ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

30 листопада 2006 р.

№ 7/200

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг

-          Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Рубєж”; -          Державного підприємства “Укроборонсервіс”; -          Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігма-охорона”

на постанову

від 29.08.2006 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі

№ 7/200

господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1.          Міністерства оборони України; 2.          Дочірнього підприємства Державної компанії з експорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –Державного підприємства “Укроборонсервіс”

до треті особи без самостійних вимог на стороні позивача:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Рубєж”; 2.          Товариства з обмеженою відповідальністю “М-сервіс” 1.          Дніпропетровський обласний військовий    комісаріат; 2.          Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Древбумснабстрой”

про	визнання недійсними договору та протоколу конкурсної комісії, повернення майна

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від прокуратури: від позивача:

Спорий І.Г. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України 1.          Житенко І.О. (довіреність від 26.12.2005р. №220/Д-562); 2.          Прокопенко А.І. (довіреність від 25.07.2006р. №Д-218)

від відповідача-1: від відповідача-2: треті особи: представник ТОВ “Сігма-охорона”:

Вікторов Л.В. (довіреність від 02.11.2006р. №28); Патика А.В. (довіреність від 28.11.2006р. №299) не з’явились 1.          Кореняк В.О. (довіреність від 13.10.2006р. № Ю/2906); 2.          Гринь Г.В. (довіреність від 20.06.2006р.) Доценко М.С. (довіреність від 21.08.2006р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 року (суддя Коваль Л.А.) по справі № 7/200 в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року (головуючий суддя Логвиненко А.О., судді –Чус О.В., Павловський П.П.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 року по справі № 7/200 скасовано; позов задоволено; визнано недійсними: протокол № 182 засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого військового майна від 10.01.2005 року та договір купівлі-продажу нежитлової будівлі №Д29-15/60 від 26.01.2005 року, укладений між Дочірнім підприємством державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –ДП “Укроборонсервіс” та ТОВ “Рубєж”; зобов’язано Міністерство оборони України та  ДП Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” –ДП “Укроборонсервіс” повернути грошові кошти, отримані по договору від 26.01.2005 року; зобов’язано ТОВ “Рубєж” повернути Міністерству оборони України будівлю № 1 військового містечка № 3 по пр. Пушкіна, 59 м. Дніпропетровська.

В касаційній скарзі ТОВ ВКФ “Рубєж” просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 року залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.215, 228, 229 ЦК України, приписів Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, ст.33 ГПК України.

В касаційній скарзі та в доповненнях до касаційної скарги ДП “Укроборонсервіс” просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 року залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.19 Конституції України, ст.11 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні”, ст.ст.1, 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, ст.229 ЦК України, ст.ст.12, 36, 41, 43, 101, 104, 105 ГПК України.

В касаційній скарзі ТОВ “Сігма-охорона”, яке вважає, що постанова по справі стосується прав і обов’язків товариства як власника предмета спірної угоди, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 року залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.19 Конституції України.

У відзивах на касаційні скарги ТОВ ВКФ “Рубєж” та  ДП “Укроборонсервіс” - ТОВ ВКФ “Древбумснабстрой” повністю заперечує викладені в них доводи.

Заслухавши пояснення по касаційних скаргах представників позивача-2, відповідача-1та ТОВ “Сігма-охорона”, які підтримали викладені в них доводи, заперечення на касаційні скарги представників прокуратури, позивача-1 та третіх осіб, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в ухвалених по справі судових актах, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги ТОВ ВКФ “Рубєж” та ДП “Укроборонсервіс” підлягають задоволенню, а касаційна скарга ТОВ “Сігма-охорона” не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору №Д29-1.5/60 купівлі-продажу нежилої будівлі від 26.01.2005 року (надалі - спірний Договір), укладеному між Дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт” - Державним підприємством “Укроборонсервіс”, м. Київ, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Рубєж”, м. Дніпропетровськ, як покупцем, останнє придбало нежилу будівлю літера А-2, А11-1, загальною площею 1087, 8 кв.м, що знаходиться в м. Дніпропетровську по пр. Пушкіна, буд. 59, будівля Міністерства оборони. Нерухоме військове майно, що є предметом цього договору, згідно Додаткових переліків нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено за № 19 від 16.05.2003 року та № 1 від 22.10.2004 року, має номер 1 у військовому містечку № 3 по проспекту Пушкіна, 59 у м. Дніпропетровську (п.1.1.2 спірного Договору). Надалі майно, що є предметом купівлі-продажу за спірним Договором, зазначається як спірне нерухоме майно.

Відповідно до вступної частини спірного Договору продавець при його укладенні діяв на підставі договору комісії від 14.10.2004 року № Д29-0.2/1062, укладеному з Міністерством оборони України, як власником майна. Відповідно до п.1.1 цього договору (договір комісії про порядок реалізації нерухомого військового майна № Д29-0.2/1062 від 14.10.2004 року) в редакції додаткової угоди від 15.12.2004 року Міністерство оборони України доручило позивачу-2 (продавцю) за комісійну плату реалізувати на конкурентних засадах покупцям від свого імені, в інтересах Міністерства оборони України та за рахунок останнього будівлю № 1 (службова споруда) загальною площею 1087,8 кв.м, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59, військове містечко
№ 3. Відповідно до розділу 2 договору комісії експертним шляхом (експертний висновок про вартість майна станом на 30.09.2004 року зроблено ПП “Стратегія-приват”) встановлена ринкова вартість майна, що складає 629 947, 00 грн., без урахування податку на додану вартість. Залишкова вартість майна становить 109 530, 00 грн. Ціна реалізації майна, що виставляється на продаж покупцю не може бути нижчою ніж 832 834, 46 грн. (з урахуванням ПДВ). Ціна реалізації встановлюється з урахуванням вимог п.2.1 договору, залишкової вартості майна, кон’юнктури ринку, обов’язкових платежів до державного бюджету, комісійної плати, витрат позивачів, які безпосередньо пов’язані з реалізацією майна покупцю та виконанням цього договору (п.2.2 договору комісії).

Відповідно до Звіту про оцінку майна (спірного нерухомого майна), виконаного суб’єктом оціночної діяльності Приватним підприємством “Стратегія-приват”, що діє на підставі Сертифіката суб’єкта оціночної діяльності від 10.05.2002 року № 268/02, виданого ФДМУ, та відповідно до договору від 18.10.2004 року № 29-0.2/1074, за замовленням позивача-2, ринкова вартість спірного нерухомого майна становить без врахування ПДВ 629 947,00 грн., ПДВ 125 989, 40 грн., з урахуванням ПДВ - 755 936, 40 грн.

Звіт про оцінку спірного нерухомого майна, виконаний суб’єктом оціночної діяльності Приватним підприємством “Стратегія-приват” прорецензовано ТОВ “Нерухомість”. За рецензією - звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і може використовуватися з метою, зазначеною у звіті.

Інформація про продаж за конкурсом спірного нерухомого майна розміщена в газеті “Біржовий вісник” від 07.12.2004 року № 48/1 (186). Відповідно до інформації - початкова ціна продажу 832 834, 46 грн. Зміни до інформації про продаж за конкурсом спірного нерухомого майна, розміщеної в газеті “Біржовий вісник” від 07.12.2004 року, опубліковані в газеті “Біржовий вісник” від 16.12.2004 року № 49/2 (187). Зокрема, в опублікованих змінах вказана інша площа спірного нерухомого майна - площа 1016, 4 кв. змінена на площу 1087, 8 кв.м.

Відповідно до протоколу №18-2 засідання конкурсної комісії з продажу нерухомого військового майна від 10.01.2005 року переможцем конкурсу по придбанню будівлі № 1загальною площею 1087, 8 кв.м, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 59, визначено Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірма “Рубєж”, яке запропонувало вищу ціну придбання майна - 835 000, 00 грн.

Відповідно до п.2.1 спірного Договору за результатами конкурсу, проведеного продавцем (позивачем-2) вартість майна, що продається, складає 835 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 139 166, 67 грн.

Спірний Договір сторонами виконано.

В подальшому, на підставі листа на проведення оцінки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Древбумснабстрой” від 07.04.2005 року, експертом-оцінщиком Жировим А.К. проведена оцінка спірного нерухомого майна та за наданим висновком його ринкова вартість, але станом на 11.04.2005 року, становить 1 357 723,50 грн.

За зверненням Генеральної прокуратури України Фондом державного майна України прорецензовані два звіти про оцінку спірного нерухомого майна: звіт Приватного підприємств “Стратегія-приват” та звіт експерта-оцінщика Жирова А.К. Відповідно до рецензії вказані недоліки звіту Приватного підприємства “Стратегія-приват” з посиланням на те, що недоліки вплинули на достовірність оцінки, та зазначено, що звіт експерта-оцінщика Жирова А.К. в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі МО України, ДП “Укроборонсервіс” про визнання договору купівлі-продажу № Д29-1.5/60 від 26.01.2005 року, укладеного між ДП “Укроборонсервіс” та ТОВ ВКФ “Рубєж” недійсним, визнання протоколу засідання конкурсної комісії ДП “Укроборонсервіс” №18-2 від 10.01.2005 року недійсним та про повернення ТОВ ВКФ “Рубєж” будівлі №1 військового містечка №3 по пр. Пушкіна, 59 в м. Дніпропетровську Міністерству оборони України. Вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу прокурор обґрунтовує тим, що сторони при укладенні спірного Договору були введені в оману стосовно фактичної вартості спірного нерухомого майна, а позивачі діяли під впливом помилки, яка вплинула на волевиявлення сторін. Визнання недійсним протоколу обґрунтовано порушенням Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю щодо порядку публікації інформації про майно, що підлягає продажу на конкурсі в засобах масової інформації; військове майно передане для реалізації не за ринковими цінами. Норми матеріального права на підставі яких заявлена позовні вимоги є ст.ст.215, 216, 229 ЦК України, ст.ст.180, 289 ГК України.

Відповідно до частин 1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Правочин, укладений внаслідок помилки, належить до оспорюваних правочинів. З позовом про визнання правочину недійсним може звернутись будь-яка особа, права якої зачіпаються вчиненням цього правочину, проте, як правило, позивачем виступає особа, яка діяла під впливом помилки. При цьому помилка –це неправильне сприйняття особою фактичних обставин првочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Отже, оскільки помилка є суб’єктивна дія у вигляді сприйняття, то за змістом ст.229 ЦК України помилятись щодо обставин, що мають істотне значення, може сторона відповідного правочину.

Місцевий господарський суд встановив, і це підтверджується матеріалами справи а також не спростовано судом апеляційної інстанції, що позивач-2, який діючи за договором комісії з позивачем-1 як комітент, вчинив правочин від свого імені і не вважає, що з його боку була допущена помилка щодо вартості спірного нерухомого майна. Тому вірним є висновок цього суду, що відсутні підстави для визнання спірного Договору недійсним на підставі ст.229 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції не спростувавши встановленого місцевим судом, не заперечивши висновків місцевого суду щодо того, що помилитися в частині дійсної вартості предмету спірного Договору могла тільки особа, яка його вчинила, дійшов висновку, що позов прокурора підлягає задоволенню на підставі ст.229 ЦК України виходячи із невідповідності визначеної ПП “Стратегія-приват” вартості майна ринковим цінам, що беззаперечно підтверджується рецензією ФДМ України, здійсненою на вимогу прокуратури.

Місцевим судом встановлено, що ціна продажу спірного нерухомого майна визначалася з урахуванням його оцінки на предмет ринкової вартості, проведеної Приватним підприємством “Стратегія-приват” - оцінювачем в розумінні Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”. Відповідно до цього ж Закону оцінювач несе відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами (ст.32 Закону).

Відповідно до п.12 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919, реалізація військового майна проводиться уповноваженими підприємствами (організаціями) за ринковими цінами, які склалися на відповідний період. Ціна реалізації військового майна визначається з урахуванням кон’юнктури ринку, залишкової вартості та витрат, пов’язаних з реалізацією майна, у тому числі з підготовкою його до продажу, маркетингом, спеціальним супроводом органами СБУ експортно-імпортних договорів, транспортуванням, страхуванням тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звіт про оцінку Приватного підприємства “Стратегія-приват” щодо вартості спірного нерухомого майна не був обов’язковою та єдиною підставою при визначенні ціни продажу спірного нерухомого майна, а отже не міг беззаперечно вплинути на волевиявлення сторін при визначенні ціни продажу спірного майна.

Касаційна інстанція також відзначає, що рецензування звіту про оцінку майна, яке є наслідком критичного розгляду та надання висновку щодо повноти акта оцінки, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, яке було здійснене за заявкою прокурора ФДМ України, не є безумовною підставою для висновку, що особа, яка укладала спірний Договір, помилилася щодо дійсної вартості відчужуваного майна.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що комітентом –МО України, не пред’являлось до комісіонера будь-яких претензій та у будь-якій формі з приводу продажу військового майна не за ринковими цінами, також не порушувалось питань про відповідальність за законами України оцінювача, який здійснив оцінку майна, що є предметом спірного Договору.

Відповідно до ст.6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” порядок реалізації та відчуження військового майна визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року № 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.

Відповідно до ч.11 названого Положення в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відносини Міноборони з уповноваженими підприємствами (організаціями) регулюються генеральними угодами, окремими договорами комісії та іншими цивільно-правовими договорами, в яких визначаються номенклатура, кількість та категорія військового майна, його залишкова вартість, порядок, умови і терміни підготовки до реалізації, проведення розрахунків тощо. Безпосередньо процедуру реалізації військового майна Положення не встановлює.

Лише відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.2005 року №37 (після того як відбувся продаж спірного нерухомого майна) частина 12 Положення доповнена другим абзацом, відповідно до якого реалізація цілісних майнових комплексів у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном.

Відповідно до п.1.1 Договору комісії від 14.10.2004 року №Д29-0.2./1062 в редакції додаткової угоди від 15.12.2004 року позивач-1 доручив позивачу-2 реалізувати спірне нерухоме майно на конкурентних засадах, що фактично і було виконано позивачем-2.

За викладених обставин, враховуючи відсутність на час продажу спірного нерухомого майна законодавчо визначеного порядку відчуження військового майна на конкурентних засадах, місцевий господарський суд правомірно порахував безпідставними доводи заступника Генерального прокурора про допущені порушення при проведенні конкурсу.

У вступній частині Договору комісії від 14.10.2004 року № Д29-0.2./1062 його сторони (позивач-1 та позивач-2) обумовили, якими нормативними актами вони керуються укладаючи договір. Договором комісії сторони не обумовили, що конкурс з продажу спірного нерухомого майна необхідно провести відповідно до Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000р. № 1976.

В той же час, місцевий суд перевірив доводи заявника позовної заяви та дійшов правильного висновку про відсутність порушень при відчуженні спірного нерухомого майна вимог Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 року №1976, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 року за №692/4913, які б призвели до винесення невірного по суті акту.

Так, інформація про проведення конкурсу з продажу спірного нерухомого майна опублікована в газеті “Біржовий вісник” №48/1 (186) від 07.12.2004 року, тоді як конкурс відбувся 10.01.2005 року. Зміни до публікації 16.12.2004 року стосувалися того ж майна (а не іншого), що було запропоновано до продажу 07.12.2004 року.

Опублікована інформація про проведення конкурсу містить відомості про час та місце проведення конкурсу. Пункт 5 Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, не конкретизує поняття “час” таким чином, як про це зазначено в позові.

Встановивши вищенаведене, місцевий суд дійшов висновку, що обставини, вказані як підстави визнання недійсним протоколу №18-2 від 10.01.2005 року засідання конкурсної комісії, не свідчать про те, що цей протокол є невірним по суті, а тому правомірно відмовив і в цій частині позовних вимог.

Апеляційний суд доводів прокурора щодо порушення при проведенні конкурсу приписів Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, не досліджував, а протокол №18-2 від 10.01.2005 року засідання конкурсної комісії визнав недійсним з тих же мотивів, що і спірний Договір з чим касаційна інстанція з огляду на все вищенаведене, категорично не погоджується.

Прокурором позовна вимога про повернення нерухомого майна заявлена як наслідок вимог про визнання недійсним спірного Договору та протоколу №18-2 від 10.01.2005 року засідання конкурсної комісії на підставі ст.216 ЦК України в якій йдеться про правові наслідки недійсності правочину.

Місцевий суд, зробивши висновок про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог, дійшов вірного висновку, що відсутні підстави для задоволення вимоги про повернення спірного нерухомого майна.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду, що вимога про повернення майна адресована не до того відповідача, яким є ТОВ ВКФ “Рубєж”, а заяви про залучення до участі в справі ТОВ “М-Сервіс” суду не надходило, а також не погоджується із залученням до участі у справі апеляційним судом в якості відповідача-2 ТОВ “М-Сервіс”. Звертається увага судів на те, що вимог про витребування майна від добросовісного набувача (ст.388 ЦК України) прокурором не заявлялось. Про це свідчить і те, що апеляційний суд задовольняючи позов застосував реституцію, а не прийняв рішення на підставі ст.388 ЦК України. З огляду на наведене, в касаційній скарзі ТОВ “Сігма-охорона” має бути відмовлено з тих мотивів, що ухваленим по справі рішенням права і обов’язки цього товариства не порушуються.

Стосовно висновків апеляційного суду про недійсність угоди, укладеної ТОВ “М-Сервіс” з ТОВ “Сігма-охорона” про купівлю продаж предмету спірного Договору, то вони є цілком помилковими і зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так,  наведена угода укладена в ситуації, коли судом будь-яким способом, передбаченим процесуальним законом, не було забезпечено позов. За таких умов, продаж власником належного йому майна, не є підставою для висновку, що укладенням угоди її сторони намагались унеможливити виконання рішення суду, що є підставою для визнання такої угоди недійсною на підставі ст.228 ЦК України.

З огляду на наведене постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 6 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ТОВ виробничо-комерційна фірма “Рубєж” від 27.09.2006 року №26, ДП “Укроборонсервіс” від 26.09.2006 року №29/25-7519 задовольнити. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сігма-охорона” від 07.11.2006 року б/н на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року у справі № 7/200 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року у справі № 7/200 –скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2006 року у справі № 7/200 –залишити без змін.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна О.Глос