01.10.2013
Єдиний унікальний №408/974/13-к
Провадження №1-КП/408/68/13
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
с.Біловодськ 1 жовтня 2013 року
Біловодський районний суд Луганської області в складі:
головуючого : судді Рукаса М.С.,
за участю:
секретаря Мірошнік Г.Г.,
прокурора Окопного С.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засідання у залі суду с.Біловодськ кримінальне провадження № 12013030430000386 відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, пров.Колхозний, 3, Луганської області, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, не військовозобов’язаного, не одруженого, не працюючого, раніше засудженого 31.10.2005 року по ч.2 ст.289 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст.75 КК України, від відбуття покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки; 24.10.2012 року засуджений по ч.1 ст.185 КК України до покарання у вигляді громадських робіт у кількості 150 годин,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
24 жовтня 2012 року ОСОБА_1 був засуджений Біловодським районним судом Луганської області за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України до 150 годин громадських робіт.
9 листопада 2012 року до кримінально-виконавчої інспекції Біловодського району з Біловодського районного суду надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 для виконання.
29 листопада 2012 року засуджений ОСОБА_1 був доставлений приводом до КВІ Біловодського району, де йому були роз’ясненні порядок та умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, було винесено направлення для відбування призначеного судом покарання за місцем його проживання в Біловодській селищній раді з 03.12.2012 року.
3 грудня 2012 року ОСОБА_1 приступив до відбування громадських робіт.
З 03.12.2012 року по 15.03.2012 року, ОСОБА_1, маючи умисел на ухилення від відбування громадських робіт, не реагуя на зауваження у вигляді письмових попе6реджень КВІ Біловодського району про кримінальну відповідальністю за ухилення від відбуття громадських робіт за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, систематично, безпідставно здійснював прогули, не виконував покладені на нього роботи, згідно графіка Біловодської селищної ради.
Внаслідок ухилення від відбуття громадських робіт в період часу з 03.12.2012 року по червень 2013 року, ОСОБА_1 із призначених до відпрацювання 150 годин громадських робіт, не відпрацював 66 годин.
31 липня 2013 року між старшим прокурором прокуратури Біловодського району Луганської області ОСОБА_2, якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження керівника прокуратури у кримінальному провадженні № 12013030430000386, та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 за ст.398 ч.2 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме у вигляді арешту строком на 1 місяць.
Розглядаючи в порядку ст.314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просить вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.389 ч.2 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст.12 КК України є невеликої тяжкості злочин, від якого потерпілих немає.
Вислухавши сторони кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.
За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями вчинив злочин, що виразився в ухиленні від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а тому кваліфікація його дій за частиною 2 статті 389 КК України, є вірною.
Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури Біловодського району Луганської області ОСОБА_2, та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
Разом з тим, враховуючи що ОСОБА_1 скоїв новий злочин у період відбуття покарання за раніше скоєний злочин, за який його засуджено 24 жовтня 2012 року Біловодським районним судом Луганської області, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати статтю 71 КК України.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Керуючись ст.ст. 100, 314, 373, 374, 394, 475 КПК України, суд,
З А С У Д И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 липня 2013 року між старшим прокурором прокуратури Біловодського району Луганської області ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12013030430000386.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 389 КК України, та призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць.
На підставі статті 71 КК України, з застосуванням статті 72 КК України за правилами якої одному дню арешту відповідають вісім годин громадських робіт, до призначеного покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2012 року, приєднати 7 днів арешту і остаточно призначити покарання у вигляді одного місяця і сім днів арешту, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених частиною 4 статті 394 КПК України, а саме обвинувачем: з підстав призначення судом покарання , суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;невиконання судом вимог, встановлених частиною 4, 6, 7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз’яснення наслідків укладення угоди;
прокурором виключно з підстав:призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, у якому згідно з частиною 4 статті 469 КПК України угода не може бути укладена, або обома сторонами угоди до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий:
суддя М.С. Рукас