ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

13 грудня 2006 р.

№ 5/16-14/45/18-04/15

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий ),

Черкащенка М.М., Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Підприємство АБРИС” на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. у справі за позовом Національного банку України до Акціонерного товариства закритого типу “Підприємство АБРИС” про стягнення сум

Заслухавши  пояснення  представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

Рішенням Вищого арбітражного суду України  від 27.04.2000р. було стягнуто з АТЗТ “Підприємство АБРИС” на користь Національного банку України 4842458,43 грн. боргу і на виконання даного рішення було видано наказ.

Позивач звернувся до арбітражного суду з заявою №46008/016 від 19.02.2001р. про зміну способу виконання зазначеного рішення і звернення стягнення на майно боржника, обґрунтовуючи її відсутністю у боржника грошових коштів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останньою ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2006р. (суддя Рябцева О.О.) розгляд заяви Національного банку України про зміну способу виконання рішення Вищого арбітражного суду України  від 27.04.2000р. було відкладено на 04.09.2006р. на 15 год. 00 хв.

АТЗТ “Підприємство АБРИС” оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. (судді Поліщук В.Ю. –головуючий, Лобань О.І., Ткаченко Б.О.) було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги АТЗТ “Підприємство АБРИС” на ухвалу господарського суду Київської області від 17.08.2006р.

У касаційній скарзі АТЗТ “Підприємство АБРИС” просить скасувати ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. і передати справу для розгляду в апеляційній інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Припис статті 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

За приписом частини 1 статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені у апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Стаття 77 ГПК України, на підставі якої приймалась ухвала судом першої інстанції, не містить вказівок про можливість її оскарження.

Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до підставного висновку, що ухвала місцевого господарського суду, оскарження якої не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, не може бути предметом апеляційного перегляду.

Посилання в касаційній скарзі на те, що у складі колегії суддів, які постановлювали ухвалу, яка  є предметом касаційного оскарження, входив суддя, постанова за участю якого скасовувалась у даній справі, то судова колегія виходить з того, що це не є безумовною підставою для скасування оспореної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь в розгляді справи не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участі.

Разом з тим процесуальна стадія прийняття або повернення апеляційної скарги, у контексті ст.ст. 97, 98 ГПК України, вирішується без виходу в судове засідання, без повідомлення сторін та прокурора, що беруть участь у справі, як і перевірка її здійснюється лише на предмет дотримання при її подачі вимог Господарського процесуального кодексу України, а тому зазначена стадія судового процесу не є розглядом справи у розумінні змісту наведеної норми процесуального закону.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11113 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Підприємство АБРИС” залишити без задоволення, а ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.10.2006р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              М.Черкащенко

                                        

                                                                                              П.Гончарук