Справа №10058 Головуючий у 1 інстанції Кудіна А.С.
Категорія 21__________________________________ Доповідач Лук"янова С.В.___________
РІШЕННЯ Іменем України
14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М. судців Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 28 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний
суд
встановив:
В серпні 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, в обгрунтування якого вказав, що 28 років 10 місяців він працював у вугільній промисловості, із яких 26 років 10 місяців - у шкідливих умовах праці на підземних роботах. В 2006 році у нього було встановлене професійне захворювання: попереко-крижева радікулопатія. 30 червня 2006 року було складено акт розслідування вказаного професійного захворювання. Висновком МСЕК від 11 липня 2006 року його визнано інвалідом 3 групи і встановлена втрата 40% професійної працездатності безстроково через вказане професійне захворювання. Відповідач відшкодовує йому матеріальну шкоду. Професійним захворюванням йому спричинена і моральна шкода, яка полягає в тому, що він відчував і постійно відчуває фізичний біль, у зв'язку з цим потребує постійного лікування; йому важко пересуватися; за станом здоров"я він не може довго ходити, постійний фізичний біль спричиняє йому тяжкі страждання. Він не може вести звичний спосіб життя, доводиться прикладати значних зусиль для організації свого життя. Спричинену йому професійним захворюванням моральну шкоду він оцінив у 40 тисяч гривень і цю суму просив стягнути з відповідача на свою користь (а.с.2-3).
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 28 вересня 2006 року вказаний позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 18 тисяч гривень і 150 грн. - витрати на правову допомогу. Цим рішенням встановлено, що висновком МСЕК від 11 липня 2006 року позивачу встановлена 3 група інвалідності через професійне захворювання і втрата позивачем 40% професійної працездатності безстроково. Внаслідок професійного захворювання позивач переніс моральні страждання з приводу втрати здоров"я, був порушений його нормальний спосіб життя. Враховуючи характер і ступінь моральних страждань позивача, у відшкодування моральної шкоди суд стягнув на користь позивача 18 тисяч гривень (а.с.67-68).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Харцизького міського суду Донецької області від 28 вересня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Позивачем не наданий висновок медичних органів про наявність спричинення позивачу моральної шкоди та її характер. Суд безпідставно відмовив представнику відповідача у направленні позивача на судово-медичну експертизу. Суд не взяв до уваги, що позивач працював на роботах зі шкідливими умовами праці багато років; тому його професійне захворювання розвивалося поступово і було оформлено актом у 2006 році. Професійне захворювання не може бути предметом розгляду як фактор, за яке відповідальність повинен нести Фонд, оскільки закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії у часі. На підставі ст..237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди повинно проводитися підприємством. Позивач не надав жодного доказу його моральних страждань. Сума відшкодування моральної шкоди на користь позивача необгрунтовано завищена і виходить за межі розумного і справедливого. Позивач має лише обмеження щодо виконання роботи за його професією. Спричинена здоров"ю позивача шкода компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язку щодо сплати передбачених законом сум: позивач отримав одноразову допомогу у розмірі 19840 грн., своєчасно отримує щомісячні платежі - 499 грн. 82 коп., одержує пенсію за віком у розмірі 1659 грн. З коп., за рахунок відповідача забезпечується санаторно-курортним і медикаментозним лікуванням. Позивач є соціально захищеною людиною насамперед з боку відповідача. До теперішнього часу позивач продовжує працювати. Суд не з'ясував всіх обставин справи із застосуванням змагальності та дослідження доказів; не обґрунтував рішення; позивач не надав доказів у підтвердження позовних вимог; суд не обґрунтував чому він одні докази прийняв, а інші відхилив; запереченням відповідача не дана належна оцінка. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому не існує правових підстав для стягнення на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди (а.с.70-74).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 28 вересня 2006 року - зміні в частині стягнутої на користь позивача суми у відшкодування моральної шкоди через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку в частині права позивача на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов'язків. Суд дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням: хронічна вертеброгенна радікулопатія позивачу вперше МСЕК була встановлена 11 липня 2006 року у розмірі 40% безстроково і третя група інвалідності (а.с. 18-19, 43-44). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 40% безстроково, що 11 липня 2006 року встановлено МСЕК вперше у зв'язку з професійним захворюванням хронічна вертеброгенна радікулопатія.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не було надано відповідних доказів у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, виходячи з наступного. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.4-10), акт розслідування хронічного професійного захворювання від30 червня 2006 року (а.с. 18-19), довідки МСЕК від 11 липня 2006 року (а.с.43-44), висновок ЛЕК від 21 червня 2006 року (а.с.39), виписки із історії хвороби позивача (а.с.11-12, 20-34, 37-38, 40), санітарно-гігієнічна характеристика робочого місця позивача (а.с.13-17), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 11 липня 2006 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності безстроково.
Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних виплат, забезпечення санаторно-курортним і медикаментозним лікуванням не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" не впливає на правові висновки про право позивача на стягнення суми у відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що на підставі СТ..237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди повинно проводитися підприємством, оскільки з 1 квітня 2001 року відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов'язків, у тому числі і моральної шкоди, Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" покладено саме на відповідача.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер і ступінь моральних страждань позивача. Але суд першої інстанції при визначенні суми у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, не врахував, що позивач продовжив працювати начальником зміни і виконувати роботи, пов'язані з підземними роботами; відповідач добросовісно відшкодовує позивачу матеріальну шкоду; а також принципи розумності, виваженості і справедливості. Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду від 28 вересня 2006 року підлягає зміні в частині суми, стягнутої з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. Виходячи із викладеного, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, належить стягнути тринадцять тисяч гривень, оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи. В іншій частині рішення суду першої інстанції від 28 вересня 2006 року підлягає залишенню без зміни, оскільки ухвалено з дотриманням вимог діючого законодавства.
У відповідності до вимог ч.З ст. 81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області піддягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.З, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 28 вересня 2006 року змінити у частині суми, стягнутої на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, і стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку на користь ОСОБА_1тринадцять тисяч гривень;
в іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Харцизьку 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.