ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2006 р. | № 36/316 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Інституту математики НАН України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 05.09.06 |
у справі | № 36/316 |
господарського суду | м. Києва |
за позовом | Об'єднання фірм (агентств) нерухомості “Київський центр нерухомості” |
до | Інституту математики НАН України |
про | усунення перешкод у користуванні напівпідвальним приміщенням |
за участю представників від: |
позивача | Рекун А.І. (дов. від 14.06.06) |
відповідача | Фесюн Т.В. (дов. від 07.06.06) |
В С Т А Н О В И В :
Об'єднання фірм (агентств) нерухомості “Київський центр нерухомості” звернулося з позовом про зобов'язання Інституту математики НАН України не чинити позивачу перешкод у користуванні напівпідвальним приміщенням загальною площею 143 кв.м. та приміщення на другому поверсі загальною площею 21,7 кв.м. в будинку за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач, в порушення умов договору оренди, не виконує взяті на себе зобов’язання та здійснює дії, які порушують право на користування приміщеннями.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.06 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.06 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Брайка А.І., суддів: Бившевої Л.І., Алданової С.О.), позов задоволено повністю. Судові акти мотивовані тим, що між сторонами продовжений договір оренди, в той же час, відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні згаданими нежитловими приміщеннями, а тому позов підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить згадані судові акти скасувати, в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушені вимоги ст. 3 Закону України “Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу”, ст. 10, 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
Перевіривши повноту встановлених судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що між позивачем та відповідачем 01.09.00 було укладено договори оренди майна, відповідно до яких та акту приймання-передачі від 01.12.00 відповідач на підставі постанови Бюро Президії НАН України передав, а позивач прийняв в орендне користування напівпідвальне приміщення, загальною площею
143 кв.м. та приміщення на 2 поверсі, загальною площею 21, 7 кв.м. в будинку по вул.Терещенській, 3 в м. Києві. Умови вищезазначених договорів аналогічні. Відповідно до умов договорів, а саме, п.п. 5.1, 5.2. договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 01.09.03; для продовження строку дії договору позивач зобов’язаний повідомити відповідача про наміри продовжити оренду не пізніше як за місяць до закінчення строку, позивач має переважне право на продовження Договору.
01.01.03 сторони підписали угоду про внесення змін до договору оренди від 01.09.00р., відповідно до якої п. 5.1. викладений у такій редакції: “договір у новій редакції набирає чинності з 01.01.03 і діє до 01.01.06.”
Листами від 31.10.05 № 49/574-01-8, від 11.04.06 № 49/238-01-08 відповідач повідомив позивача про необхідність звільнити орендовані приміщення у зв’язку з закінченням дії договору та відсутністю дозволу на передачу нерухомого майна в оренду від НАН України. Втім, незважаючи на те, що строк договору оренди закінчився 01.01.06, позивач продовжував користуватися приміщенням, відповідач виставляв рахунки, а позивач їх сплачував до травня 2006 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди керуючись ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, виходили з того, що оскільки протягом одного місяця після закінчення строку дії договору відповідач не направив позивачу заяву про припинення або зміну умов договору, останній вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією з огляду на наступне.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує "користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Таким чином, дані правові норми визначають кінцевий термін, коли орендодавець може заявити про своє небажання продовжувати договір оренди. Господарський суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією господарських судів попередніх інстанцій, оскільки виставлення відповідачем рахунків за орендну плату, рівно, як і користування приміщенням та оплата рахунків позивачем, та прийняття цієї орендної плати відповідачем свідчать про те, що сторони (зокрема, відповідач) не заперечують проти продовження договору оренди.
Разом з тим, відповідач вчиняв дії, що порушували умови договорів оренди, що підтверджується актами фіксації подій від 23.02.06, 16.05.06, 19.05.06,02.06.06, 05.06.06. Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ” передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.
Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту, а позов –задоволенню. Доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Інституту математики НАН України залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.09.06 у справі № 36/316 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко