ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

22 листопада 2006 р.

№ 9/122

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Полякова Б.М.- головуючого

 

Разводової С.С. (доповідач)

 

Ткаченко Н.Г.

 

розглянувши   касаційну скаргу

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року

 

у справі

№ 9/122 господарського суду Кіровоградської області

 

за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

 

до	-          Суб'єкта підприємницької діяльності -арбітражного керуючого  ОСОБА_2; -          Колективного сільськогосподарського підприємства "Україна"; -          Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3

 

про	відшкодування майнової шкоди на суму 184 548,80 грн.

За участю представників сторін

від позивача       ОСОБА_1п-т,

від відповідачів ОСОБА_4 дов-ті

 

                                                       ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2006 року у справі № 9/122 (суддя Жак В.В.) позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 до суб'єкта підприємницької діяльності -арбітражного керуючого ОСОБА_2 про стягнення 134 440 грн. збитків задоволені, в решті позову відмовлено. В позові до колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 відмовлено  на підставі  ст. 1166, ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року зазначене рішення змінене, резолютивну частину викладено в наступній редакції: "Стягнути з колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 збитки в сумі 131 440 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 936,11 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 84,03 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 на користь держави неповністю сплачене державне мито в сумі 1313,48 грн. та на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита за перегляд справи в апеляційному порядку в сумі 265,55 грн." на підставі ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

 

Не погоджуючись із постановою господарського суду апеляційної інстанції, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернувся до  Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.08.2006 року залишити без змін, посилаючись на порушення та невірне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 49, 216, 219 Господарського кодексу України. ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

 

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судом  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

 

      Як видно з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою місцевого господарського суду від 01.06.2004 року по справі № 14/176 КСП "Україна" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_2  Провадження по справі на теперішній час не закінчено.

           

   Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражним керуючим (розпорядником майна,  керуючим санацією,  ліквідатором) може бути призначено фізичну особу -  суб'єкта  підприємницької  діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту,  володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Частиною 1 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

 

              Суди попередніх інстанції зазначили, що арбітражний керуючий ОСОБА_2 при здійсненні повноважень ліквідатора КСП "Україна" виконує повноваження керівника КСП "Україна".

            Господарські суди встановили, що 22.03.2005 року на зборах комітету кредиторів було прийнято рішення про оприбуткування на баланс КСП "Україна" водогону в селах Соколівське, Черняховка, Новопавлівка та проведення його демонтажу.

        На виконання зазначеного рішення між КСП "Україна" в особі ліквідатора ОСОБА_2(замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір, за яким виконавець зобов'язався здійснити демонтаж водогону, який подавав воду на поля поливу для зрошувальної системи в с. Новопавлівка довжиною 1000 м.

 

          Суд апеляційної інстанції встановив, що роботи по демонтажу водогону були проведені на земельній ділянці 5 поля 2 сівозміни Соколовської сільської ради, яку орендував СПД  ОСОБА_1  у власників земельних паїв. Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.03.2005 року видно, що ОСОБА_2 розпочав демонтаж трубопроводу, який проходить через 5 поле 2 сівозміни, в ході демонтажних робіт було порушено верхній родючий шар грунту, роботи проводились без спеціального дозволу, який передбачений Земельним кодексом України та затверджений наказом Держкомзему України № 1 ВІД 04.01.2005 року, а також без погодження з власниками земельних часток(паїв).         

З матеріалів справи видно, що на підставі вказаного акту перевірки було складено адміністративний протокол про порушення ОСОБА_2 ст.  54 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Постановою заступника начальника Кіровоградського районного відділу земельних ресурсів від 04.04.2005 року ОСОБА_2 був притягнений  до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 153 грн. За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на вказану постанову Кіровський районний суду м. Кіровограда 17.06.2005 року  прийняв рішення, яким постанову від 04.04.2005 року про накладення адміністративного штрафу скасовано.

 

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали господарського суду прокурор Кіровоградського району  повідомив, що арбітражним керуючим ОСОБА_2 та приватним підприємцем  ОСОБА_3 на підставі рішення комітету кредиторів КСП "Україна" від 22.03.2005 року було демонтовано та реалізовано труби зрошувальної меліоративної системи на загальну суму 60 189,56 грн., яка є комунальною власністю Соколівської сільської ради.

          Крім того, прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу злочину.

 

          Таким чином суд апеляційної інстанції вірно вказав, що висновок місцевого господарського суду щодо вини ОСОБА_2 в демонтажі труб водогону на земельній ділянці, яку орендував СПД -ОСОБА_5, не відповідає матеріалам справи, оскільки той діяв на підставі рішення комітету кредиторів  та в інтересах КСП "Україна", тому, враховуючи, що демонтаж труб здійснено на підставі договору  від 22.03.2005 року, укладеного між КСП "Україна" та ПП ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог  до ОСОБА_2 слід відмовити.   

          Згідно акту комісії Кіровоградської райдержадміністрації від 25.08.2004 року в результаті демонтажу труб водогону СПД -ОСОБА_5 як орендарю спричинені збитки в сумі 131 440 грн.

 

          Статтею 1166 Цивільного кодексу України, ст.. 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

 

          Суд попередньої інстанції підставно зазначив, що суд першої інстанції вірно вказав в мотивувальній частині рішення щодо необхідності стягнення спричинених позивачеві збитків в сумі 131 440 грн. Разом з тим в резолютивній частині суд помилково визначив для стягнення 134 440 грн., а тому рішення в цій частині підлягає зміні.

          Крім цього апеляційна інстанція обґрунтовано погодилася з твердженням місцевого господарського суду, що на підставі ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року, слід відмовити в задоволенні збитків, завданих внаслідок погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок, оскільки витрати на поліпшення родючості землі не відбулися.

          Суд першої інстанції правомірно посилався на ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, відмовляючи в позові до приватного підприємця ОСОБА_3

          Суд попередньої інстанції правильно звернув увагу, що місцевий господарський суд не вирішив питання щодо стягнення судових витрат, які відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. 

 

          За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року необхідно залишити без змін.

 

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.   111⁵ , 111⁷,  111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України, -

 

ПОСТАНОВИВ :

 

          1.Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

          2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2006 року залишити без змін.

 

Головуючий                                                                      Б.М. Поляков

 

Судді                                                                             С.С. Разводова

 

                                                                                          Н.Г. Ткаченко