Справа №22-10263 Категорія-21
Головуючий в 1 інстанції- Шульженко Л.Б..
__ Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА
іменем України
14 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М.. суддів- Бабенка П.М., Шевченко В.Ю. при секретарі - Баклановій Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - Лукіної Н.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м.Єнакієво Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В липні 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що він тривалий час працював у вугільній промисловості підземним робітником, де в результаті шкідливих умов праці отримав профзахворювання: хронічний обструктивний бронхіт, вібраційну хворобу , втратив професійну працездатність, чим йому спричинено моральну шкоду ,просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 вересня 2006 року частково задоволені вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на його користь з відповідача стягнуто 15 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно встановлені обставини справи .
Зазначив ,що суд не врахував ,що наявність спричинення моральної шкоди визначається МСЕК і може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, який по справі відсутній. Визначаючи розмір відшкодування суд на навів в рішенні відповідні мотиви, не врахував що відповідач сплатив позивачеві одноразову допомогу та відшкодовує втрачений заробіток та що позивач не надав судові доказів на спричинення йому моральної шкоди. Крім того, суд не врахував,що 10% професійної працездатності позивач втратив у 1995 році ,а 15% професійної працездатності - у 1999 році у зв'язку з каліцтвом.
Крім того зазначив ,що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , але суд на цей закон не звернув уваги і ухвалив рішення ,невірно застосувавши норми матеріального права.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги ,апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з таких підстав:
За змістом ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст.23 ЦК України , п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського житія, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вище вказаного. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що позивач з 1979 року по 2003 рік працював на підземних роботах на різних посадах підприємств вугільної промисловості, де в результаті шкідливих умов праці та каліцтва втратив професійну працездатність.
За висновком МСЕК від 27.06.02 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю профзахворювань та каліцтва : 10% у зв'язку з каліцтвом від 04.02.1995 року, 15% у зв'язку з каліцтвом 16.11.1999 року та вперше 35% у зв'язку з вібраційною хворобою.
Згідно висновку МСЕК від 20.01.03 року йому встановлено 80% втратив професійної працездатності за сукупністю профзахворювань та каліцтва , з них вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з хронічним обструктивним бронхітом, 25% -вібраційна хвороба та 15% у зв'язку з каліцтвом від 06.11.1999 року безстроково .Також йому встановлено 2 групу інвалідності безстроково..
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що внаслідок професійних захворювань він зносить фізичні страждання, вимушений постійно лікуватись, відчуває власну неповноцінність, порушено його звичний устрій життя, що вимагає додаткових зусиль для його організації .Вказане спричиняє йому моральні страждання.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні .
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано надійшов до висновку про те, що позивачеві вказаним заподіяна моральна шкода.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував вимоги законодавства та вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду , а також конкретні обставини справи, а саме: ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з профзахворюваннями ( 65 % втрати професійної працездатності), його стан здоров'я ,який змушує позивача постійно лікуватись. Через вказане профзахворювання позивач відчуває фізичний біль та моральні страждання. Висновки суду про розмір відшкодування шкоди в сумі 15 000 грн. відповідають встановленим обставинам справи.
При встановленні зазначених фактів та постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права , правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду та відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди через зупинення дії ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей не ґрунтуються на законі, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", який зворотної сили не має.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307 ,ч.1 ст.308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛ И В;
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Енакієво Донецької області відхилити.
Рішення Енакіївського міського суду Донецької області від 21 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня її проголошення.