Судове рішення #3305330
11/20

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 18 листопада 2008 р.                                                                                    

№ 11/20  



   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого, судді

Плюшко І.А.,

суддів

Разводової С.С. (доповідач по справі), Самусенко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Грінтел Україна"

на

рішення господарського суду м. Києва від 18.07.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.08р.  

у справі

№ 11/20

за позовом

ТОВ "КТК-буд"


до

ТОВ "Грінтел Україна"

про

стягнення 568780,80 грн.

За участю представників сторін

від позивача      Корбеляк А.В., Кривошей О.І. дов. від 10.10.08р.,

від відповідача Семенова Д.М. дов. № 3 від 25.07.08р.


В С Т А Н О В И В:


ТОВ „КТК-буд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ „Грінтел Україна" про стягнення 568 780,80 грн. заборгованості за Договором поставки №К-23/01/08 від 23.01.2008р.


   Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2008 року у справі №  11/20 (суддя Смирнова Ю.М.) позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 355 488,00 грн. заборгованості за договором поставки № К-23/08/01 від 23.01.2008р., 24 465,36 грн. пені,           3799,53 грн. державного мита та 78,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.


Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року у справі № 11/20 (судді: Лосєв А.М., Зубець Л.П., Розваляєва Т.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.


 Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ТОВ „Грінтел Україна" звернулося до Вищого господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2008 року у справі № 11/20 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.


 Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судом апеляційної інстанції  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.


Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2008 року між ТОВ „КТК-буд" (далі -позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Грінтел Україна" (далі -відповідач, Постачальник) було укладено договір поставки №К -23/08/-01 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін у власність Покупця арматуру діаметром 12 мм, А400/500С в кількості 132 тони (далі - товар), а Покупець - оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов договору.

Згідно п. 3 сума Договору складає 510048,00 грн. Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі або рахунках-фактурах. Оплата товару здійснюється позивачем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-факторах відповідача


Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача 100% аванс у розмірі 510 048,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 85 від 23.01.2008р.

Відповідач поставив позивачу лише 40 тон товару загальною вартістю 154 560,00 грн. та передав видаткову накладну № GL-0000005 від 28.01.2008 р. на поставку 20 тон товару.

В претензії, надісланій на адресу відповідача, позивач вимагав повернути грошові кошти за товар, що не був поставлений відповідачем, та сплатити штрафні санкції. У відповідь на претензію позивача, відповідач гарантував постачання металу за Договором в кількості 75 тон в строк до 21.03.2008р. та останні 17 тон - до 17.04.2008р., що підтверджується гарантійним листом відповідача № 30/11 від 17.03.2008р.


Суд попередньої інстанції зазначив, що станом на час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційному суді відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав, суму коштів, перерахованих позивачем за непоставлений товар, не повернув.


Згідно ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.


Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.


Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницький діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму.


Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.


Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимоги позивача щодо повернення відповідачем грошових коштів, які становлять вартість недопоставленого позивачу товару та штрафні санкції (пеню) за порушення строків поставки товару відповідач залишив поза увагою.


З огляду на викладене і норми діючого законодавства, суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що  твердження відповідача про те, що відповідно до ст. ст. 549, 611, 712 Цивільного кодексу України до нього не можуть застосовуватись штрафні санкції у вигляді пені, оскільки пеня є формою цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання саме грошового зобов'язання, тоді як відповідач порушив зобов'язання в частині виконання певних дій, а саме поставки товару та що в даному випадку до нього можна було б застосувати лише штраф, який є формою цивільно-правової відповідальності за будь-яке порушення зобов'язання, однак умовами спірного Договору поставки дана форма відповідальності не передбачена є помилковими.


Відповідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.


Статтею 670 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

         Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.


Відповідно до вимог ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.


Крім того, суди вірно зазначили, що відповідно до ст. 5.3 спірного Договору за прострочення строків поставки Товару, встановлених в цьому Договорі та додатках до нього, Постачальник, на вимогу Покупця, сплачує останньому пеню у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого Товару за кожен день прострочки.


Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Суд попередньої інстанції обгрунтовано зазначив, що відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо поставки товару позивачу або, принаймні, наявності обставин, незалежних від волі відповідача, які зумовили неможливість виконання зобов'язань у погоджені сторонами порядку та строки, а також те, що з тексту апеляційної скарги вбачається, що факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором поставки ним не заперечується. Фактично відповідачем оспорюється лише застосування до нього штрафних санкцій (пені).


Судова колегія повністю погоджується з вказаним твердженням суду апеляційної інстанції.


Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.


Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.


Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг.


Згідно ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарські суди встановили, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 213 292,80 грн., але вказана сума перевищує розмір пені, встановлений законом до стягнення в примусовому порядку.


На підставі викладеного суду апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що за порушення договірних зобов'язань в частині строків поставки товару відповідач повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню в розмірі 24 465,36 грн.


Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.


На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -      

 

                                    П О С Т А Н О В И В:    


1.          Касаційну скаргу ТОВ "Грінтел Україна" залишити без задоволення.

    2.    Рішення господарського суду м. Києва від 18.07.08р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.08р. по справі № 11/20 залишити без змін.


Головуючий, суддя                                                                          І.А. Плюшко


Судді                                                                                               С.С. Разводова


                                                                                                          С.С. Самусенко

  • Номер:
  • Опис: видача дублікату наказу
  • Тип справи: Видача дублікату наказу (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 11/20
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Разводова С.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 26.10.2015
  • Дата етапу: 26.10.2015
  • Номер:
  • Опис: Скарга на дії ДВС
  • Тип справи: Скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби
  • Номер справи: 11/20
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Разводова С.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 06.10.2020
  • Дата етапу: 06.10.2020
  • Номер:
  • Опис: Скарга на дії ДВС
  • Тип справи: Скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби
  • Номер справи: 11/20
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Разводова С.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.10.2020
  • Дата етапу: 29.10.2020
  • Номер:
  • Опис: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконання
  • Тип справи: Поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 11/20
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Разводова С.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.12.2020
  • Дата етапу: 24.12.2020
  • Номер:
  • Опис: Видача дублікату наказу
  • Тип справи: Видача дублікату наказу (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 11/20
  • Суд: Господарський суд Львівської області
  • Суддя: Разводова С.С.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 24.12.2020
  • Дата етапу: 24.12.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація