ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. | № 22-6/355-05-11710 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р.
у справі №22-6/355-05-11710 господарського суду Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Він”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
“Виноробний завод “Янтарний”
про розірвання договору купівлі-продажу
та за
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю.
“Виноробний завод “Янтарний”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Він”
про стягнення 42 397,10грн.
за участю представників:
ТОВ “Бізнес Він” –Шевченко О.П.;
ТОВ “Виноробний завод “Янтарний” - не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Бізнес Він” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та просило суд розірвати договір №1 від 19.06.2004р., укладений між ним та відповідачем у справі –Товариством з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний”.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору. Так, позивач вказує, що передане на виконання вищевказаного договору обладнання за якістю не відповідає встановленим вимогам, у зв’язку з чим не може використовуватись за цільовим призначенням; відповідачем не передано документацію на таке обладнання (а.с.3-4).
Відповідач у справі – ТОВ “Виноробний завод “Янтарний” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що обладнання відповідної якості та документи, необхідні для використання та експлуатації, передані позивачу на складі. При цьому, демонтаж обладнання та його перевезення до місця поставки виконувались представниками позивача без участі відповідача згідно з умовами договору (а.с.34-36).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, відповідач для спільного розгляду з первісним подав зустрічний позов про стягнення з позивача –ТОВ “Бізнес Він” 20 500грн. основної заборгованості, 15 053,85грн. пені, 5533,50грн. збитків від інфляції, 1 309,75грн. в рахунок трьох відсотків річних.
Вимоги відповідача обґрунтовані не виконанням позивачем взятих на себе зобов’язань щодо здійснення оплати за проданий товар (а.с.55-57).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2006р. зустрічний позов прийнято для спільного його розгляду з первісним (а.с.86).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2006р. первісний позов залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України (а.с.88).
Залишаючи первісний позов без розгляду, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач в судове засідання не з’явився та не надав витребуваних судом документів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.02.2006р. зустрічний позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 20 500грн. основної заборгованості, 15 053,85грн. пені, 5 533,50грн. збитків від інфляції, 1 309,75грн. в рахунок трьох процентів річних (а.с.89-90).
Прийняте судом першої інстанції рішення мотивовано тим, що:
- ТОВ “Бізнес Він” не виконало взятих на себе зобов’язань в установлений строк щодо сплати коштів за обладнання, що є об’єктом купівлі-продажу за умовами договору № 1 від 29.07.2004р., допустивши заборгованість у розмірі 20 500грн.;
- невиконання взятого на себе грошового зобов’язання ТОВ “Бізнес Він” надає право ТОВ “Виноробний завод “Янтарний” вимагати відшкодування збитків від інфляції та сплати процентів;
- договором передбачена відповідальність за порушення строків здійснення оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
03.03.2006р. Одеським апеляційним господарським судом порушено апеляційне провадження за скаргами ТОВ “Бізнес Він” на ухвалу та рішення від 13.02.2006р., прийняті господарським судом Одеської області.
За результатами перегляду в апеляційному порядку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р. ухвалу господарського суду Одеської області від 13.02.2006р. скасовано, а справу в частині первісного позову передано на розгляд до суду першої інстанції; апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2006р. у цій справі зупинено (а.с.142-147).
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2006р. у позові ТОВ “Бізнес Він” щодо розірвання договору купівлі-продажу №1 від 29.06.2004р. відмовлено (а.с.164-165).
Заявлені позивачем вимоги визнані судом першої інстанції необґрунтованими з огляду на те, що позивач не довів поставку йому обладнання неналежної якості. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що:
- демонтаж те перевезення обладнання здійснювались позивачем без участі відповідача; монтаж обладнання здійснений лише через 7 місяців після його передачі;
- позивач не надав доказів забезпечення схоронності обладнання та виключення можливості його розкрадання, розтрати, втрати та пошкоджень і звернувся з претензіями щодо якості обладнання лише 12.11.2005р.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006р. скасовано, а позов задоволено. Відповідно до рішення суду договір купівлі-продажу №1 від 19.06.2004р., укладений між ТОВ “Бізнес Вин” та ТОВ “Виноробний завод “Янтарний”, розірвано (а.с.281-285).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів передачі позивачу експлуатаційної документації на обладнання, що є істотним порушенням умов договору і надає позивачу право відмовитись від договору.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ “Виноробний завод “Янтарний” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006р.
Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст.ст.526, 662,651 ЦК України.
ТОВ “Бізнес Він” у відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 29.07.2004р. між сторонами - ТОВ “Виноробний завод “Янтарний” та ТОВ “Бізнес Він” укладено договір купівлі-продажу №1, предметом якого є купівля-продаж обладнання для розливу тихих вин (лінія розливу тихих вин).
Умовами договору передбачено, що обладнання забезпечує повний цикл виробництва, розливу та випуску виноробної продукції в пляшках, які готові до реалізації на товарних ринках в Україні та за кордоном.
Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.
Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Предметом спору у даній справі є розірвання вищевказаного договору з підстав невиконання відповідачем зобов’язання щодо передачі документів, необхідних для використання та експлуатації обладнання, а також невідповідності обладнання вимогам щодо якості.
Судами правильно визначено, що укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
За умовами вищевказаного договору, відповідач взяв на себе зобов’язання поставити та передати у власність позивача обладнання, а останній –прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором.
Судами встановлено, що ТОВ “Виноробний завод “Янтарний” передав, а ТОВ “Бізнес Він” прийняв вищезазначене договором обладнання, про що сторонами підписано акт прийому-передачі від 05.08.2004р.
Враховуючи, що в акті не вказано про передачу технічної документації на обладнання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем порушено умови договору.
Так, п.3.6 договору передбачено, що одночасно з передачею обладнання відповідач зобов’язаний передати документи, необхідні для використання та експлуатації обладнання за цільовим призначенням, а також передбачені законодавством України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
В силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором передбачено, що поставка обладнання здійснюється протягом 5 календарних днів з дня здійснення позивачем першого платежу у розмірі 81 500грн. (п.3.1 договору). При цьому, сторонами передбачено, що приймання та передача обладнання здійснюється в пункті відвантаження у порядку, визначеному діючим законодавством України з оформленням акта прийому-передачі; обладнання вважається переданим покупцю з моменту фактичної передачі та передачі документів на обладнання, зазначених у п.3.6. договору (п.3,4,1 договору).
Враховуючи, що обладнання, яке є об’єктом купівлі-продажу за умовами договору, вважається поставленим в момент його фактичної передачі та передачі документів, що визначено сторонами у договорі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано, визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт передачі таких документів підтверджується актом, який підписано сторонами без заперечень.
Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень відповідачем зобов’язань за договором, оскільки такого висновку суд дійшов неповно з’ясувавши обставини справи, які підлягали встановленню.
Зокрема, підставою заявленого позову є порушення відповідачем умов договору щодо якості поставленого обладнання.
В силу чч.1,4 ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу; якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Договором сторони за взаємною згодою визначили, що продавець гарантує якість обладнання, яке повинно відповідати діючим ГОСТам, ТУ, державним стандартам, нормам для даного виду обладнання, у т.ч. вимогам, необхідним для проведення атестації виробництва позивача у складі, до якого ввійде обладнання (п.4.1 договору). Також, договором встановлено, що відповідач гарантує, що обладнання придатне для мети з якою набувається позивачем і якість обладнання забезпечує його цільове використання згідно п.3.1. договору (п.4.2 договору).
Відповідно до ч.1 ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Відхиляючи підстави позову, суд першої інстанції зазначив про те, що обладнання відповідало вимогам щодо якості на момент його передачі. Однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов неповно з’ясувавши всі обставини справи та не врахував, що певні недоліки можуть бути виявлені в момент, який не співпадає з моментом передачі, однак, це ще не означає, що вони не існували в момент передачі.
Так, в силу ст.679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Отже, для вирішення спору у даній справі за первісним позовом, суду необхідно було встановити: чи відповідає обладнання якості, визначеній сторонами у договорі; якщо не відповідає –з’ясувати, чи існували відповідні недоліки до моменту передачі товару.
Обґрунтовуючи вимоги заявленого позову, позивач , зокрема, вказував на те, що недоліки обладнання виявлені під час налагодження ПП “Група компанія “Піщемаш” та використання обладнання у березні 2005р. і викладені у акті. Зазначений акт відхилений судом першої інстанції як доказ наявності недоліків у проданому обладнанні, оскільки воно до його монтажу знаходилось у позивача більше 7 місяців і відповідач не надав доказів прийняття ним заходів, які виключають розкрадання, розтрату, втрату та пошкодження обладнання. Разом з тим, такий висновок є хибним, оскільки суд не встановив чи є виявлені недоліки наслідком саме розкрадання або втрати певних деталей обладнання, пошкодження обладнання тощо.
Для з’ясування вищевказаних обставин, суд першої інстанції не був позбавлений можливості призначити в порядку, встановленому ст.41 ГПК України, судову експертизу.
Клопотання щодо призначення судової експертизи подавалось позивачем під час вирішення спору у даній справі по суті, однак, відхилено судом першої інстанції, що вбачається з протоколу судового засідання від 21.06.2006р. Разом з тим, мотиви відхилення такого клопотання судом у рішенні не наведені.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав і обов’язків сторін.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до неповного з’ясування обставин справи, і які не виправлені апеляційною інстанцією, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноробний завод “Янтарний” задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2006р. та рішення господарського суду Одеської області від 21.06.2006р. у справі №22-6/355-05-11710 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.