ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 р. | № 6/397 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕСО” |
на постанову | від 03.10.2006 року Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 6/397 |
господарського суду | міста Києва |
за позовом | Колективного підприємства “Пирятинський сирзавод” |
до | ТОВ “ЕСО” |
про | стягнення 82 500,00 грн. та розірвання договору |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Харет І.Л. (довіреність від 20.09.2006р. № 10); Лозниця О.О. (довіреність від 20.09.2006р. № 11) |
від відповідача: | Цигульов О.В. –директор; Горащенков М.О. (довіреність від 02.11.2006р. б/н) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) від 12.07.2006 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Моторний О.А., судді –Вербицька О.В., Кошіль В.В.) від 03.10.2006 року, у справі № 6/397 позов задоволено повністю; розірвано договір купівлі-продажу № 51/01 від 27.12.2001 року, укладений між позивачем та відповідачем; стягнуто з відповідача на користь позивача 82500 грн., 910 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.84, 85, 87, 89 ЦПК України, ст.ст. 188, 223, 224, 225, 226, 265, 267 ГК України, ст.ст.22, 34, 41, 64, 50, 51, 53, 54, 83 ГПК України, ст.ст.626, 631, 679, 680, 712 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в касаційній скарзі доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 27.12.2001 року між Колективним підприємством (далі - КП) “Пирятинський сирзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “ЕСО” укладено договір купівлі-продажу № 51/01 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ “ЕСО” зобов’язаний передати у власність КП “Пирятинський сирзавод” обладнання, визначене у специфікації, всю необхідну нормативно-технічну документацію і інформацію, та здійснити роботи по монтажу такого обладнання на підготовленому покупцем майданчику, а також навчити спеціалістів покупця у визначені цим договором порядку та строки, а покупець зобов’язується оплатити вартість вказаних робіт та прийняти їх у встановлені строки.
Відповідно до пункту 2.1 Договору якість обладнання повинна відповідати вимогам, які визначені у документації на обладнання, а також вимогам державних стандартів та іншої нормативно-технічної документації на обладнання.
Продавець гарантує безаварійну роботу обладнання та забезпечення ним встановленого договором купівлі-продажу № 51/01 від 27.12.2001 року та іншими документами рівня продуктивності протягом 12 (дванадцяти) місяців з моменту передачі обладнання покупцю за актом прийому-передачі (пункт 7.1. договору).
Відповідно до пункту 3.2 договору № 51/01 від 27.12.2001 року встановлено, що вартість обладнання, нормативно-технічної документації та інших робіт, які зазначені у специфікації, складає 82500 (вісімдесят дві тисячі п’ятсот) гривень, в тому числі вартість монтажних робіт - 9665 (дев’ять тисяч шістсот шістдесят п’ять) гривень.
Відповідно до акту про виконання договору № 51/01 від 15.02.2002 року, підписаного Колективним підприємством “Пирятинський сирзавод” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕСО”, відповідач передав у власність позивачу обладнання, належним чином оформлену документацію та здійснив роботи по монтажу обладнання.
За результатами проведеної Державним підприємством “Полтавський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України” експертизи, технічним експертом було встановлено, що агрегат для пробудження зерна і насіння ЕСО.01.00.00.000 виробництва ТОВ “ЕСО”, встановлений в цеху КП “Пирятинський сирзавод” не відповідає вимогам нормативних актів з охорони праці, а саме: - передбачені у розділі 5 (п.5.10.) паспорта агрегату вимоги щодо заборони торгатися модуля агрегату під час роботи, не забезпечують обслуговуючий персонал від нещасних випадків, пов’язаних з опіками, так, як температура кришки перевищує 100 °С - порушення вимог п.2.2. ГОСТ 12.2.124 (тепловиділяюче обладнання повинно бути ізольовано так, щоб температура зовнішніх поверхонь не перевищувала 45 °С); - в окремих місцях металоконструкція агрегату має гострі кути і окрайки - порушення вимог п.2.1.7 ГОСТ 12.2.003 і п. 1.5.ГОСТ 12.2.124; - силове коло живлення модулів від електромагнітного пускача типу ПМЛ - 2100 виконано проводом з мідними жилами перетином 16 кв.м. і полівінілхлоридною ізоляцією - порушення вимог п.9.2 ГОСТ 27487-87; - контактні з’єднання, в т.ч. пружинні утримувачі галогенних ламп, приєднання проводів живлення модулів (контакти вводу) не відповідають умовам експлуатації в частині надійності і безпечності - порушення вимог п.2.5.1 ГОСТ 10434-82.
Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору та стягнення з відповідача сплачених за договором коштів, посилаючись на дані вищенаведеної експертизи як на підтвердження того, що в процесі експлуатації агрегату для пробудження зерна і насіння ЕСО.01.00.00.000 ним було виявлено ряд недоліків та невідповідності вимогам стандартів. Законодавство, на підставі якого позивачем подавався позов, ним зазначено: ст.ст.678, 681 ЦК України.
Задовольняючи позов повністю, суди розірвали Договір на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, вважаючи, що відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, чим істотно порушив умови Договору а також права і охоронювані законом інтереси позивача. При цьому суди послалися на висновок експертизи, проведеної на вимогу суду, відповідно до якої агрегат для пробудження зерна і насіння ЕСО.01.00.00.000 не відповідає вимогам нормативних актів, які прийняті у виробничій сфері для подібного устаткування (в тому числі з охорони праці); виявлені недоліки пов’язані з недотриманням вимог нормативних актів.
Також до спірних правовідносин сторін суди застосували положення ст.ст. 680, 681 ЦК України, якими передбачені строки виявлення недоліків і пред’явлення вимоги у зв’язку з недоліками проданого товару та позовна давність, що застосовується до вимог у зв’язку з недоліками проданого товару.
Касаційна інстанція зазначає, що суди припустилися істотної неповноти при встановленні обставин справи, які потягли за собою передчасні висновки щодо того, положення яких нормативних актів застосовуються до спірних правовідносин.
Так, судами встановлено, що відповідно до пункту 7.1 Договору гарантує безаварійну роботу обладнання та забезпечення ним встановленого договором купівлі-продажу № 51/01 від 27.12.2001 року та іншими документами рівня продуктивності протягом 12 (дванадцяти) місяців з моменту передачі обладнання покупцю за актом прийому-передачі (т.1 а.с.17).
Акт прийому-передачі був складений 15.02.2002 року (т. 1 а.с.53), отже гарантійний строк закінчився 15.02.2003 року.
По законодавству, яке на той час діяло, позов з приводу недоліків проданої речі міг бути пред’явлений не пізніше шести місяців з дня відхилення претензії, а якщо претензія не заявлена або день її заявлення встановити неможливо –не пізніше шести місяців з дня закінчення строку, встановленого для заявлення претензії (статті 235, 236 цього Кодексу, ст.237 ЦК УРСР). Встановлений у даній статті скорочений строк позовної давності розповсюджується на вимоги з приводу недоліків проданої речі, в тому числі і речі, на яку встановлений гарантійний строк, всіх учасників договору купівлі-продажу –як громадян, так і юридичних осіб.
В матеріалах справи відсутня претензія позивача, однак наявною є відмова в її задоволенні №17 від 17.03.2003 року (а.с.38-40), з посиланням на номер та дату останньої, яка направлена в межах гарантійного строку, - №274 від 10.02.2003 року. Судами цей доказ, який міг би слугувати підставою для висновку, що позов до відповідача з приводу недоліків проданої речі міг бути заявлений по 17.09.2003 року, не досліджений.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Судами ж застосовані положення про позовну давність ЦК України (ст.681 ЦК України) без дослідження питання чи не сплив строк пред’явлення даного позову до 01.01.2004 року.
Колегія суддів також відзначає, що позивачем заявлено позов про розірвання Договору на підставі ст.678 ЦК України, яка дає позивачу право на розірвання договору в односторонньому порядку шляхом відмови від договору з вимогою повернення сплаченої за товар грошової суми. Суди не звернули уваги на те, що в такому випадку, коли право на односторонню відмову від договору передбачено законом, помилковим є заявлення вимоги про розірвання договору за рішенням суду. Право на відмову від правочину у такому випадку передбачене ст.214 ЦК України, однак за умови дотримання форми в якій було вчинено правочин. Судами не досліджено чи направляв позивач відповідачу письмове повідомлення про відмову від правочину у зв’язку з істотним порушенням ним вимог щодо якості товару.
Крім того, позивач не просив суд розірвати договір у зв’язку з істотним порушенням договору іншою стороною (ч.2 ст.651 ЦК України), отже суди, розірвавши договір на підставі зазначеної норми, і не з підстав, заявлених у позові, вийшли за межі позовних вимог, що є процесуальним порушенням, яке потягло за собою прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування. До того ж при застосуванні зазначеної норми суди не встановили, якої шкоди у зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань за Договором зазнав позивач, що є критерієм для оцінки істотності порушень.
Стосовно застосування ч.2 ст.678 ЦК України суди також не зазначили, в чому конкретно виявилось істотне порушення відповідачем вимог щодо якості товару, критерії якого містяться в наведеній нормі.
Касаційна інстанція звертає увагу судів на те, що позивач зазначаючи про невідповідність вимогам стандартів лише агрегату, який є частиною проданого обладнання, просить повернути вартість всієї сплаченої за товар суми, без мотивування причин відмови від договору в повному обсязі.
Колегія суддів відзначає, що все вищенаведене викладене нею виходячи з оцінки судами правової природи Договору сторін як договору купівлі-продажу. Однак при новому розгляді справи судам слід ретельно встановити (навівши висновки з посиланням на норми матеріального закону) правову природу Договору сторін, який був укладений і виконаний до 01.01.2004 року.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “ЕСО” від 01.11.2006 року № 92 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року у справі
№ 6/397 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2006 року у справі № 6/397 –скасувати.
Справу № 6/397 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |