ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 р. | № 12/348 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Дерепи В.І., |
суддів : | Грека Б.М.,Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | приватного підприємства “Сінкро” |
на рішення та постанову | господарського суду Донецької області від 08 вересня 2005 р. Донецького апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 р. |
у справі | № 12/348 |
за позовом | приватного підприємства “Сінкро” |
до | товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” |
про | про звільнення нежилого приміщення |
та за зустрічним позовом до про | товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” приватного підприємства “Сінкро” визнання недійсними договорів купівлі-продажу |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
позивача | Зеленський А.А. |
відповідача | не з’явився |
ВСТАНОВИВ:
У травні 2002 р. приватне підприємство “Сінкро” пред’явило в суді позов до ТОВ “Валентина” про стягнення 10006 грн.05 коп. збитків та звільнення нежилого приміщення.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги, відмовившись від вимог про стягнення збитків (а.с. 133, т.1).
Відповідач 18.06.2002 р. пред’явив зустрічний позов про визнання договорів купівлі-продажу нежилих приміщень від 05.07.2000 р. та від 18.02.2002 р. № 2 недійсними, посилаючись на те, що внаслідок їх укладення зменшено статутний фонд товариства, оскільки спірні нежилі приміщення входили до статутного фонду ТОВ “Валентина”, тобто договори купівлі-продажу були укладені з порушенням вимог законодавства, зокрема, вимог Закону України “Про господарські товариства”, Статуту і Установчого договору ТОВ “Валентина”, згідно яких рішення про зменшення статутного фонду може бути прийняте лише загальними зборами учасників товариства і не входить до компетенції виконавчого органу товариства, в даному випадку директора товариства (а.с.51, т.1).
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2002 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 29.04.2003 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2004 р., позов приватного підприємства “Сінкро” задоволено. Зобов’язано ТОВ “Валентина” звільнити приміщення, розташовані за адресою вул. Лепорського, 7 в м.Маріуполі.
В зустрічному позові відмовлено.
27.08.2005 р. відповідач ТОВ “Валентина” звернулося з заявою про перегляд рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2002 р. за нововиявленими обставинами, зазначаючи такими наявність згоди податкового органу на реалізацію тільки частини приміщень, заниження вартості проданих приміщень, скасування протоколів загальних зборів учасників товариства місцевим судом, укладення угоди під впливом помилки.
Рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.2005 р. (суддя Склярук О.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. (головуючий –Діброва Г.І., судді –Дзюба О.М., Стойка О.В.), заяву про перегляд рішення задоволено.
Рішення у справі частково змінено.
Позов ПП “Сінкро” до ТОВ “Валентина” про звільнення приміщень задоволено частково.
Зобов’язано ТОВ “Валентина” звільнити приміщення другого та третього поверхів загальною площею 598,1 м2.
В позовних вимогах щодо звільнення ТОВ “Валентина” приміщень 878,1 м2 , а саме: нежилих приміщень першого поверху літера А-3 площею 489,7 м2 та підвал літера А-П 59 м2, складські приміщення літера Ж-1 площею 36,5 м2, №8 –41,1 м2, літера Б-1 №10 30,5 м2, №11-32,6 м2, № 12 –62 м2, літера З-1 №13 –63,6 м2, №14 –20,9 м2, літера Д-1 - №15 –17,1 м2, літера В-1- №20- 27,2 м2 відмовити.
Зустрічний позов ТОВ “Валентина” до ПП “Сінкро” про визнання недійсними договорів купівлі-продажу № 2 від 18.02.2002 р. та від 05.07.2000 р. задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №2 від 18.02.2002 р.
У визнанні недійсним договору купівлі –продажу від 05.07.2000 р відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі рішення та постанову та відмовити у задоволенні заяви ТОВ “Валентина” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2002 р., залишивши останнє в силі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач ТОВ "Валентина" просить залишити її без задоволення, а постановлені за результатами перегляду рішення за нововиявленими обставинами судові рішення – без змін.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Як вказано у пункті 5 постанови Пленумом Верховного Суду України "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" від 27.02.1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Аналогічне роз'яснення міститься у пункту 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 року за №04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1.3 цього ж роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.
Змінюючи рішення від 02.10.2002 р. за нововиявленими обставинами та визнаючи договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.02.2002 р. № 2 недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР у зв’язку з його невідповідністю закону (п.8.6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), суд виходив з того, що нововиявленою обставиною є те, що на час укладення вказаного договору майно ТОВ “Валентина” знаходилось у податковій заставі і згідно дозволу податкового керуючого від 18.02.2002 р. було дозволено продати лише 489,7 м2 крамниці і 77,6 м2 складу загальною вартістю 28 590 грн., проте сторони уклали договір на продаж за вказаною ціною нежилого приміщення площею 878,1 м2.
При цьому суд виходив з того, що про вказані нововиявлені обставини відповідачу стало під час розгляду кримінальної справи, порушеної проти керівника ПП “Сінкро” Зеленського А.А.
З такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Проте, такі висновки судів не грунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.
Зокрема, дозвіл податкового керуючого від 18.02.2002 р. про згоду на продаж 567,3 м2 приміщення відповідача містився в матеріалах справи при її первісному розгляді, в якому відповідач брав участь, (а.с.10, т.1) і, частково змінюючи рішення від 02.10.2002 р., суд не зазначив доводів, з яких він виходив, вважаючи, що про зазначений дозвіл відповідач дізнався лише після порушення кримінальної справи проти Зеленського А.А., вирок щодо якого судом до теперішнього часу не постановлений.
Також судом не наведені мотиви, з яких він виходив, визнаючи договір від 18.02.2002 р. №2 недійсним повністю, враховуючи, що з 878,1 м2, проданих за цим договором, дозвіл на продаж 567,8 м2 був наданий податковим органом.
Відповідно до ст.22 ГПК України визначення підстав позову є виключним правом позивача.
Серед підстав визнання угод недійсними, викладених у зустрічному позові відповідача (а.с.51-54, т.1), така підстава для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.02.2002 р. №2, як укладення його без дозволу податкового органу не вказана, тому зазначення цієї обставини як нововиявленої є помилковим, оскільки вона є новою підставою визнання договору недійсним.
За таких обставин, постановлені в результаті розгляду заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 02.10.2002 р., рішення та постанова підлягають скасуванню, а рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2002 р. –залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 , 112,114 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Сінкро” задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 08 вересня 2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 вересня 2006 р. в справі за № 12/348 скасувати.
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Валентина” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2002 р. у справі № 12/348 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 02 жовтня 2002 р. у справі № 12/348 –без змін.
Головуючий В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Л.В. Стратієнко