх інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Одеським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2006 у справі № 11/280-05-8662 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська