ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

13 грудня 2006 р.

№ 19/4/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого

 

Катеринчук Л.Й.

 

Ткаченко Н.Г.

 

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД»

 

на ухвалу

господарського суду Запорізької області від 16.10.2006

 

у справі господарського суду

№ 19/4/06 Запорізької області

 

за заявою

Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Пологівських районних електричних мереж»

 

до	Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Роздорівська»

 

про	визнання банкрутом

 

розпорядник майна

ОСОБА_1

в судовому засіданні взяли участь  представники :

заявника касаційної скарги

не з'явились

 

ініціюючого кредитора

не з'явились

 

боржника

не з'явились

 

В С Т А Н О В И В  :

 

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2005 (суддя Даценко Л.І.) було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Роздорівська»за заявою ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Пологівських районних електричних мереж, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Запорізької області від 19.01.2006 (суддя Даценко Л.І.) визнано вимоги ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Пологівських районних електричних мереж у сумі 121528,51 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора в 10-денний термін подати в офіційні друковані органи оголошення про порушення справи про банкрутство, розпорядника майна зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів.

Оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Роздорівська»було опубліковано в газеті «Голос України»№25(3775) від 09.02.2006.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Запорізьк5ої області від 16.10.2006 затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано конкурсними кредиторами ВАТ «Запоріжжяобленерго»в особі Пологівських РЕМ у сумі 121528,51 грн., Пологівська міжрайонна ДПІ у сумі 77763,74 грн., Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у сумі 6023,16 грн., ТОВ «Платан-агро»у сумі 138137,65 грн., ТОВ «Платан»у сумі 871791,36 грн., ТОВ «Агрофірма «Жовтневий»у сумі 409094,05 грн., ТОВ «Форт Сема Лтд.»у сумі 42000,00 грн., Запорізька філія НАК «Украгролізінг»у сумі 6859,10 грн., приватний підприємець ОСОБА_2 у сумі 35692,87 грн., до реєстру вимог кредиторів внесено вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006, що забезпечені заставою у сумі 810880,33 грн., зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі вважаються погашеними, зобов'язано розпорядника майна скликати перші збори кредиторів, протокол зборів надати суду.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ «Форт Сема ЛТД»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати зазначену ухвалу в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006, що забезпечені заставою у сумі 810880,33 грн., посилаючись на порушення норм матеріального права, а зокрема статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно пункту 6 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі: “Закону”) розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а у разі їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до пункту 2 статті  14 Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає  в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно частини 2 статті 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2003 між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006 та ТОВ «Агрофірма «Роздорівська»було укладено кредитний договір №21 (т.1 а.с.64-68). За цим договором банк відкрив позичальнику кредитну лінію в обсязі 800000,00 грн., строком на 12 місяців з 10.01.2003 по 31.12.2003. На забезпечення виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору були укладені договори застави: №21 від 10.01.2003 на суму 1938,125 грн., предметом якого  був майновий комплекс, що знаходився в с. К. Роздори, Пологівського району, вул.. Ватутіна, 21, заставною вартістю -349215,00 грн., автомобіль ВАЗ 21213, заставною вартістю 28910,00 грн., майбутній урожай озимої пшениці 2003 року загальною вартістю 1560000,00 грн.(т.1 а.с.69-74); договір застави б/н від 10.11.2003 на суму 1141766 грн., предметом якого був майбутній урожай озимої пшениці 2004 року заставною вартістю 1141766,00 грн. (т.1 а.с.80-84). Отже, виконання одного кредитного договору було забезпечено декількома договорами застави за якими на забезпечення існуючого зобов'язання по поверненню кредитних коштів передавалось різне майно.

На виконання ухвали суду від 23.12.2005 оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Роздорівська»було опубліковано в газеті «Голос України»№25(3775) від 09.02.2006.

15.03.2006 ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006 звернулось з заявою про визнання кредитором до боржника ТОВ «Агрофірма «Роздорівська»на суму 810880,33 грн. (том 3 а.с. 55-85).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Запорізьк5ої області від 16.10.2006 затверджено реєстр вимог кредиторів в тому числі окремо до реєстру вимог кредиторів внесено вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006, що забезпечені заставою у сумі 810880,33 грн., куди включено 800000грн. боргу, 9180,33грн. відсотків та 1700грн. витрат за вчинення виконавчого напису.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону кошти, одержані від продажу майна банкрута , спрямовуються на задоволення вимог кредиторів та в першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою майна боржника. Реалізація майна у процедурах банкрутства проводиться в порядку, визначеному рішенням комітету кредиторів, на конкурсних умовах.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що до моменту реалізації майна на аукціоні або публічних торгах не можливо остаточно встановити, яка саме сума буде виручена від реалізації та в якому розмірі будуть погашені вимоги кредитора, які забезпечені заставою.

Відтак, колегією суддів вищого господарського суду України відхиляються доводи скаржника про часткову відсутність заставного майна (урожаю пшениці  2003-2004 років, автомобіля ВАЗ 21213) і їх реальне забезпечення тільки вартістю цілісного майнового комплексу, який на момент укладення договору застави в 2003 році був оцінений на суму 349215,00 грн., як підстави для часткового визнання вимог кредитора ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006 на суму 349215,00 грн. та відмови у включенні до реєстру решти грошових вимог як таких, що не забезпечені заставою майна боржника .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 16.10.2006 в частині внесення окремо до реєстру вимог кредиторів вимоги ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі Пологівського відділення №3006, що забезпечені заставою у сумі 810880,33 грн. в даній справі.

 

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ ГПК України Вищий господарський суд України -

 

П О С Т А Н О В И В :

 

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт Сема ЛТД»залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду Запорізької області від 16.10.2006 залишити без змін.

 

Головуючий                                                                             Б. Поляков

 

Судді                                                                                                Л. Катеринчук

 

                                                                                                   Н. Ткаченко